Справа № 22-7365 /08
Головуючий в 1 інстанції - Антонова Н.В.
Доповідач - Білич І.М.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2008р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Білич І.М.
суддів: Євтушенко О.І., Коротуна В.М.
при секретарі: Турчанко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованих споруд.
встановила:
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою що розташована за адресою АДРЕСА_1, та належить йому на праві приватної власності, шляхом знесення самовільно збудованих споруд які належать ОСОБА_1
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення споруди (сарай - гараж літ. «Д») розташований на цій ділянці за власний рахунок.
У разі невиконання ОСОБА_1 рішення в частині знесення споруд протягом місяця з дня набрання рішення законної сили, надати ОСОБА_2 право на використання цієї дії за рахунок ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи судом.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у ставить питання про скасування рішення районного суду та ухвалення нового , яким у задоволенні заявлених позивачем вимог відмовити. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін які з, явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної
скарги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що відповідно до п. 56 рішення Київради від 18 березня 2004 року №108/1318 ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарського будівель і споруд на АДРЕСА_1. За дорученням Київської міської ради від 1408. 2001 р. №225-КР-4220/2 у відповідності до земельного законодавства та рішень Київської міської ради від-04.03.1999р. №149/250 та від 14.03.2002р. №313/1747 ОСОБА_3 зібрані висновки погоджуючих служб міста та за його замовленням проектною організацією розроблено проект землеустрою.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 підписав акт здачі - прийому перенесених в натурі меж наданої земельної ділянки від 16.07.2004 року Державний акт за ним на право власності на земельну ділянку зареєстровано від 25.09.2004 року (серія KB №123246).
Зазначену ділянку ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 08.07.2005 року №2164. 'Акт здачі - прийому перенесених в натурі меж наданої земельної ділянки від 09.09.2005 року Державний акт за ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку зареєстровано від 04.10.2005 року.(серія KB №135386).
Також встановлено , що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований сарай - гараж, який за твердженням відповідача зведений її батьком та знаходиться у її використанні.
Задовольняючи позовні вимоги , районний суд виходив з того , що відповідачем в ході судового розгляду не надано доказів того , що сарай - гараж який розташований на земельній ділянці (яка належить позивачу по справі ) по АДРЕСА_1 зведений батьком відповідача на підставі дозвільних документів, а отже правомірно.
Районний суд дав також належну правову оцінку твердженням відповідача про те, що її право власності на зазначену будівлю (сарай - гараж) підтверджується рішенням Голосіївського суду м. Києва від 24 травня 2005 року. Зазначивши при цьому , що предметом розгляду в цій справі було встановлення права власності на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Вказаним рішенням підтверджено право власності ОСОБА_1 на цей будинок. При цьому судом не розглядалось питання про законність зведення ОСОБА_1 або її батьком будівель на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, правомірність використання ними цієї ділянки, а також про зміну меж ділянки за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1
У матеріалах справи відсутні рішення якими би-було встановлено право власності ОСОБА_1 на будь - які будівлі, що знаходяться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1
Отже спірна земельна ділянка в установленому чинним законодавством порядку відповідачу не надавалась і будівлі розташовані на ній не були належним чином оформлені відповідного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту на зведення споруди відповідачка або її родичі не отримували.
У відповідності до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети , або без належного Дозволу чи належно затвердженого проекту.
Згідно зі ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам та приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється це за рахунок громадян чи юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З урахуванням вищевикладеного , колегія суддів вважає , що районний суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і прийшов до правильного висновку , що позовні вимоги позивача грунтуються на законі і підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростувують, а тому її слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.