Справа 206/1491/15-ц

Провадження 2/206/551/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Пучковій О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток», про визнання недійсним правочинів, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток», ОСОБА_2, про стягнення коштів;

за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Фінанс», ОСОБА_7, про визнання припиненими правовідносин поруки,

в с т а н о в и в:

19.03.2015 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_8 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання договору недійсним.

31.07.2015 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про стягнення коштів (т.1 а.с.116-118).

10.08.2015 року представник позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 – ОСОБА_8 звернувся із позовом про визнання припиненими правовідносин поруки, який був в подальшому уточнений (т.1 а.с. 187-188, т.2 а.с. 32-34).

Представником позивача неодноразово було подано уточнені позовні заяви (т. 1 а.с. 21-22, 81) та заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.71).

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням останньої уточненої позовної заяви, позивач посилається на те, що 24.07.2007 року автомобіль MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974,номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску на підставі довідки-рахунку ЄГП 701716 від 24.07.2007 р. ТОВ «ГІУС» ВРЕР №2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується письмовими відповідями УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області №14/9815 від 17.09.2012 р. та №14/2/5859 від 13.12.2013 р. 19.03.2010р. позивач надала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі за № 812 ОСОБА_3, якою уповноважила свого довірителя продати вказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. Вказаною довіреністю позивач уповноважила свого довірителя представляти її інтереси у будь-яких організаціях, щодо зняття з обліку, підписання цивільно-правових договорів, продажу, одержання грошових сум від реалізацг її автомобіля. Проте. ОСОБА_3 не інформував позивачку про хід виконання зобов’язань, реалізував автомобіль по заниженій ціні в розмірі 19 500,00 доларів США, одержані по виконанню грошові кошти позивачу не передав, перевищивши свої повноваження. Про це ОСОБА_1 дізналась тільки з письмового повідомлення банку №04/1682 від 03.10.2012 року та не схвалила вказані дії, про що свідчить її заява до міліції, відомості з якої внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2012р. за №12012040700000290. ст. 191 ч.1 КК України.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсним правочин - біржову угоду № 104908 від 15.06.2010 року, укладену між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, щодо реалізації автомобіля MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974,номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску. Застосувати наслідки недійсності біржової угоди №104908 від 15.06.2010 р. - стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974,номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску в розмірі 422 955,00 грн.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Фінанс», ОСОБА_7, про визнання припиненими правовідносин поруки, просять суд визнати припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_5. Визнати припиненими правовідносини поруки від 29.01.2015 р. № 10.840.07.33/П2 укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, за яким останній поручився за зобов’язанням ОСОБА_1 Анатолїївної перед Закритим акціонерним товариством «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 р.

Позивач ОСОБА_3 за зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток», ОСОБА_2, про стягнення коштів просив суд стягнути солідарно з: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, проживає за адресою: 49000, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, на свою користь (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, зареєстрований за адресою: 51200, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) заборгованість за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., в сумі 362 587 (Триста шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 87 копійок.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні її вимог з тих підстав, що автомобіль був проданий за значно меншою ціною, ніж вона доручала, грошові кошти їй передані не були, сплачувати за неї заборгованість банку вона не доручала і не просила. Автомобіль дійсно перебував у володінні і на зберіганні банку, оскільки у неї певний час не було змоги оплачувати кредит. ОСОБА_3 бачила лише у нотаріуса, щодо оформлення на нього доручення наполягав один із керівників банку.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_8 в судовому засіданні просив вимоги відповідно до останньої редакції уточненої позовної заяви задовольнити, оскільки не можна було відчужувати автомобіль біржовою угодою за ціною, нижчою за вказану в довіреності. Також власник автомобіля ОСОБА_1 дізналася про продаж лише у 2012 році з відповіді банку на її звернення, і не схвалила цієї угоди. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити в силу поданої заяви про застосування строків позовної давності та заперечень (т.2 а.с. 6-7, 10-11, 35-36).

