Справа № 2- 155/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2009 року                             смт. ВІНЬКІВЦІ.

      Віньковецький районний суд, Хмельницької області

У складі головуючого судді Потапова О.О.

 При секретарі Приймак Л.О.

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі  суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 зазначив, що 15 січня 2009 року під час зустрічі з підприємцями Новоушицького району ОСОБА_2 на його адресу висловився образливо. Публічно повідомив, що  він  корупціонер, що його ніби –то в 2005 році вигнали з посади першого заступника Новоушицької райдержадміністрації, начеб -то, він працював в Новоушицькому ВАТ  «АТП -16843 і розпродував залишки техніки у вигляді металобрухту. Також , що він зацікавлена особа у діяльності новоствореного в смт Нова –Ушиця ринку «Подільська Швейцарія», тому як має свою частку ( долю).

    Такі висловлювання не відповідають дійсності , принижують його честь, гідність як особи та ділову репутацію керівника селищної громади.

    Просив визнати висловлювання відповідача такими, що не відповідають дійсності, порочащими його честь гідність та ділову репутацію. Зобов»язати  ОСОБА_2 спростувати наведені вислови шляхом вибачення в присутності працівників виконавчого апарату селищної ради смт Нова Ушиця. Стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди та 282 грн. судових витрат.

    В судовому засіданні позивач  уточнив свої вимоги, просив суд зобов»язати  ОСОБА_2 спростувати наведені вислови шляхом офіційного спростування неправдивих висловлень на пленарному засіданні Новоушицької селищної ради з участю працівників її апарату. Стягнути 5000 грн. моральної шкоди, 15 грн. – інформаціно технічного забезпечення, 267грн. держмито. Всього 5228 грн.

    Відповідач  та його представники проти позову заперечували.

    Відповідач повідомив, що не поширював неправдиві відомості, а виступаючи перед підприємцями в приміщенні  селищної ради смт Нова –Ушиця   промовляв слово «корупціонер»  в запитальній формі речення. Він критикував позивача як голова спілки підприємців за неналежне виконання останнім Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Образливих висловлювань він не допускав.

    Представники відповідача заперечуючи повідомили, що недоведений позивачем факт  розповсюдження неправдивих відомостей, через зацікавленість свідків – працівників апарату селищної ради. Посада голови селищної ради  є публічною, а тому  висловлення ОСОБА_2 , щодо роботи селищного голови  пов»язаної з конфліктною ситуацією щодо місця торгівлі підприємців  та  місця розташування ринку поширювались у вигляді оціночних суджень.

Вони зазначили, що позивач не надав підтвердження про те в чому загроза його честі, гідності та ділової репутації, недовів факт поширення неправдивих відомостей та спричинення шкоди, її розмір та характер страждань.

    Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши показання свідків, письмові докази суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

    Відповідно до ст. 65 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

    Встановлено і це не оспорюється сторонами, що 15 січня 2009 року в актовому залі будинку Новоушицької селищної  ради відбулась незапланована  зустріч селищного голови  ОСОБА_1 з підприємцями – риночниками. Підстава зустрічі –перешкода у здійснені торгівлі яку спричинили останнім  невстановлені особи.

    Із показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на зустрічі виступив з критичною промовою на адресу голови селищної ради підприємець ОСОБА_2 Він зазначив, що  відповідач   корупціонер, що його ніби –то в 2005 році вигнали з посади першого заступника Новоушицької райдержадміністрації, що він працював в Новоушицькому ВАТ  «АТП -16843 і розпродував залишки техніки у вигляді металобрухту. А також , що він зацікавлена особа у діяльності новоствореного ринку «Подільська Швейцарія», тому як має свою частку ( долю).

        Відповідно до ст.  277  ЦК України фізична особа особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації., якщо доведе факт поширення такої інформації.

    Показами зазначених свідків позивач підтвердив розповсюдження цієї інформації. Судом не приймається позиція відповідача про зацікавленість цих свідків, оскільки факт спільної  їх праці з позивачем не може бути доказом неправдивості тверджень свідка. Крім того, із показів всіх  свідків відповідача слідує, що вони не чули, щоб ОСОБА_2 поширював ці висловлення, оскільки в залі кричали і стояв шум, але ніхто з них не вказав, що він не допустив  таких висловлювань. За цих обставин позивач довів факт поширення відомостей  відповідачем 15 січня 2009 року в приміщенні селищної ради смт Нова-Ушиця.

Відповідно до ст. 34 Конституції України  кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя".

Враховуючи зазначену конституційну свободу ОСОБА_2, як  представник інтересі підприємців - профспілковий лідер вправі критикувати  голову місцевого самоврядування ОСОБА_1, який являється публічним політиком селищного рівня. Критикувати в межах політики  яку той проводить на території смт. Нова –Ушиця.

            Ця свобода оговорена статтями 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації( далі Декларації) схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, в них зазначається, що  діячі які здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному , національному рівнях, погодились « виставити» себе на публічне політичне обговорення тому можуть зазнати гострої і сильної громадської критики як вони виконували , або виконують свої обов»язки.

ОСОБА_1 працював на посаді заступника  районної державної адміністрації Новоушицького району і зараз являється державним службовцем  тому  висловлювання  ОСОБА_2,, що в «2005році його вигнали з посади першого заступника голови Новоушицької райдержадміністрації», що той «працював в Новоушицькому ВАТ «АТП-16843» і розпродував залишки техніки у вигляді металобрухту», що він «зацікавлена особа у діяльності новоствореного продовольчого і речового ринку «Подільська Швейцарія», тому як має свою частку  (долю), хоча не відповідають дійсності, проте являються оціночними  судженнями . Таким чином позивач оцінює роботу публічної особи- заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_1, висловлючи при цьому   захист прав підприємців яких невстановлені особи  вимусили  припинити торгівлю.

    Відповідно до п.19 абз.4 Постанови ПВС України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»:»Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації ( в нашому випадку  на зборах), принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатись наданими їй частиною першою статті 227 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставних поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

     Із зазначеної позиції  випливає, що позивач ОСОБА_1  вправі ставити питання в суді про надання відповід і   на випади ОСОБА_2. , проте він  бажає спростувати поширені відомості, які є оціночними судженнями  відповідача,  а такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Зокрема, згідно ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлення, які не містять фактичних данних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що можуть бути  витлумачені як такі, що містять фактичні данні, з огляду на характер використання  мовних засобів., гіпербол, алегорій, сатири. Такі судження не підлягають спростуванню.

 У цьому випадку позивач вправі скористатись правом на відповідь, щодо оціночних суджень відповідача.

    Висловлення «корупціонер», поширене відповідачем  великій кількості людей в приміщенні селищної ради смт Нова-Ушиця  слід вважати образливим.

    Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», під корупцією розуміється діяльність осіб,
уповноважених   на   виконання   функцій  держави,  спрямована  на
протиправне використання  наданих  їм  повноважень  для  одержання
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

    Корупція – вкрай негативне явище, один з основних чинників, що створюють реальну загрозу національній безпеці, демократичному розвитку держави. Корупціонер – особа яка порушила діючу норму права.

    Указами Президента України від 24.04.1998 року визначена концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, та існує національна програма для подолання корупції Указ № 319/97 від 10.04.1997р.

    Зазначене висловлювання не відповідає дійсності. Позивач не навів докази, що на відповідача поширювалась, чи поширюється дія зазначеного вище Закону.

    Із смислу цього слова випливає що  особа   підпадала чи підпадає під дію кодексу про адмінправопорушення чи кримінального кодексу України. Тобто, по смисловому вираженню воно дорівнює словам правопорушник чи злочинець.    

За наведених обставин це твердження не можна вважати оціночним судженням, воно несе образливий характер.При цьому суд враховує той факт, що воно висловлене публічною особою – головою спілки підприємців, який своїм авторитетом має сутт»євий вплив на громадську думку підпорядкованих йому осіб - членів профспілкової організації. Він є лідером певної групи осіб і свою думку несе в масу людей. Тому ОСОБА_2 повинен спростувати це висловлення як безпідставне.

     Цим висловленням відповідач спричинив шкоду діловій репутації позивача. Вона постраждала в очах підприємців які були на зборах.  ЇЇ слід поновити шляхом спростування цієї інформації перед зборами членів профспілки яку очолює позивач  протягом місяця з дня набрання чинності цього рішення з запрошенням підприємців.

    Також позивач довів показами свідків, що його стан здоров»я погіршився після закінчення зазначених вище зборів.  Зазначаючи про поругану честь ( те, що особа думає про себе), позивач  переніс певні емоційні переживання, знизив самооцінку. Проте він не довів , що постраждала його гідність ( те, що про нього думають інші особи) тому в цій частині позову йому  слід відмовити.

    Підходячи до спричиненої шкоди, слід виходити з винних дій відповідача. Вони умисні – послідовні. Проте він вправі вимагати по суду лише спростування інформації. Відповідно до п.28   Постанови ПВС України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розглядаючи справи за позовом органів державної влади та місцевого самоврядування, суди мають врахувати положення частини другої статті 49 Закону України «Про інформацію», згідно з якою органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної ( немайнової) шкоди. Проте це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

        На підставі викладеного, та у відповідності до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; Рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 року у справі Лінгес проти Австрії; Рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006 року  у справі Ляшко проти України; Рішення Європейського суду з прав людини від 29.03.2005 року у справі Українська прес-група проти України; ст. 275, 276, 277, 297, 299 ЦК України, суд вважає позовні вимоги позивача  частково доведеними.

Відповідно до ст.88 ЦПК України в  частині задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 17 грн. держмита та 15 грн. витрат на інформаціно – технічне забезпечення , тобто 32 грн.

Керуючись ст.34,37 Конституції України, ст.ст. 3, 16,  275, 277 ЦК України, ст.ст. 47-1, 39 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 8,10,60, 212, 213, 214, 215  ЦПК України  суд

            В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_2  в місячний термін з часу набрання рішенням законної сили на загальних зборах профспілкової організації яку він очолює з запрошенням підприємців- ринковиків  смт Нова –Ушиця  спростувати поширену 15 січня 2009 року інформацію про те, що ОСОБА_1 «корупціонер» в присутності останнього, повідомивши ОСОБА_1 завчасно про час та місце проведення зборів .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати 32 грн., в задоволені інших вимог відмовити за їх недоведеністю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з часу його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви.

СУДДЯ----------