Справа № 2а-225/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2009 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі судді Карпенко О.Л. одноособово розглянувши в порядку письмового провадження в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління праці та соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області про зобов?язання нарахувати йому, як дитині війни, підвищення пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача посилаючись на те, що він має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ст.ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” та ст. 71 ч. 12 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і п.п. 3 і 12 ст. 71. Як розрахункову величину для визначення підвищення пенсії дітям війни, необхідно приймати розмір мінімальної пенсії за віком передбачений ст. 28 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування”, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається законом про державний бюджет на відповідний рік. Крім того, позивач зазначив, що він звернувся до суду за захистом свого права лише після того, як йому стало відомо про порушення прав дітей війни з преси. Позивач просить суд поновити строк для звернення до суду та зобов?язати відповідача здійснити нарахування йому підвищення пенсії за період з 2006 – 2008 років.
Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких послався на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення до пенсії дітям війни передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, але не було відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте ч. 3 тієї ж норми Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що унеможливлює реалізацію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підтверджено листом Міністерства юстиції України. З 01 січня 2008 року позивачу встановлено та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн. Відповідач не уповноважений проводити перерахунки пенсій окремим категоріям громадян без відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подала письмові пояснення по справі аналогічні за змістом тим, які подав відповідач.
В судове засідання учасники процесу не з?явилися, але подали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.
На підставі ст. 122 ч. 3 КАС України, суд здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив слідуючі обставини справи.
Згідно відомостей належного позивачу паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 27 квітня 1944 року (а.с. 4), він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) йому не виповнилося 18 років. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивача поширюється дія цього Закону.
Позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується відомостями належного йому посвідченні пенсіонера (а.с. 5).
Статтєю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не були реалізовані. Таким чином, у 2006 році відповідач не мав правових підстав для нарахування позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дітина війни, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частистині належить відмовити.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням вимог ст. 111 цього Закону.
Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, позивач не мав інвалідності.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв?язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Як вбачається із змісту позовної заяви, поданих відповідачем письмових заперечень на позов, письмових пояснень третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, довідок відповідача про нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії (а.с. 11, 12), з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Заперечення відповідача на позов в частині відсутності законодавчо визначеного поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ст. 28 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування” не грунтується на законі. Дійсно, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 цього Закону, а тому мають застосовуватися норми спеціального законодавства про пенсійне забезпечення – ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування”. Положення ст. 28 ч. 3 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування” не являється перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов?язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону, мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, визначеному законодавством. Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно ст. 28 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування”.
Доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку зазначеного підвищення пенсії, відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України та використання ним спеціального програмного забезпечення, що унеможливлює здійснення самостійно перерахунку пенсії, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як згідно п.п. 3) п. 2.1. і п.п. 6) п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 , на управління Пенсійного фонду України (в тому числі на відповідача) покладено обов'язок призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов?язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії за 2007 рік з пропущенням річного строку, встановленого ст. 99 ч. 2 КАС України. Однак, не підлягає застосуванню наслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 100 ч. 1 КАС України, оскільки сторони на цьому не наполягали.
Таким чином, позов в частині зобов?язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 рік підлягає частковому задоволенню за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно відомостей довідок наданих відповідачем (а.с. 11, 12), його письмових заперечень на позов та письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з 01 січня 2008 року позивачу виплачується підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі 47 грн. – у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, з 01 квітня 2008 року розмір підвищення пенсії збільшено до 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – до 48 грн. 20 коп., а з 01 жовтня 2008 року і до часу розгляду справи – до 49 грн. 80 коп.
Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.
Суд відхиляє, як необгрунтовані посилання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Згідно з положеннями ч. 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсій позивачу, як дитині війни, застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав осіб, які мають статус дітей війни. Крім того, згідно ст. 3 ч. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позов в частині зобов?язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом здійснення перерахунку підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням вимог ст. 2 ч. 3 КАС України. З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що дії відповідача не відповідають ст. 2 ч. 3 п.п. 1, 3, 7 КАС України.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с. 2).
Керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 94, 98, 100 ч. 2, ст. 122 ч. 2, ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов?язати Управлінні Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області провести нарахування ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, включно, з урахуванням сум виплачених йому за останній період.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Виплатити з Державного бюджету України на користьОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. відшкодування судових витрат.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.
Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : О. Л. Карпенко