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (т. 1 а.с. 83-85, 113-114, 187-190, т.2 а.с.43, 83) та просив застосувати строки позовної давності відповідно до поданої заяви (т.1 а.с. 113-114), в задоволенні позову про визнання припиненими правовідносин поруки просив відмовити з підстав викладених у запереченнях (т.2 а.с. 1-2, 37-38), зустрічний позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях (т.1 а.с.75-77).

Представник третьої особи ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток» за первісним позовом ОСОБА_10 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, пояснив що позивачем обрано неналежний спосіб захисту (т.1 а.с. 157-160, т.2 а.с.84), зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи судом належним чином повідомлена.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_8 позов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання припиненими правовідносин поруки просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток» ОСОБА_10 позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_1 за позовом про визнання припиненими правовідносин поруки вважав необгрунтованими, просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених в запереченнях (т.2 а.с.8-9).

Представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Фінанс» в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся.

Вислухавши доводи та пояснення сторін, їх представників, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 в останній редакції не підлягають задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк», правонаступником всіх прав та зобов’язань якого було Ввдкрите акціонерне товариство «ХОУМ ОСОБА_6», правонаступником якого є ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10.840.07.33, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано грошові кошти у розмірі 30800,00 доларів США строком з 24 липня 2007 року по 23 липня 2012 року (т.1 а.с. 86-88, 119-121).

Банк виконав визначені п. 1.1. зобов’язання за Договором і за заявою ОСОБА_1, видав їй кредитні кошти в сумі 30 800,00 (Тридцять тисяч вісімсот) доларів США через касу Банку, що підтверджується заявою на видачу готівки від 27.07.2007 р. №626583 (т.1 а.с.122).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 24.07.2007р. було укладено Договір поруки № 10.840.07.33.1п, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_5А зобов’язується перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 всіх його зобов’язань перед Банком в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору (т.1 а.с. 123).

24.07.2007р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір застави №10.840.07.33.1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в заставу Банку автомобіль марки MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2005 рік випуску (т. 1 а.с. 23-24, 89-90, 165-166).

19.03.2010р. позивач надала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі за № 812 ОСОБА_3, якою уповноважила його продати автомобіль MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974, номерний знак НОМЕР_1 за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. На підставі даної довіреності ОСОБА_3 мав право, зокрема, укладати та підписувати від імені ОСОБА_1 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови (т.1 а.с. 4).

Згідно відповіді №14/9815 від 17.09.2012р. УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 24.03.2010р. автомобіль MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974, номерний знак НОМЕР_1 було знято для реалізації по дорученню від власника громадянином ОСОБА_3, 15.07.2010р. цей автомобіль вже було зареєстровано за іншим власником на підставі біржової угоди від 15.06.2010 №104908 (т.1 а.с.6).

Листом УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області №14/2/5859 від 13.12.2013 р. повідомило, що автомобіль ОСОБА_1 знято з обліку 24.03.2010 р. ОСОБА_3Я та реалізовано ним по біржовій угоді № 104908 від 15.06.2010 р. громадянину ОСОБА_2 (т.1 а.с. 8).

З відповіді Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток» №04/1682 від 03.10.2012р. вбачається, що в зв’язку з невиконанням Позичальником зобов’язань за Кредитним договором Банком було прийнято рішення про надання згоди, щодо добровільної реалізації автомобіля. Протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24.03.2010 р. вирішено продати автомобіль за ціною, що на дату продажу складе еквівалент не менш ніж 19 500 (Дев’ятнадцять тисяч п’ятсот) доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с. 9).

26.09.2011р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Фінанс», код ЄДРПОУ 36799749 було укладено Договір відступлення права вимоги №7, відповідно до п.п.2.1.1, 1.2. та Додатку №1 якого ОСОБА_6 відступив на користь нового кредитора - ТОВ «ОСОБА_6 фінанс» право вимоги за кредитними договорами в тому числі й за Кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_1 в сумі 362 587 гривень 87 копійок (т. 1 а.с.135-137).

