номер провадження справи 17/118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 Справа № 908/4756/15

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ДБК”, 69123, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

          про стягнення 67 211,95 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.09.15 № б/н

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.09.15 № 515

СУТЬ СПОРУ:

28.08.15 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький ДБК” (далі ТОВ “Запорізький ДБК”) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (надалі ВАТ “Запоріжжяобленерго”) про стягнення з відповідача 64 436,29 грн. основного боргу за договором від 01.08.12 № 1-141/1.

28.08.15 автоматизованою системою документообігу здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ “Запорізький ДБК” до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 28.08.15 судом порушено провадження у справі № 908/4756/15, якій присвоєно № провадження 17/118/15. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті спору, судове засідання призначено на 23.09.15.

23.09.15 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ “Запорізький ДБК” від 03.09.15 № 03/09 про зменшення позовних вимог, проти якої представник відповідача не заперечив, якою позивач просить стягнути з відповідача 59 960,79 грн. основного боргу за договором від 01.08.12 № 1-141/1.

05.10.15 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ “Запорізький ДБК” від 21.09.15 № 21/09 про збільшення позовних вимог, проти якої представник відповідача не заперечив, якою позивач просить стягнути з відповідача 67 211,95 грн. основного боргу за договором від 01.08.12 № 1-141/1.

В засіданнях 23.09.15 та 05.10.15 судом оголошувались перерви на 05.10.15 та на 21.10.15 відповідно.

Ухвалою від 21.10.15 судом задоволено клопотання представника відповідача, строк вирішення спору продовжено на 15 днів – до 12.11.15, розгляд справи відкладено на 11.11.15.

У засіданні 11.11.15 судом розглянуто заяву позивача за вих. від 29.09.15 № 29/09 про збільшення позовних вимог, проти якої представник відповідача заперечив, в прохальній частині якої позивач просить стягнути з відповідача 70 739,11 грн., з яких: 67 211,95 грн. - сума основного боргу та 3 527,16 грн. - збитки від інфляції.

          Розглядаючи вказану заяву суд виходив з наступного.

          За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

          Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Разом з тим, вбачається, що у заяві вих. від 29.09.15 № 29/09 про збільшення позовних вимог позивачем окрім вимоги, яку було заявлено в позовній заяві (з урахуванням заяв від 03.09.15 № 03/09 та від 21.09.15 № 21/09) про стягнення з відповідача 67 211,95 грн. суми основного боргу, заявлено нову вимогу про стягнення 3 527,16 грн. збитків від інфляції з посиланням на ст. 625 ЦК України, тобто фактично має місце одночасна зміна позивачем предмета та підстави позову.

          Згідно з нормами п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 наведеного вище, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (абз. 4).

          Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (абз. 5).

          У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутись з новим позовом у загальному порядку (абз. 6)

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що заява вих. від 29.09.15 № 29/09 про збільшення позовних вимог, фактично направлена на одночасну зміну предмету і підстав позову, судом відмовлено в задоволенні такої заяви та приєднано її до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність від позивача відмови від позовних вимог, суд продовжив розгляд справи по суті за раніше заявленими позовними вимогами, а саме про стягнення 67 211,95 грн. основного боргу. Судом роз’яснено позивачу, що він не позбавлений права звернутись з вимогою про стягнення 3 527,16 грн. збитків від інфляції у загальному порядку.

Крім того, 11.11.15 позивачем до суду надано заяву за вих. від 11.11.15 № 11/11 та заяву б/н від 11.11.15 про допущену помилку в заяві за вих. від 11.11.15 № 11/11, за змістом яких, позивач повідомив суду, що під час розгляду справи відповідач частково погасив борг в сумі 25 316,78 грн. наступним чином: 11 753,80 грн. - пл. дор. № 27505 від 23.10.15, 11 753,80 грн. - пл. дор. № 27506 від 23.10.15, 1 809,18 грн. - залік зустрічних однорідних вимог на підставі угоди № 6 від 20.10.15. У зв’язку із чим, загальна сума основного боргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» перед позивачем складає 41 895,17 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 25 316,78 грн.

В засіданні 11.11.15 судом оголошувалась перерва на 12.11.15.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.11.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам роз’яснено про час виготовлення повного рішення.

          Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог (з урахуванням заяв за вих. від 03.09.15 № 03/09, за вих. від 21.09.15 № 21/09), за вих. від 11.11.15 № 11/11 та б/н від 11.11.15), посилається на ст. ст. 11, 509, 526, 629, 901, 903 ЦК України та умови укладеного між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів», правонаступником якого є позивач, договору від 01.08.12 № 1-141/1 про спільне використання технологічних електричних мереж. Вказує, що на виконання умов наведеного у тексті позову договору позивачем у період з січня по серпень 2015 р. надані відповідачу послуги по утриманню технологічних електричних мереж спільного використання. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо здійснення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 67 211,95 грн. основного боргу. Враховуючи здійснення відповідачем оплат за спірний період за договором після порушення провадження у справі, та у зв’язку із укладенням між сторонами угоди від 20.10.15 № 6 про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач просить стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» 41 895,17 грн. основного боргу. В частині стягнення 25 316,78 грн. припинити провадження по справі.

Відповідач у відзиві за вих. від 23.09.15 № 007-33/14372 та у доповненнях від 20.10.15 № 007-33/16079 та від 02.10.15 № 33-33/15007 виклав свою правову позицію щодо суті спору. Крім того, просить суд розстрочити виконання рішення на 6 календарних місяців зі сплатою щомісячно сум рівними частинами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.12 між ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (Власник мереж) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 за умовами якого (п.1.1) Власник мереж зобов’язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб’єктів господарювання (далі Субспоживачів), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Додатковою угодою від 01.09.13 № 2 до договору від 01.08.12 № 1-141/1, викладено у новій редакції преамбулу договору (п.1) та п. 12 договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» (п.2). Зокрема, згідно із новою редакцією преамбули до договору, ТОВ «Запорізький ДБК» є Власником мереж.

Пунктом 1.2 договору закріплено, що передача електричної енергії забезпечується відповідно до Додатка № 1 «Однолінійна схема», наданого Власником мереж, з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведена у Додатку № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж».

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 договору, користувач зобов’язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Згідно із п. 7.1 договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання зазначена у Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», розробленому відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, виходячи із узгодженого територіальним органом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж», що є невід’ємною частиною Договору (п. 7.2. договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 24.12.14 № 4 та протоколом розбіжностей від 05.02.15 до вказаної додаткової угоди).

Пунктом 7.3. договору закріплено, що за підсумками розрахункового періоду Власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Користувача.

Разом з рахунком Власник мереж направляє Користувачу:

- податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо Власник мереж є платником ПДВ);

- підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).

Згідно з п. 7.5 договору, Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання зобов’язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийму-здачі виконаних робіт» (додаток № 5).

Пунктом 11.1 сторони визначили, що Додатки до Договору №№ 2,3,4,5,6,7 (кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж; Довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період; акт прийому-здачі наданих послуг, є невід’ємними частинами цього договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох Сторін.

Цей договір (п. 11.5) набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням Сторін. У разі переходу права власності (права господарського віддання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей Договір втрачає чинність (при цьому додаткової угоди не потрібно).

Розглядаючи цю справу судом прийнято до уваги ту обставину, що станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору зазначений договір (про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-141/1 від 01.08.12) є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та представниками сторін до справи не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Вбачається, що укладений 01.08.12 між сторонами договір № 1-141/1 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору від 01.08.12 № 1-141/1 позивачем за період з січня по серпень 2015 року (включно) надані відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 94 030,40 грн.

Факт надання відповідачу послуг на вказану вище суму підтверджується наявними в матеріалах цієї справи належним чином засвідченими доказами, а саме:

          - підписаними між сторонами без претензій та скріпленими відтисками печаток акти прийму-здачі наданих послуг від 31.01.15 № 46 на суму 11753,80 грн., від 28.02.15 № 138 на суму 11753,80 грн., від 31.03.15 № 177 на суму 11753,80 грн., від 30.04.15 № 201 на суму 11753,80 грн., від 31.05.15 № 251 на суму 11753,80 грн., від 30.06.15 № 270 на суму 11753,80 грн., від 31.07.15 № 325 на суму 11753,80 грн., від 31.08.15 на суму 11 753,80 грн.;

          - рахунками на оплату від 31.01.15 № 51 на суму 11 753,80 грн., від 28.02.15 № 58 на суму 11 753,80 грн., від 31.03.15 № 92 на суму 11 753,80 грн., від 30.04.15 № 146 на суму 11 753,80 грн., від 31.05.15 № 195 на суму 11753,80 грн., від 30.06.15 № 216 на суму 11753,80 грн., від 31.07.15 № 257 на суму 11753,80 грн., від 31.08.15 № 303 на суму 11 753,80 грн.;

          - податковими накладними від 31.01.15 № 58 на суму 11753,80 грн., від 28.02.15 № 115 на суму 11753,80 грн., від 31.03.15 № 54 на суму 11753,80 грн., від 30.04.15 № 53 на суму 11753,80 грн., від 31.05.15 № 40 на суму 11753,80 грн., від 30.06.15 № 29 на суму 11753,80 грн., від 31.07.15 № 48 на суму 11753,80 грн., від 31.08.15 № 28 на суму 11753,80 грн.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.

Якщо рахунок, податкова накладна та (або) «Акт прийому-здачі наданих послуг» не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється Користувачем у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання належно оформлених документів.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали цієї господарської справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, розрахувався за надані послуги частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку із чим, позивачем заявлені до суду вимоги (з урахуванням заяви за вих. від 03.09.15 № 03/09 про зменшення позовних вимог та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.15 вих. № 21/09) про стягнення з відповідача 67 211,95 грн. основного боргу за надані послуги за договором від 01.08.12 № 1-141/1 на підставі вище наведених актів прийому-здачі наданих послуг та рахунків.

Як встановлено судом, 20.10.15 між сторонами у справі підписано та скріплено печатками угоду № 6 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно із змістом якої ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Сторона 1) та ТОВ «Запорізький ДБК» (Сторона 2) керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України дійшли згоди про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог Сторони 1 та Сторони 2 один до одного, в сумі 1 809,18 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Частиною 3 ст. 203 ГК України, яка узгоджується з положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

          Як свідчить зміст укладеної між сторонами угоди від 20.10.15 № 6 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вимоги сторін одна до одної в сумі 1 809,18 грн. є зустрічними, однорідними (грошовими), строк виконання зобов’язання за яким настав.

          Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          З огляду на вищевикладені обставини, а також враховуючи, що припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог передбачено приписами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, суд дійшов висновку, що у зв’язку із укладеннями сторонами Угоди від 20.10.15 № 6 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» по сплаті 1 809,18 грн. за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, яке виникло на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.08.12 № 1-141/1 є припиненим з 20.10.15.

Крім того, як свідчать матеріали цієї справи, 23.10.15, тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 908/4756/15, відповідачем була здійснена оплата заборгованості згідно договору від 01.08.12 № 1-141/1 за спірний період в сумі 11 753,80 грн. за платіжним дорученням від 28.10.15 № 27505 та в сумі 11 753,80 грн. за платіжним дорученням від 28.10.15 № 27506 грн. (належним чином засвідчені копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи).

Здійснення відповідачем оплати згідно договору від 01.08.12 № 1-141/1 в сумі 11 753,80 грн. за платіжним дорученням від 28.10.15 № 27505 та в сумі 11 753,80 грн. за платіжним дорученням від 28.10.15 № 27506 грн. підтверджено позивачем в заяві за вих. від 11.11.15 № 11/11.

Таким чином, зобов’язання відповідача на загальну суму 25 316,78 грн. (25 316, 78 грн. = 11 753,80 грн. + 11 753,80 грн. + 1 809,18 грн.), за спірний період за договором від 01.08.12 № 1-141/1 є припиненим, а саме зобов’язання в сумі 23 507,60 грн. припинено його виконанням відповідачем, а в сумі 1 809,18 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

          Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 25 316,78 грн. основного боргу за надані послуги за договором від 01.08.12 № 1-141/1 за спірний період підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, внаслідок відсутності предмету спору.

          Решту суму заборгованості в розмірі 41 895,17 грн. за наданні послуги за договором від 01.08.12 № 1-141/1 відповідачем не сплачено.

Факт наявності заборгованості у розмірі 41 895,17 грн. підтверджується матеріалами цієї справи й визнаний відповідачем повністю.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, або доказів правомірності такої не сплати, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 41 895,17 грн. основного боргу на підставі договору від 01.08.12 № 1-141/1 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та, у зв’язку із чим, підлягають задоволенню судом.

          В засіданні 12.11.15 судом розглянуто клопотання відповідача викладене у відзиві від 23.09.15 № 007-33/14372 та у доповненнях від 20.10.15 № 007-33/16079 та від 02.10.15 № 33-33/15007 до відзиву, яким відповідач просить суд, враховуючи тяжке фінансове становище, розстрочити виконання рішення у цій справі на 6 календарних місяців, зі сплатою сум щомісяця рівними частинами.

Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві від 23.09.15 № 007-33/14372 та у доповненнях від 20.10.15 № 007-33/16079 та від 02.10.15 № 33-33/15007 до відзиву щодо розстрочення виконання судового рішення по справі № 908/4756/15, з’ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ВАТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення в даному випадку, оскільки останнє допускається у виняткових випадках і залежить від обставин справи.

Разом з тим, відповідач не довів суду наявність у нього виняткового випадку як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі. Зокрема, те що підприємство відповідача перебуває в скрутному фінансовому положенні, яке станом на час прийняття рішення унеможливлює його виконання у порядку та у спосіб визначений рішенням, а наведені ВАТ “Запоріжжяобленерго” обставини, а саме: встановлення нульового алгоритму перерахування коштів на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом відповідача за період лютий – вересень 2015 р., стрімке зростання рівня неплатежів за спожиту електроенергію, низький рівень надходження коштів від споживачів та зменшення судами штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржників при винесенні рішень на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго”, не є винятковими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення у цій справі та не доводять знаходження відповідача у скрутному матеріальному становищі, а отже і не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, невиконання відповідачем зобов’язань з оплати отриманих послуг за договором про спільне використання технологічних мереж від 01.08.12 № 1-141/1 може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у розмірі 1 827 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ДБК” (69123, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 30616508) – 41 895 (сорок одну тисячу вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 17 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 25 316,78 грн. провадження у справі припинити.

           Повне рішення складено 23.11.15.

          Суддя В.Л. Корсун