Справа № 556/192/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

з участю прокурораОСОБА_3,

відповідачаОСОБА_4,

представника відповідачаОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Володимирецького району Рівненської області в інтересах територіальної громади смт.Володимирець Рівненської області до Володимирецької селищної ради, виконавчого комітету Володимирецької селищної ради, Володимирецької районної державної адміністрації, реєстраційної служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, розпоряджень голови районної державної адміністрації, скасування державної реєстрації речового права, витребування нерухомого майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

Прокурор Володимирецького району Рівненської області, діючи в інтересах територіальної громади смт.Володимирець Рівненської області, звернувся до суду з позовом до Володимирецької селищної ради, виконавчого комітету Володимирецької селищної ради, Володимирецької районної державної адміністрації (надалі – Володимирецької РДА), ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р. «Про затвердження розпорядження органу приватизації», розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 5 від 15.05.12 р. «Про приватизацію квартири», розпорядження Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. «Про надання статусу службового житла», № 412 від 02.12.11 р. «Про надання службової квартири АДРЕСА_1», № 458 від 29.12.11 р. «Про виключення житлового приміщення з числа службових».

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову та просив суд визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р. «Про затвердження розпорядження органу приватизації» та розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №5 від 15.05.12 р. «Про приватизацію квартири», розпорядження Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. «Про надання статусу службового житла», № 412 від 02.12.11 р. «Про надання службової квартири АДРЕСА_2», № 458 від 29.12.11 р. «Про виключення житлового приміщення з числа службових», скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, здійснену 07.06.12 р. комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на користь ОСОБА_4, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, на користь територіальної громади смт.Володимирець.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що протягом 2003-2004 років рішеннями Рівненської обласної ради та розпорядженнями голови Рівненської обласної державної адміністрації Володимирецькій РДА як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня з обласного бюджету виділено кошти в сумі 110 тис. грн. на придбання житла голові Володимирецької РДА, з подальшим наданням йому статусу службового, без передачі вказаних коштів у вигляді міжбюджетного трансферту Державного бюджету України. Така квартира була придбана за договором про пайову участь у фінансуванні будівництва будинку № 5 по вул.Партизанській в смт.Володимирець Рівненської області, укладеним між Володимирецькою РДА та ПВПФ «Аванті» (квартира №1).

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. спірній квартирі надано статус службової, однак вказане розпорядження винесене з порушенням ч.1 ст.118 ЖК України та п.3 розділу 1 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.88 р. (надалі - Положення), відповідно до яких жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації, відтак Володимирецька РДА при прийнятті вищевказаного розпорядження вийшла за межі наданих їй повноважень.

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 412 від 02.12.11 р. спірну квартиру поставлено на її баланс та надано ОСОБА_4 Вказане розпорядження прийнято з порушенням вимог п.16 Положення, яким передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація, відтак Володимирецька РДА при прийнятті вищевказаного розпорядження вийшла за межі наданих їй повноважень.

Головою Володимирецької РДА ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.122 ЖК України видано ордер №0100 від 05.12.11 р. на зайняття останнім службової квартири АДРЕСА_4, проте ордер видано на бланку виконавчого комітету Володимирецької районної ради народних депутатів, якої на момент видачі ордеру не існувало, тому даний документ є нікчемним та, в силу вимог ст.215 ЦК України та ст.122 ЖК України, не підлягає визнанню недійсним.

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 458 від 29.12.11 спірну квартиру виключено з числа службових жилих приміщень, що суперечить п.6 розділу 1 Положення, якою передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, відтак Володимирецька РДА при прийнятті вищевказаного розпорядження вийшла за межі наданих їй повноважень.

Рішенням Володимирецької селищної ради № 67 від 12.04.12 р. оформлено право комунальної власності на спірну квартиру за Володимирецькою селищною радою.

Розпорядженням органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 5 від 15.05.12 р., яке затверджене рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р., заяву ОСОБА_4 задоволено та безоплатно передано спірну квартиру у власність останнього. Вказані рішення та розпорядження органу місцевого самоврядування прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконними, оскільки ОСОБА_4 не мав передбачених законодавством пільг для безоплатної приватизації спірної квартири.

В судовому засіданні прокурор Аврука М.А. повністю підтримала позовні вимоги з урахуванням зміни предмета позову, надала пояснення, близькі за змістом до обґрунтувань позову, та просила суд його задовольнити.

