№2-а-141/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року м.Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Жмурко П.Я. при секретарі – Шаршонь Т.М. з участю представника відповідача Кріль Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Карлівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі про перерахунок пенсії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в Карлівському районі Полтавської області, в якому просив суд:
• визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області ;
• зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності позивачу як інваліду ІІ групи ,щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою ,в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на час виплат, встановлених законом відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2008 року ;
• зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну позивачу як інваліду ІІ групи ,щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою , в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на час виплат , встановленої Законом відповідно до вимог ст..50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2008 року;
• зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області здійснювати позивачу в подальшому нарахування та виплати щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров*ю , згідно вимог ст..50 та ч.4 ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
• зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області при обрахуванні його недорахованої частини пенсії по інвалідності врахувати з 01 січня 2005 року індекс інфляції у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат»;
• судові витрати проводити та судовий збір віднести за рахунок відповідача;
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 25.07.1996 року по 22.10.1996 року був направлений для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час перебування в зоні відчуження отримав максимально допустиму дозу радіації. За рішенням медико-соціальної експертизи йому було встановлено 2 групу інвалідності, по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. При цьому, позивач зазначав, що він звертався до позивача із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Між тим, відповідач необґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.
Відповідач позов не визнав і вважає , що позивач неправильно застосовує ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 3, 5, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 „Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, від 27.12.2005 року за №1293 та від 03.05.2007 року за №684, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд, заслухавши представника відповідача , вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.07.1996 року по 22.10.1996, є інвалідом 2 групи. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Позивач звертався до відповідача із заявою про роз’яснення нарахування пенсійного забезпечення на, що отримав відмову.
Відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Також суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Суд, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає дані дії відповідача протиправними.
Суд, вважає, що враховуючи періоди отримання позивачем пенсії за віком , задоволенню підлягають вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії за Законом №796, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,163, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 3, 5, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 „Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, від 27.12.2005 року за №1293 та від 03.05.2007 року за №684 ,суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Карлівського районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 рік.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Карлівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня винесення постанови та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2009 року
Суддя Жмурко П.Я.