При цьому згідно наданої суду ОСОБА_1 копії відповіді ПАТ «Банк «Восток» від 03.10.2012 року № 04/1682, їй було повідомлено про погашення заборгованості за рахунок коштів, одержаних від продажу автомобіля, а також що новому кредтору – ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс», було відступлено право вимоги на загальну суму 71949 грн. 13 коп. станом на 26.09.2011 року, яка складається із: 6256,57 доларів США (в еквіваленті – 49887,38 грн.) – заборгованість по кредиту, 2766,85 доларів США (в еквіваленті – 22061,75 грн.) – заборгованість по відсоткам. Також зазначено, що у зв’язку з добровільною реалізацією автомобіля банк не використовував своє право щодо нарахування та стягнення неустойки в формі пені, а також що після відступлення права вимоги заборгованість у банку не обліковується (т.1 а.с. 9).

18.12.2013р. між ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» та ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_6) було укладено договір №948 відступлення прав вимоги за Договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., згідно якого ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» передав на користь нового кредитора ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_6) право вимоги за Договором, укладеним з ОСОБА_1 на суму вимоги в розмірі 362 587 гривень 87 копійок, а також право вимоги за Договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_5 (т.1 а.с.140-141).

Є лист від 19.12.2013р. вих. №949, згідно змісту якого ТОВ «ОСОБА_6 Фінанс» повідомляло ОСОБА_1 про відступлення заборгованості за Договором. (т.1а.с.144).

26.12.2013р.між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7), було укладено договір відступлення прав вимоги за Договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., згідно якого ОСОБА_11 передав на користь нового кредитора ОСОБА_7 право вимоги за Договором, укладеним з ОСОБА_1 на суму вимоги в розмірі 362 587 гривень 87 копійок, а також право вимоги за Договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_5 (т.1а.с.145-146).

Є лист від 26.12.2013р. вих. №б/н, за змістом якого ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_1 про відступлення заборгованості за Договором. (т.1 а.с.148).

29.01.2015р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №10.840.07.33/П (т.1 а.с. 149).

27.03.2015р. ОСОБА_7 направив на адресу ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості за Договором в розмірі 362 587 гривень 87 копійок, та була отримана ОСОБА_3 11.04.2015 року (т.1 а.с. 150-151).

ОСОБА_3 було виконано зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за договором та сплачено заборгованість ОСОБА_1 за Договором на користь ОСОБА_7 на загальну суму в розмірі 362 587 гривень 87 копійок, що підтверджується квитанцією №/126616 від 15.04.2015р. на суму 143 000 гривень 00 копійок; квитанцією №/139950 від 16.04.2015 р. на суму 139 000 гривень 00 копійок, квитанцією №/153711 від 17.04.2015р. на суму 80 587 гривень 87 копійок, а виконання умов договору Поруки ОСОБА_3 підтверджується Актом про виконання умов договору складеного 20.04.2015 року (т.1 а.с. 152-154).

18 серпня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України №1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» було вчинено виконавчий напис на Договорі застави, зареєстрований в реєстрі за №2386 (т.1 а.с.167).

Головним державним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 02.10.2009 року було відкрито виконавче провадження №15076374 щодо звернення стягнення на Автомобіль в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується постановю (т. 1 а.с. 169).

02.10.2009р. державним виконавцем було здійснено опис Автомобіля та накладено арешт на нього на підставі акту опису й арешту майна (т.1 а.с. 170-171

19.03.2010 року Банком до Самарського ВДВС було подано заяву про повернення виконавчого напису нотаріуса (т.1 а.с. 172-173).

22.03.2010р. Самарським ВДВС було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (т.1 а.с. 174).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2010р. року Правлінням Банку було прийнято рішення, щодо видачі дозволу на продаж MERCEDES-BENZ Е 200К, кузов WDB 2110421 А 705974, номерний знак НОМЕР_1 за ціною 19500,00 доларів США за умови спрямування вказаної суми для сплати заборгованості за Кредитним договором (т.1а.с. 101-102).