Представник Володимирецької РДА ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав та подав письмові заперечення. Заперечення обґрунтовуються тим, що відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. 15.09.95 р. Володимирецькою районною радою народних депутатів прийнято рішення № 59 «Про ліквідацію виконавчого комітету районної ради народних депутатів», у якому визначено, що Володимирецька РДА є правонаступником виконавчого комітету Володимирецької районної ради народних депутатів щодо його зобов’язань, прав та обов’язків. ОСОБА_6 в суді пояснив, що ордер на зайняття квартири АДРЕСА_5 був виданий ОСОБА_4 на бланку виконавчого комітету Володимирецької районної ради народних депутатів, оскільки бланків для видачі ордерів Володимирецької РДА на той момент не існувало. На думку представника відповідача, всі оскаржувані розпорядження прийняті на підставах та в порядку, передбачених чинним законодавством, і є законними. З цих підстав представник Володимирецької РДА ОСОБА_6 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В подальшому ОСОБА_6 на розгляд справи не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Представник Володимирецької селищної ради та її виконавчого комітету ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав з підстав додержання вимог законодавства при виданні оскаржуваних актів органу місцевого самоврядування, просив у позові відмовити.

Представник реєстраційної служби Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області до суду не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав, подав письмові заперечення проти позову. Заперечення обґрунтовуються тим, що прокурором було пропущено строк позовної давності, на застосуванні якого він наполягає. Усі оскаржувані рішення органу державної влади та органу місцевого самоврядування прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. ОСОБА_4 пояснив, що бланків для видачі ордерів Володимирецькою РДА в принципі не існує, оскільки повноваження щодо їх видачі Володимирецькій РДА делеговані Володимирецькою районною радою народних депутатів, Рівненська обласна державна адміністрація вклала цільові кошти у реконструкцію цього житла для надання його голові Володимирецької РДА, і на момент завершення реконструкції цю посаду обіймав саме він. Спірна квартира перебувала у віданні Володимирецької РДА, тому саме розпорядженням голови її було надано ОСОБА_4 Особливих умов приватизації квартири не існувало, приватизація була здійснена безоплатно у зв’язку з наявністю у нього пільг як особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи. Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» зорієнтувало його на те, що будь-які кошти за надлишкову площу квартири, що приватизується, вносити було не потрібно. З підстав додержання вимог законодавства при наданні йому службової квартири, зняття з неї такого статусу, її приватизації відповідач ОСОБА_4 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Рішеннями Рівненської обласної ради від 31.01.03 р. № 138, від 18.12.03 р. № 284, розпорядженнями голови Рівненської обласної державної адміністрації № 532 від 28.10.03 р., № 90 від 01.03.04 р., № 106 від 03.03.04 р., № 302 від 15.06.07 р. та № 416 від 31.08.07 р. Володимирецькій РДА як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня з Рівненського обласного бюджету виділено кошти в сумі 110000,00 грн. на придбання житла голові Володимирецької РДА, з подальшим наданням цьому житлу статусу службового.

Між управлінням капітального будівництва Рівненської обласної державної адміністрації та Володимирецькою РДА 07.11.03 р. укладено договір № 122 про участь у фінансуванні будівництва - реконструкції приміщення по вул.Партизанській, 5, під восьмиквартирний житловий будинок (квартира для голови Володимирецької РДА). 07.11.03 р. між Володимирецькою РДА та ПВПФ «Аванті» укладено договір № 1П-07/11 про пайову участь у фінансуванні будівництва (реконструкції) квартири АДРЕСА_6.

Судом встановлено і учасниками процесу не оспорюється, що за виділені Рівненською обласною державною адміністрацією кошти було проведено будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_5, і розпорядженням голови Володимирецької РДА від 30.09.05 р. затверджено акти державної приймальної комісії про готовність до експлуатації восьмиквартирного житлового будинку по вул.Партизанській, 5 в смт.Володимирець Рівненської області.

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. «Про надання статусу службового житла» квартирі АДРЕСА_5 надано статус службової.

Рішенням Володимирецької селищної ради № 189 від 15.11.11 р. на спірну квартиру оформлено право державної власності за Володимирецькою РДА.

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 412 від 02.12.11 р. спірну квартиру поставлено на її баланс, та надано ОСОБА_4

На підставі вказаного розпорядження, головою Володимирецької РДА 05.12.11 р. ОСОБА_4 видано ордер № 0100 на службову квартиру АДРЕСА_7.

Розпорядженням голови Володимирецької РДА № 458 від 29.12.11 р. спірну квартиру виключено з числа службових жилих приміщень.

Відповідно до ст.118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Аналогічне положення щодо визначення органу, який уповноважений приймати рішення про включення жилого приміщення до числа службових, міститься і у п.3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.88 р. (надалі - Положення).

Пунктом 16 Положення передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Згідно з п.6 Положення, виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.46 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України № 1к/95-ВР від 08.06.95 р., органами державної виконавчої влади в областях, містах Києві та Севастополі (як містах загальнодержавного значення) і районах (крім районів у містах, за винятком міст Києва та Севастополя) є відповідно обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, які очолюють голови цих адміністрацій. У здійсненні своїх повноважень органи місцевої державної влади підпорядковані вищим органам державної виконавчої влади. Правовий статус та обсяг повноважень обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій визначається цим Законом та Положенням, яке затверджується Президентом України. Президент України може делегувати державній адміністрації повноваження щодо управління розташованим на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці майном, що перебуває в загальнодержавній власності.

Статтею 47 Конституційного договору було визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Територіальною основою місцевого самоврядування є село (сільрада), селище, місто. Первинними суб'єктами місцевого самоврядування є територіальні колективи громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, містах. Територіальні колективи громадян здійснюють свої повноваження безпосередньо та через обрані ними органи.

Указом Президента України № 640/95 від 24.07.95 р. «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» було утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації ( далі - державні адміністрації) як місцеві органи державної виконавчої влади. Пунктом 3 вищезазначеного Указу встановлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків.

Відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, як встановлено у ст.146 Конституції України, визначаються законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятого 21.05.97 р., який набрав чинності з 12.06.97 р,, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Статтею 11 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Таким чином, з часу прийняття Верховною Радою України та Президентом України Конституційного Договору про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України № 1к/95-ВР від 08.06.95 р., виконавчі комітети районних рад припинили існувати, а їх повноваження щодо зобов'язань, прав та обов'язків відповідно до п.3 Указу Президента України № 640/95 від 24.07.95р. «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» передано районним державним адміністраціям.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (набрав чинності з 12 травня 1999 року), місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Отже, до прийняття Верховною Радою України Закону «Про місцеві державні адміністрації», на підставі ст.46 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України № 1к/95-ВР від 08.06.95 р., пунктом 3 Указу Президента України № 640/95 від 24.07.95 р. «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» було встановлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов'язань, прав та обов'язків. Після прийняття Закону України «Про місцеві державні адміністрації» право місцевих державних адміністрацій здійснювати повноваження органу місцевого самоврядування, делеговані відповідними радами, застережене у ст.11 цього Закону.

Судом встановлено, що рішенням Володимирецької районної ради народних депутатів № 59 від 15 вересня 1995 року «Про ліквідацію виконавчого комітету районної Ради народних депутатів» визначено, що правонаступником виконавчого комітету районної ради народних депутатів щодо його зобов’язань, прав та обов’язків є районна державна адміністрація.

Таким чином, Володимирецька районна рада народних депутатів як орган місцевого самоврядування делегувала повноваження, права та обов’язки її виконавчого комітету Володимирецькій РДА, що відповідає положенням Указу Президента України № 640/95 від 24.07.95 р. «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» та Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Отже, прийняття головою Володимирецькою РДА розпоряджень щодо надання статусу службових жилим приміщенням, розташованим на території Володимирецького району Рівненської області, надання цих службових приміщень громадянам та виключення жилих приміщень з числа службових вимогам ст.118 ЖК України, а також п.п.3, 6, 16 Положення не суперечить, а тому розпорядження Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. «Про надання статусу службового житла», № 412 від 02.12.11 р. «Про надання службової квартири АДРЕСА_5», № 458 від 29.12.11 р. «Про виключення житлового приміщення з числа службових» визнанню незаконними з підстав відсутності у Володимирецької РДА повноважень щодо їх прийняття не підлягають.

Відповідно до п.21 Положення, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Оскільки повноваження виконавчого комітету Володимирецької районної ради делеговані Володимирецькій РДА, підписання головою Володимирецької РДА ордеру № 0100 від 05.12.11 р. на зайняття службового приміщення – квартири АДРЕСА_7, виконаного на бланку виконавчого комітету Володимирецької районної ради (встановленого п.21 Положення зразка) вимогам законодавства не суперечить.

Судом встановлено також, що на підставі клопотання Володимирецької РДА, Володимирецькою селищною радою прийнято рішення № 435 від 22.02.12 р., яким надано згоду на прийняття у власність територіальної громади з власності держави квартири АДРЕСА_7, а розпорядженням голови Володимирецької РДА № 59 від 28.02.12 р. вказану квартиру вирішено передати у комунальну власність Володимирецькій селищній раді.

Рішенням Володимирецької селищної ради № 67 від 12.04.12 р. на спірну квартиру оформлено право комунальної власності.

Судом встановлено, що 10 травня 2012 року ОСОБА_4, будучи зареєстрованим та проживаючи у ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до органу приватизації Володимирецької селищної ради із заявою про приватизацію вказаного житла.

Розпорядженням органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 5 від 15.05.12 р. «Про приватизацію квартири» прохання наймача ОСОБА_4 задоволено і передано квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 95,9 кв.м. безоплатно йому у власність. Як зазначено у вказаному розпорядженні органу приватизації, воно прийняте на підставі ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням наявних у ОСОБА_4 пільг.

Рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р. вищезазначене розпорядження органу приватизації затверджене.

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Статтею 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено випадки безоплатного передання у власність громадян займаних ними жилих приміщень незалежно від розміру загальної площі. Так, вказаною нормою передбачено, що жилі приміщення, у яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у їх власність передаються безоплатно.

З наданих КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на вимогу суду документів вбачається, що ОСОБА_4 безоплатно передано у власність квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 95,9 кв.м. як особі, якій цю пільгу встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ОСОБА_4 має статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії Б № 127939, виданим 25.12.92 р. Рівненською обласною державною адміністрацією.

Пільги для осіб 3 категорії визначено у ст.22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, згідно з п.10 ч.1 вищезазначеної статті, особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: передача в особисту власність жилих будинків та жилих приміщень державного і громадського житлового фонду, в які відселені або самостійно переселилися громадяни, відповідно до статті 4 цього Закону, незалежно від розміру займаної площі.

Як встановлено судом і учасниками процесу не оспорюється, ОСОБА_4 до 27.12.11 р. був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.91 р. «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"» відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, у той час як смт.Володимирець відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Статтею 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що відселення та самостійне переселення дозволяється лише у місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно забруднених територій (стаття 2), за винятком переселення до близьких родичів.

З пояснень учасників процесу судом встановлено і ніким не оспорюється, що квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_4 отримав не у порядку відселення чи самостійного переселення, а як службове житло у зв’язку з своєю роботою на посаді голови Володимирецької РДА.

Отже, пільги, встановленої у п.10 ч.1 ст.22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо безоплатної передачі у власність вищезазначеної квартири, ОСОБА_4 не мав.

Згідно з п.11 ч.1 ст.22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 3 ( пункт 3 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: передача громадянам, які відпрацювали на території зони гарантованого добровільного відселення не менш як три роки, безплатно в приватну власність квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду, які вони займають у цій зоні.

Проте, квартира АДРЕСА_5, як зазначалось вище, розташована не у зоні гарантованого добровільного відселення, у якій ОСОБА_4 прожив не менш як три роки, а у зоні посиленого радіологічного контролю.

Отже, пільги, встановленої у п.11 ч.1 ст.22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо безоплатної передачі у власність вищезазначеної квартири, ОСОБА_4 не мав.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», враховуючи, що на момент подання заяви про приватизацію житла ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_5 був зареєстрований один, а також що дана квартира не є однокімнатною, він мав право на безоплатну передачу спірної квартири у власність у частині площі 31 квадратний метр (санітарна норма 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю). Враховуючи площу спірної квартири, іншу її частину площею 64,9кв.м. (95,9 кв.м. – 31 кв.м.) ОСОБА_4 мав право отримати у власність шляхом продажу як надлишок.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звертався до КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» із заявою про надання роз’яснень щодо наявності підстав для оплати надлишку житлової площі спірної квартири під час її приватизації.

