Справа № 1-3/2009 р.

 ВИРОК

   Іменем України

25 травня 2009 року                                                                                             м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                 судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:             Спічко А.В.,

та прокурора:                 Цвігуна Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, відбуваючого покарання у виді позбавлення волі в Калинінській виправній колонії № 27 м. Горлівки Донецької області, раніше судимого: 1).  07 червня 2005 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст. 121 ч. 1, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; 2).  13 листопада 2007 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст. 122 ч. 1, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року), -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2000 року близько 22 години підсудний ОСОБА_1, знаходячись в с. Івонівка Могилів-Подільського району Вінницької області, маючи намір на таємне викрадення державного майна, підійшов до мосту через річку Мурафа і таємно викрав з нього п'ять поручнів, виготовлених із металевого швелера, загальною довжиною 30 метрів вартістю 13 гривень 50 копійок за 1 метр на загальну суму 405 гривень.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) визнав повністю і суду пояснив, що 03 серпня 2000 року ввечері він пішов на міст через річку мурафа в с. Івонівка Могилів-Подільського району, щоб викрасти металеві поручні. Він зняв п'ять поручнів, виготовлених із металевого швелера, і відніс їх неподалік в канаву. Потім він переніс дані поручні до ОСОБА_2 і продав їх йому за 30 гривень. У вчиненому щиро розкаявся. Злочин вчинив у зв'язку із важким матеріальним становищем.

Представник потерпілого ОСОБА_3  суду пояснив, що він працює майстром  в філії Могилів-Подільського райавтодору. 03 серпня 2000 року з мосту через річку Мурафа в с. Івонівка Могилів-Подільського району було викрадено п'ять поручнів із металевого швелера. Працівниками міліції було встановлено, що дані поручні викрав ОСОБА_1 Викрадені поручні підприємтсву були повернуті, а завдані збитки в сумі 520 гривень в ході судового розгляду справи було повністю відшкодовано родичами підсудного.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик свідків по справі, а обмежився допитом підсудного, представника потерпілого та дослідженням матеріалів справи.

Крім повного визнання вини підсудним, показів представника потерпілого, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) підтверджується і матеріалами справи, а саме: заявою начальника Могилів-Подільського шляхового ремонтно-будівельного управління про крадіжку з мосту через річку Мурафа металевих швелерів довжиною 30 метрів (а. с. 3); протоколом огляду мосту через річку Мурафа на автодорозі Івонівка – Новонікольський (а. с. 4) та план-схемою до даного протоколу (а. с. 5); протоколом виявлення та вилучення п'яти металевих швелерів у ОСОБА_2, який пояснив, що дані швелера йому приніс на продаж ОСОБА_1 (а. с. 9); довідкою вартості № 158 від 08 серпня 2000 року, згідно із якою вартість одного метра швелера станом на 03 серпня 2000 року складає 13 гривень 50 копійок (а. с. 10); протоколом огляду речових доказів (а. с. 11) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень КК України при вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених КК України 1960 року, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом'якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні положення КК України 1960 року. Верхня межа покарань, передбачених санкціями ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) та ч. 1 ст. 185 КК України, є однаковою. Нижньою межею покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року), є штраф у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а нижньою межею покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, є штраф до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі від п'ятисот десяти до восьмисот п'ятидесяти гривень. На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне застосовувати норми чинного Кримінального кодексу України та кваліфікувати дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 таємно викрав з мосту через річку Мурафа п'ять поручнів з металевого швелера, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винного – негативно характеризується за місцем колишнього проживання, і обставини справи.

Пом’якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є щире каяття та повне відшкодування шкоди, завданої злочинними діями підсудного ОСОБА_1

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 185 ч. 1 КК України, пов'язане з позбавленням волі.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у відповідності до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного вироком суду від 13 листопада 2007 року за ч. 1 ст. 122 КК України, остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити у виді 5 (п'яти) років 7 місяців позбавлення волі, в строк покарання зарахувавши покарання, частково відбуте за попереднім вироком.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 13 жовтня 2007 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану – утримання під вартою.

Речові докази по справі, а саме: п'ять поручнів з металевого швелера загальною довжиною 30 метрів, що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_4, - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: