ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
"22" березня 2007 р. | справа № 20-4/101 |
Суддя Остапова К.А., розглянувши матеріали
адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Криммаркет Центр” (95000, м. Сімферополь, вул. Кірова/вул. Одеська, д. 19/1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трафик” (99007, м.Севастополь, вул.Н.Музикі,64, кв. 29);
Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,2)
про визнання ТОВ “Трафик” таким, що втратив право постійного користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив силу Державного акту на право постійного користування землею,
Суддя Остапова К.А.
Представники:
від позивача - Шевченко К.О., довіреність № 74/2 від 15.03.2007;
від відповідача - Черкашина О.О., довіреність б/н від 09.08.2006 (ТОВ "Трафик");
від відповідача - Дудик С.П., ордер № 44 від 14.03.2007 (ТОВ "Трафик");
від відповідача –не з’явився (Севастопольська міська державна адміністрація),
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Криммаркет Центр” звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трафик” та Севастопольської міської державної адміністрації з адміністративним позовом про визнання ТОВ “Трафик” таким, що втратив право постійного користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив силу Державного акту на право постійного користування землею, з посиланням на норми статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України.
В ході підготовчого провадження суд призначив попереднє засідання на 22.03.2007.
Відповідач –ТОВ “Трафик” у письмових запереченнях та клопотанні, а також у попередньому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що провадження по цій справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач –Севастопольська міська державна адміністрація –явку повноважного представника у попереднє засідання не забезпечив, надав суду візив, в якому проти позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу без участі його представника.
За клопотанням представника відповідача –ТОВ “Трафик” –фіксація попереднього судового засідання здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
18.08.2000 Приватному підприємству “Трафик” відповідно до розпорядження Севастопольської міської адміністрації від 24.01.1996 № 120-р виданий Державний акт на право постійного користування землею –0,5992 га для обслуговування комплексу “Універмаг Центральний” по вул. Вакуленчука,2, зареєстрований за № 1025.
Відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 06.12.2002 № 1861-р Товариство з обмеженою відповідальністю “Трафик” є правонаступником Приватного підприємства “Трафик” по Державному акту на право постійного користування землею № 1025 від 18.08.2000.
Як стверджує позивач, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.01.2006 по справі № 20-9/075-4/026-10/050-5/027 про банкрутство ТОВ “Трафик” затверджено мирову угоду, укладену між боржником ТОВ “Трафик” в особі керуючого санацією Старкова А.В. та комітетом кредиторів в особі голови комітету кредиторів суб’єкта підприємницької діяльності Невеніцина С.М., відповідно до умов якої до ТОВ “Криммаркет Центр” перейшло право власності на об’єкт нерухомості –будівлю ЦУМ із надворними будовами.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання ТОВ “Трафик” втратившим право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5992 га за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,2 та визнання втратившим силу Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 005912, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1025 від 18.08.2000.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв’язку зі здійснення суб’єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
В якості першого відповідача по справі позивачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Трафик”, який не є суб’єктом владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ: це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з вищезазначеного критерію, можна виокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Аналогічна позиція висловлена у Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2.-2005.
Відповідно до частини третьої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
При вивченні матеріалів справи суд встановив, що вимогою позивача є визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Трафик” таким, що втратив право постійного користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив силу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КМ №005912, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1025 від 18.08.2000.
Відповідно до вимог частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративній суд розглядає спори щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень: нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії.
У розумінні вказаної статті акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і індивідуальні. Індивідуальні акти породжують права і обов’язки тільки у тих суб’єктів, кому вони адресовані, нормативно-правовий акт –це юридичний акт, прийнятий компетентними суб’єктами правотворчості та такий, що містить норми права.
Згідно норм чинного законодавства юридичний акт - документ, видаваний державним органом, що містить загальнонормативні або індивідуальні розпорядження.
Суд вважає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою самостійно не може виступати як акт, передбачений частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не є ні актом індивідуальної дії, ні актом нормативного характеру, оскільки він самостійно не породжує певні правові наслідки, а виданий на підставі розпорядження Севастопольської міської адміністрації від 24.01.1996 № 120-р та є наслідком такого рішення. Отже, вимоги про визнання недійсним саме Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не підлягають розгляду в судах адміністративної юрисдикції.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Тобто державний акт на право постійного користування землею –це документ, який підтверджує право власності або користування конкретної особи певною земельною ділянкою, тому він не може розглядатися як рішення суб’єкта владних повноважень: нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії, - у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частині 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв’язку з викладеним, а також враховуючі те, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
У відповідності до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз’яснює позивачу, що актом в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації. Таким чином, позивач не позбавлений права оскаржити саме рішення цього органу, або оскаржити певні дії відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства.
Що стосується вимог позивача до ТОВ “Трафик”, суд роз’яснює, що спори між підприємствами та організаціями, які не є суб’єктами владних повноважень, належить розглядати в порідку господарського судочинства.
Виходячи з викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У х в а л и в :
1. Провадження у справі № 20-4/101 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Криммаркет Центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трафик” та Севастопольської міської державної адміністрації про визнання ТОВ “Трафик” таким, що втратив право постійного користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив силу Державного акту на право постійного користування землею, закрити.
2. Копії ухвали направити сторонам у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.А. Остапова
Розсилка:
1. ТОВ “Криммаркет Центр” (95000, м. Сімферополь, вул. Кірова/вул. Одеська, д. 19/1);
2. Севастопольська міська державна адміністрація (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 2)
3. ТОВ “Трафик” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музикі,64, кв. 29);
4. справа;
5. наряд.