Листом № 508 від 03.08.15 р. вищезазначений орган надав роз’яснення щодо відсутності підстав для оплати ОСОБА_4 надлишку площі квартири АДРЕСА_5 з огляду на положення ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також ст.22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Як вбачається з роз’яснення, ОСОБА_4 має посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а тому на нього розповсюджуються пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які проживали та проживають у зоні безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення.

Проте з таким висновком суд погодитись не може, оскільки, незважаючи на наявність у ОСОБА_4 пільг, встановлених ст.22 вищезазначеного Закону, як зазначалось вище, передбачені п.п.10,11 ч.1 вищезазначеної статті підстави для безоплатної приватизації відповідачем квартири АДРЕСА_8 застосовані бути не можуть.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 5 від 15.05.12 р. «Про приватизацію квартири» та рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р., яким вищезазначене розпорядження органу приватизації затверджене, прийняті з порушенням вимог законодавства у частині безоплатного передання частини квартири АДРЕСА_7 площею 64,9 кв.м. у власність ОСОБА_4, а тому у цій частині підлягають скасуванню.

Вирішуючи вимогу про скасування державної реєстрації речового права ОСОБА_4 на спірну квартиру, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги прокурора з огляду на наступне.

Судом встановлено, що КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» до Реєстру прав власності на нерухоме майно 06.07.12 р. внесено відомості про об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_5 про реєстрацію права приватної власності на вказаний об’єкт за ОСОБА_4Ф

Відповідно до п.2 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає державний реєстратор.

Відповідно до ч.2 ст.26 вищезазначеного Закону, запис про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вноситься на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Способи захисту цивільних прав судом визначені у ст.16 ЦК України. Такими способами, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначених положень вбачається, що суд не уповноважений своїм рішенням скасувати державну реєстрацію речового права. Разом з тим, вимога зобов’язального характеру чи вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речового права ОСОБА_4 на спірну квартиру прокурором не заявлялась.

Суд враховує також, що ОСОБА_4 як громадянин України відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» має право на одержання спірної квартири, у тому числі і безпідставно безоплатно одержаної її частини, у приватну власність з оплатою надлишкової площі, і право користування цим житлом отримав правомірно. З огляду на викладене, на думку суду, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про скасування державної реєстрації речового права ОСОБА_4 на дану квартиру.

Відповідно до ст.392 ЦК України, право витребувати майно з чужого незаконного володіння належить власнику цього майна.

Статтею 1212 ЦК України, на яку посилається прокурор в обґрунтування вимоги про витребування у ОСОБА_4 спірної квартири, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_5 набута ОСОБА_4 у користування на підставах і в порядку, передбачених законодавством, а тому не може бути витребувана у нього як набута без достатньої правової підстави.

Отже, у задоволенні вимоги про витребування у ОСОБА_4 спірної квартири слід відмовити.

Аналізуючи наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, на застосуванні яких наполягав ОСОБА_4, суд враховує, що у задоволенні вимог про скасування розпоряджень Володимирецької РДА № 19 від 19.01.04 р. «Про надання статусу службового житла», № 412 від 02.12.11 р. «Про надання службової квартири АДРЕСА_5», № 458 від 29.12.11 р. «Про виключення житлового приміщення з числа службових» слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю, а вимоги про скасування розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 5 від 15.05.12 р. «Про приватизацію квартири» та рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 106 від 27.06.12 р., яким вищезазначене розпорядження органу приватизації затверджене, заявлені у межах загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

З урахуванням положень ч.3 ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_4 у прибуток держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.140, 143 Конституції України, ст.ст.16, 392, 1212 ЦК України, ст.118 ЖК України, ст.ст.6, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.9, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.4, 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.5,11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.ст.8, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області № 5 від 15 травня 2012 року «Про приватизацію квартири» в частині безоплатного передання частини квартири АДРЕСА_7 площею 64,9 кв.м. у власність ОСОБА_4.

Скасувати рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області № 106 від 27 червня 2012 року «Про затвердження розпорядження органу приватизації» в частині затвердження розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області № 5 від 15 травня 2012 року «Про приватизацію квартири» щодо безоплатного передання частини квартири АДРЕСА_7 площею 64,9 кв.м. у власність ОСОБА_4.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 в прибуток держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти діб з дня його проголошення. У разі ухвалення рішення у відсутності особи, яка бере участь у справі, апеляційна скарга подається протягом десяти діб з дня отримання його копії.

Головуючий: