Справа № 22-а- 737 - ф/2008                             Головуючий в першій інстанції суддя Кустова І.В.

Суддя-доповідач Притуленко О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді       Ломанової Л.О.,

суддів:                             Притуленко О.В., Соболюка М.М.,

при секретарі                 Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації АРК, Нижньогірської районної державної адміністрації про відшкодування витрат, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської РДА на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 грудня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської РДА та Нижньогірської райдержадміністрації про відшкодування витрат з оплати спожитої електроенергії та опалення, посилаючись на те, що працює вчителем Новогригоровської загальноосвітньої школи і відповідно до ст.57 Закону України „Про освіту" має право на пільги з оплати опалення житла та спожитої електроенергії, однак протягом 2004 року та у 2005 році відповідачі таких пільг їй не надавали, в зв'язку з чим вона змушена була витрачати власні кошти на оплату вказаних послуг.

З урахуванням наведеного просила стягнути з відповідачів на її користь 547,20 грн.

Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 грудня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволений частково. Суд стягнув з УПСЗН Нижньогірської РДА на користь позивачки витрати на опалення (тверде паливо) в розмірі 410 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі УПСЗН Нижньогірської райдержадміністрації просить постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В якості доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на те, що у 2004 році УПСЗН не отримало з Державного бюджету субвенцій для надання працівникам  освіти пільг з оплати опалення житла та спожитої електроенергії, а в 2005 році пільги надавалися лише працівникам, які мали право на соціальну податкову пільгу, до яких позивачка не відносилася; апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув з нього компенсацію понесених позивачем витрат, оскільки видатки на забезпечення безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням з Державного бюджету протягом 2005-2007 років не надходили.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення компенсації витрат з оплати твердого палива за 2004 рік, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на отримання пільг встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно абзацу 1 частини 4 статті 57 Закону України „Про освіту" педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" на виконання ч.4 ст.57 Закону України „Про освіту" з 01 липня 2004 року було встановлено, що оплата житла та комунальних послуг (безоплатне житло з опаленням та освітленням) здійснюється в 2004 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (обсяги фінансування визначені в додатках до Державного бюджету).

Оскільки позивачка мала право на пільги, але їх не отримала, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про право ОСОБА_1. на отримання компенсації по оплаті твердого палива за 2004 рік, тому що відповідно до змісту ст. 1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст.57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" кредиторською заборгованістю Державного бюджету України визнані виплати, що не були нараховані або не були виплачені, зокрема і за той період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Суд першої інстанції обґрунтовано визначив в якості суб'єкта відповідальності за цим позовом УПСЗН Нижньогірської райдержадміністрації. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої ст.57 Закону України „Про освіту" за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структур підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (п.2 Порядку).

Як вбачається зі змісту ст.40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.38 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", обсяг коштів, які спрямовувались на реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст.57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" був визначений: у 2005 році - у сумі 659.146 тис. гривень, у тому числі субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 531.203,5 тис. гривень; у 2006 році - у сумі 659.146 тис. гривень, у тому числі субвенція - 531.203,5 тис гривень; у 2007 році - у сумі 659.146 тис. гривень, у тому числі субвенція - 535.826,8 тис. гривень.

Посилання апелянта на те, що, починаючи з липня 2004 року, з Державного бюджету України йому не надходили субвенції для виплати педагогічним працівникам, зокрема і позивачу, компенсації не можна визнати підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто посилання органами влади на відсутність коштів як на причину невиконання зобов'язань, не може бути прийнято до уваги.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації АРК залишити без задоволення.

Постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 18 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.