22.03.2010 р. на підставі листа Банку вих. №04/1523 вищенаведений автомобіль було знято з обліку в органах МРЕВ. (т.1а.с.176). А 15.07.2010р. представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 було здійснено продаж Автомобіля за ціною, еквівалентною 19500 доларів США та внесено їх на користь ОСОБА_1 у повному обсязі в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с.177). Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_1 дійшли згоди, щодо погашення заборгованості останньої за Кредитним договором шляхом добровільного продажу автомобіля. Тому Позивач, надаючи довіреність ОСОБА_3 розуміла те, що грошові кошти від реалізації автомобіля будуть спрямовані на погашення заборгованості за Кредитним договором, а також те, що заставна вартість автомобіля, відповідно до п. 1.4 Договору застави №10.840.07.33.1 від 24.07.2007р. була встановлена у розмірі 155 540,00 грн.

Суд критично ставиться до посилань ОСОБА_1 на те, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції від 20.05.2010р. не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи.

Статтю 15 Закону було доповнено частиною шостою наступного змісту: «Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону» згідно із Законом України від 20.05.2010р. N 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, на момент укладення біржової угоди № 104908, яка була вчинена 15.06.2010р., стаття 15 Закону діяла в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України від 26.01.1993 р. N 2932-ХІІ, від 15.05.2003 р. N 762-ІУ та не містила обмежень здійснення біржових операцій, предметом яких є транспортні засоби.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від  06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція  як  спосіб  захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК)  застосовується  лише  в  разі наявності  між сторонами укладеного договору,  який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим  вимога  про  повернення майна,  переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції  може  бути  пред'явлена  тільки   стороні  недійсного правочину. Норма частини першої  статті  216  ЦК  не  може застосовуватись   як   підстава   позову   про  повернення  майна, переданого на виконання недійсного правочину,  яке було  відчужене третій особі.

Більш того, право на позов, яке виходить зі змісту первісної позовної заяви виникло у ОСОБА_1 15.06.2010 року, тобто дати укладення біржової угоди № 104908. Оскільки ОСОБА_1 була обізнана і розуміла те, що вона має заборгованість за Кредитним договором, автомобіль перебував в заставі, з метою звернення стягнення на автомобіль було вчинено виконавчий напис нотаріуса та відкрито виконавче провадження. Автомобіль було вилучено та передано на зберігання Банку з метою подальшої реалізації та погашення заборгованості за Кредитним договором.

Твердження ОСОБА_1, з приводу того, що вона не видавала довіреності ОСОБА_3 та не йшло мови про використання отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитом, спростовуються письмовим зверненням ОСОБА_1 до банку від 21.09.2012р., де вказано як про надання добровільної згоди на реалізацію автомобіля, так і мету цих дій, спрямованих на погашення кредитної заборгованості. (т.2а.с.39).

Суду не було надано ні оригіналу, ні в будь-якому вигляді копії біржової угоди, судом за клопотання позивача було витребувано цей документ з органу реєстрації транспортних засобів, але на ухвалу надано відповідь із зазначенням підстави про реєстрацію автомобіля за ОСОБА_2 без зазначення назви біржі та з посиланням на те, що строк зберігання документів, які стали підставою для реєстрації автомобіля, складає три роки, після чого документи знищуються, тому немає можливості їх надати (т.2 а.с. 26).

Хоча позивач ОСОБА_1 стверджує, що дізналася про продаж автомобіля лише з відповіді банку у 2012 році, суд ці твердження не бере до уваги, оскільки власник майна повинна була знати і мала змогу дізнатися щодо розпорядження належного їй на той час автомобіля.

Також позивач за первісним позовом наголошує на тому, що після оформлення довіреності на розпорядження автомобілем та перед його продажем за підписом керівника банку на адресу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 надано лист від 23.03.2010 року з посиланням на повне виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором та проханням зняти заборону з державного реєстру обтяжень (т. 2 а.с. 17). Проте взяти це до уваги суд не має підстав, оскільки надано лише ксерокопію листа, такст якого відображено не в повному обсязі (відсутня частина літер і цифр ліворуч), також зазначено про автомобіль як нерухоме майно.

