Справа № 2а-122/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2009 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого – судді Карпенко О.Л.
при секретарі – Пономаренко Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління праці та соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області про зобов?язання нарахувати підвищення пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача посилаючись на те, що він має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ст.ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” та ст. 71 ч. 12 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і п.п. 3 і 12 ст. 71. Керуючись ст. 28 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” та виходячи з розміру встановленого на 2006 та 2007 роки прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач визначив, що відповідач не виплатив йому у вказаний період підвищення пенсії у розмірі 2733 грн. 30 коп. Крім того, позивач зазначив, що він звернувся до суду за захистом свого права лише після того, як йому стало відомо про порушення прав дітей війни з преси. Позивач просить суд поновити строк для звернення до суду та зобов?язати відповідача здійснити нарахування підвищення пенсії за період з 2006 – 2007 років в сумі 2733 грн. 30 коп.
Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких послався на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення до пенсії дітям війни передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, але не було відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте ч. 3 тієї ж норми визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, що унеможливлює реалізацію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підтверджено листом Міністерства юстиції України. З 01 січня 2008 року позивачу встановлено та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн. Відповідач не уповноважений проводити перерахунки пенсій окремим категоріям громадян без відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подала письмові пояснення по справі аналогічні за змістом тим, які подав відповідач.
В судове засідання позивач не з?явився, але подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору свого представника в судове засідання не направила і просила розглянути справу без участі її представника.
У зв?язку з тим, що всі учасники процесу подали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, на підставі ст. 122 ч. 3 КАС України, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив слідуючі обставини справи.
Згідно відомостей належного позивачу паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградської області 29 липня 1996 року (а.с. 4), він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивача поширюється дія цього Закону.
Наявність у позивача статусу “дитини війни” додатково підтверджується відбитком відповідного штампу “Дитина війни” засвідченого відтиском печатки Управління праці та соціального захисту населення Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області в належному йому посвідченні пенсіонера № 128451 (а.с. 5).
Статтєю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року. Дія норм цього Закону поширюється на позивача, як особу котра має підтверджений у встановленому порядку статус дитини війни.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в зазначеній частині не були реалізовані. Таким чином, у 2006 році відповідач не мав правових підстав для нарахування позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дітина війни, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частистині належить відмовити.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Позивач не являється інвалідом, а тому з 01 січня 2007 року у відповідача були відсутні підстави для нарахування і виплати позивачу підвищення пенсії, як дитині війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв?язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Як вбачається із змісту позовної заяви, поданих відповідачем письмових заперечень на позов, письмових пояснень третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, після 09 липня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Заперечення відповідача на позов в частині відсутності законодавчо визначеного поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ст. 28 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування” не грунтується на законі. Дійсно, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 цього Закону, а тому мають застосовуватися норми спеціального законодавства про пенсійне забезпечення. Положення ст. 28 ч. 3 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування” не являється перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов?язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону, мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальообов?язкове державне пенсійне страхування”.
З урахуванням цього, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка виявилася у нездійсненні підвищення пенсії позивачу на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не відповідає ст. 2 ч. 3 п.п. 1, 3, 7 КАС України
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов?язання відповідача провести нарахування підвищення пенсії за 2007 рік з пропущенням річного строку, встановленого ст. 99 ч. 2 КАС України. Однак, суд визнає причину пропущення цього строку позивачкою поважною так, як про порушення його права внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів йому стало відомо після широкого висвітлення цієї теми в засобах масової інформації, а тому справа підлягає вирішенню в загальному порядку, встановленому КАС України. Крім того, застосування наслідку пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 100 ч. 1 КАС України, можливе за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, але сторони на цьому не наполягали.
Виконуючи завдання адміністративного судочинства, визначені ст. 2 ч. 1 КАС України, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позов в частині зобов?язання відповідача здійснити нарахування підвищення пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії, відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України та використання ним спеціального програмного забезпечення, що унеможливлює здійснення ним самостійно перерахунку пенсії, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як згідно п.п. 3) п. 2.1. і п.п. 6) п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 , на управління Пенсійного фонду України (в тому числі на відповідача) покладено обов'язок призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
З цих же підстав суд не може переймати на себе повноваження суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом, і здійснювати перерахунок підвищення пенсії, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати певну суму (2733 грн. 30 коп., як того просить позивач) підвищення пенсії.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с. 2).
Керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 94, 98, 100 ч. 2, ст. 122 ч. 2, ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов?язати Управлінні Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області провести перерахунок ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. відшкодування судових витрат.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.
Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий : О. Л. Карпенко