Справа №2-а-246/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2009 року м. Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.
при секретарі Поліковській О.І.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 07 квітня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02 квітня 2009 року.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав та пояснив, що 02 квітня 2009 року керуючи власним автомобілем НОМЕР_1 в м.Кодима був зупинений інспектором ДАІ, який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП, за перевезення ним дизельного пального без наявності відповідних дозвільних документів. На підставі вказаного протоколу 03 квітня 2009 року начальником ВДАІ Кодимського району було винесено постанову, якою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки він небезпечного вантажу не перевозив, а у протоколі написав те, що йому продиктував інспектор ДАІ. З цих підстав просить вказану постанову скасувати.
Представник відповідача – відділу ДАІ ГУ МВС України в Одеській області в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений судовою повісткою про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, що підтверджується поштовим повідомленням, що є у справі, проте надав до суду заперечення, в якому не визнав позовні вимоги позивача та просив розглянути справу без його участі, тому суд відповідно до ч.6 ст.71 та ч.4 ст.128 КАС України вважає можливим справу вирішити без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що працює інспектором ВДАІ з обслуговування адміністративної території Кодимського району, 02 квітня 2009 року під час несення служби на території м.Кодима по вул.Калініна був зупинений автомобіль НОМЕР_1, яким керував позивач ОСОБА_1 При перевірці документів водія було встановлено, що він у цистерні перевозить біля півтори тони дизельного пального, проте будь-які документи на перевезення вказаного небезпечного вантажу (свідоцтва про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, ліцензійної картки, інструкції на випадок аварії тощо) у водія були відсутні про що він власноруч і зазначив у протоколі.
Суд, вислухавши позивача та свідка, дослідивши надані позивачем докази та заперечення відповідача, а також матеріали адміністративної справи встановив наступне.
02 квітня 2009 року інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ з обслуговування адміністративної території Кодимського району ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_3 відносно позивача ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол серії АГ №0988301 за ст.132-1 КУпАП за фактом порушення правил перевезення небезпечного вантажу, зокрема перевезення ним власним автомобілем НОМЕР_1 небезпечного вантажу – дизельного пального у кількості 1.5 тонни без наявності відповідних дозвільних документів.
На підставі вказаного протоколу 03 квітня 2009 року постановою начальника ВДАІ з обслуговування адміністративної території Кодимського району ГУ МВС України в Одеській області позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (постанова серії ВН №037342).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанова інспектора ДАІ про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з врахуванням особливостей, встановлених КУпАП.
Відповідальність за ст.132-1 КУпАП настає у випадку порушення водіями правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Останніми ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» №1644-ІІІ від 06 квітня 2000 року визнає речовини, матеріали, вироби, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин. Перевезенням небезпечних вантажів є діяльність, пов’язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, транспортних засобів та екіпажу.
Вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі, визначені у ст.19 Закону №1644-ІІІ. Так, транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України
Відповідно до ст.20 Закону №1644-ІІІ перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, перевезення небезпечних вантажів здійснюється за спеціальними правилами.
Зокрема, відповідно до п/п.1.3 п.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України №822 від 26 липня 2004 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за №1040/9639, небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ (Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів) і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані. Згідно п.9.1 Правил при перевезенні небезпечних вантажів у наявності повинні бути такі документи: товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі (п.«а»); свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (п.«б»); ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (п.«в»); письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій (п.«г»); узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України (п. «д»).
Судом встановено, що вказаних документів у позивача на момент перевірки інспектором ДАІ у наявності не було, що крім встановлених судом обставин, підтверджується і власноруч зробленим поясненням позивача у протоколі про алміністративне правопорушення. При цьому, наявність зазначених документів достовірно була відома позивачеві, який пояснив, що більше 15 років працював у СТОВ «Обрій» Кодимського района на автомобілі по перевезенню небезпечних вантажів - паливо-мастильних матеріалів і знає перелік необхідних дозвільних документів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що складений інспектором ДАІ протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП є законним, а винесена на його підставі постанова – правомірною, прийнята уповноваженою посадовою особою (п.2 ч.1 ст.222 КУпАП), стягнення накладене в межах санкції зазначеної статті у мінімальному розмірі з врахуванням вимог ст.33-35 КУпАП, тому підстав для визнання постанови незаконною та її скасування суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 71, 158-163 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 червня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 09 червня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сопільняк О.М.