Суд ухвалою витребовував у приватного нотаріуса ОСОБА_9 належним чином засвідчену копію цього листа, на що одержано відповідь від 12.10.2015 р. № 231/01-16, за змістом якої запитувані документи відповідно до нормативних актів зберігаються три роки і були знищені (т.2 а.с. 69).

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним правочинів, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів слід відмовити, оскільки позивач знала, що кошти від реалізації автомобіля повинні бути спрямовані виключно на погашення заборгованості за кредитним договором і протягом майже п’яти років після укладення біржової угоди № 104908 не висловила ніяких заперечень щодо продажу свого автомобіля, не пред’явила жодних претензій з цього приводу, поважних причин пропуску строку позовної давності суд не вбачає, а тому в силу ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Крім того, відсутній і оскаржуваний документ як предмет цих позовних вимог.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Вимогу пред’явлено до ОСОБА_5 як поручителя майже через 4 роки після виникнення підстав. В п.24 Постанови пленуму ВССУ «Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012р. зазначено,що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати,що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток», ОСОБА_3, про визнання припиненими правовідносин поруки в частині визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Водночас позовні вимоги щодо визнання припиненими правовідносин поруки від 29.01.2015 р. № 10.840.07.33/П2 укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, за яким останній поручився за зобов’язанням ОСОБА_1 Анатолїївної перед Закритим акціонерним товариством «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 р. не підлягають задоволенню через те , що на підставі Договору поруки № 10.840.07.33/П2 від 29.01.2015 р. ОСОБА_3 поручився перед ОСОБА_7, а не перед Закритим акціонерним товариством «Агробанк», як зазначають ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_12 всіх її зобов’язань, що виникли з Кредитного договору, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов’язання за Кредитним договором ОСОБА_12 не виконала до цього часу і зобов’язання є чинним.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 направив на адресу ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 362 587 гривень 87 копійок, яка була отримана ним 11.04.2015 року. (т.1 а.с. 150-151).

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 утворилась заборгованість по сплаті заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам. Оскільки правовідносини поруки ОСОБА_5 за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеного 24.07.2007 року слід визнати припиненими, то позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 не в повному обсязі виконала прийняті на себе відповідно до кредитного договору зобов’язання, що і послугувало підставою для звернення ОСОБА_3 до суду із зустрічним позовом. Щодо строку звернення до суду слід зазначити, що у поручителя, який виконав обов’язки позичальника, право вимоги виникає з дня виконання цих зобов’язань, що було здійснено у квітні поточного року, тобто строк звернення до суду не є пропущеним.

За таких обставин із відповідача ОСОБА_1 слід стягнути лише основну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 49887,39 грн. та 22061,76 грн. заборгованості по відсоткам, загалом 71 949,15 грн. Крім того банк здійснив відступлення права вимоги саме у гривнях, і не надано ліцензії на здійснення валютних операцій ТОВ «ОСОБА_6 фінанс»; фізичні особи, які згодом почергово набували права вимоги, таких ліцензій не мають.

Доводи ОСОБА_3 про те, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за пенею в сумі 290638,72 грн. станом на 26.09.2011р. суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, а саме: ОСОБА_1 знала лише про наявність заборгованості за кредитом та відсотками, про існування заборгованості по пені – навпаки, банк у письмовій відповіді зазначив про те, що не застосовував нерахування пені.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за пенею в сумі 290638,72 грн.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом неодноразово роз’яснювалось учасникам процесу положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток», про визнання недійсним правочинів, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів не підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток», ОСОБА_3, про визнання припиненими правовідносин поруки в частині визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_5 підлягають задоволенню. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4 акціонерне товариство «Банк «Восток», ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за позовом про визнання недійсним правочинів, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів судом має бути відмовлено, судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Також згідно ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_5за позовом про визнання припиненими правовідносин порукислід стягнути судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 за зустрічним про стягнення коштів слід стягнути судовий збір відповідно задоволеної частини його вимог, у розмірі 719,45 грн.

Керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-64, 88, 131, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_5 поручилася за зобов’язанням ОСОБА_1 перед Закритим акціонерним товариством «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток» на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 71 949,15 грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 719,45 грн., а загалом 72668 (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков