АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Лознян О.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданої їх представником ОСОБА_3, та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання такими, що не прийняли спадкове майно, -

УСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання такими, що не прийняли спадкове майно - задоволено. Визнано дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко ЛюдмилиЛеонідівни щодо відкриття 24 травня 2011 року спадкової справи не чинними. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що не прийняли спадкове майно після смерті ОСОБА_6.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ПНКМНО БойкоЛ.Л. звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Унікальний номер справи: 755/29462/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13610/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

Вважає, що при ухваленні вказаного рішення судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги спірну обставину - позивачка ОСОБА_5 є громадянкою Російської Федерації, при цьому суд не встановив, на території якої країни була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_6, який також був громадянином Російської Федерації та не витребував від державного нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області Російської Федерації ОСОБА_10 спадкову справу №214/2010 індекс справи 02-05/01-26.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_5 являється дружиною померлого, відповідачка ОСОБА_1 - його матір'ю, відповідач ОСОБА_2 - братом.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст.1270 Цивільного кодексу України)

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Також враховано судом першої інстанції, що відповідно до ст.66 Закону України „Про нотаріат" на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.68 Закону України „Про нотаріат" нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

З огляду на фактичні обставини справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до листа Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БойкоЛ.Л. від 08.11.2012 року вбачається, що останнім зареєстрованим місцем проживання громадянина Російської Федерації, ОСОБА_6, було: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкова справа була заведена за останнім місцем проживання спадкодавця 30.12.2010 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до неї за видачею свідоцтва про право на спадщину, та додатково надали заяви, підписи на яких засвідчені нотаріально. (а.с. 10)

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, встановлено наступне:

«30 грудня 2010 року до нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_5. У заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, останнє постійне місце проживання якого було в АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги по закону є: дружина - ОСОБА_5; мати - ОСОБА_1; син ОСОБА_2

26 січня 2011 року до нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_2 - син померлого.

21 лютого 2011 року до державного нотаріуса Першої Вітебської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_1 - мати померлого.

21 квітня 2011 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_15 подав заяву в нотаріальну контору м. Києва Україна, якою повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, останнє постійне місце проживання якого було в АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги по закону є: дружина - ОСОБА_5; мати - ОСОБА_1; син ОСОБА_2 Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

На вказану заяву 24 червня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. повідомила ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_15 про те, що нею отримані заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 та 24 травня 2011 року вона завела спадкову справу після смерті ОСОБА_6 Згідно законодавства України заява про прийняття спадщини повинна виходити особисто від спадкоємців, у зв'язку з чим просила засвідчити підписи на заявах про прийняття спадщини у нотаріуса, повідомивши при цьому, чи подані ними заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору Російської Федерації.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 заповіту не залишив, спадкоємцем першої черги є ОСОБА_5 - дружина померлого, ОСОБА_1 - мати померлого та ОСОБА_2 - син померлого». (а.с. 17-22)

З огляду на фактичні обставини справи, встановлені вказаним судовим рішенням, вірним є висновок суду першої інстанції, що 24.05.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 на підставі заяв про прийняття спадщини від ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни щодо відкриття 24 травня 2011 року спадкової справи не чинними, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що не прийняли спадкове майно після смерті ОСОБА_6, суд першої інстанції вірно прийшов до наступних висновків.

У відповідності до п.п. 36, 38, 210, 211, 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 за № 20/5, який діяв станом на 24.05.2011 року, нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вести нотаріальне діловодство та архів відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства, постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, встановлених Законом, проходити підвищення кваліфікації і виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини справи.

Зокрема доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги спірну обставину, що позивачка ОСОБА_5 є громадянкою Російської Федерації, а суд не встановив, на території якої країни була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_6, який також був громадянином Російської Федерації та не витребував від державного нотаріуса Кіровського нотаріального округу Кіровської області Російської Федерації ОСОБА_10 спадкову справу №214/2010 індекс справи 02-05/01-26, спростовуються наступним.

Пунктом 3, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що згідно з правилами статті 1220 ЦК та статті 249 ЦПК часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України "Про міжнародне приватне право", регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про смерть, місце смерті спадкодавця ОСОБА_6 - м. Київ, Україна. (т. 1 а.с. 7)

Разом з тим, відповідно до вкладного талону до паспортного документу, 01.07.2010 р. ОСОБА_6, громадянин ОСОБА_16, був зареєстрований на строк до 01.01.2011 р. в Україні за адресою: АДРЕСА_2, приймаюча сторона в Україні - ОСОБА_5, яка є позивачем у справі. (т. 1 а.с. 11)

Як вбачається з пояснень сторін під час апеляційного розгляду, перед смертю спадкодавець фактично проживав в Україні разом з дружиною, ОСОБА_5, що не заперечувалося апелянтами - представником ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною.

Достеменно встановлено судовими рішеннями, що спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 тобто спірне спадкове майно знаходиться в Україні, і таким чином, підлягає регулюванню законодавством країни, на території якої знаходиться.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в справі, та зазначає, що відповідачами не надано доказів звернення, у відповідності до чинного законодавства України, з заявами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на вказане, вірним є висновок суду першої інстанції стосовно врахування норм закону, які були чинні на момент здійснення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. нотаріальних дій, а саме 24.05.2011 року, коли приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БойкоЛ.Л. відкрито спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на підставі заяв про прийняття спадщини від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з порушенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме нерухомого майна, яке є спадковою масою спадкодавця ОСОБА_6 - АДРЕСА_3.

Колегія суддів погоджується, що внаслідок вказаних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. спричинено порушення законних прав позивачки, а тому позов про визнання такими, що не прийняли спадкове нерухоме майно є обґрунтованим та підлягає задоволення в повному обсязі.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану їх представником ОСОБА_3, та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: