Ухвала іменем україни
19 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кульбаби В.М.,
суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
секретаря Асанової Є.С.
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160490004238, за касаційною скаргою прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Томарине Бориславського району, Херсонської області, проживаючого у АДРЕСА_1, пред'явлено підозру у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, такого що немає судимості в силу ст. 89 КК України;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, раніше не судимого,
в с т а н о в и л а:
вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року визнано винуватими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (кожного окремо) у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання 4 роки 2 місяці позбавлення волі кожному.
Вирішено цивільний позов потерпілої.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року вирок районного суду щодо засудженого ОСОБА_3 змінено.
Постановлено призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
Звільнено засудженого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.
В решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали суду у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_3 Посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив із обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку повторності. У супереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд змінюючи вирок суду першої інстанції належним чином не мотивував прийняте рішення.
У запереченні на касаційну скаргу, захисник ОСОБА_4, вважає судові рішення щодо ОСОБА_3 законними та обґрунтованими, а скаргу прокурора такою, що задоволенню не підлягає.
За вироком суду 29 серпня 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи неподалік зупинки «Продмаш» по вул. Миколаївська дорога м. Одеси, діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5, повалив потерпілу на землю. Засуджені нанесли удари по тілу потерпілої. ОСОБА_1 утримував потерпілу за плечі, а ОСОБА_2 відібрав сумку з особистими речами. ОСОБА_3 зняв із пальця руки золоту каблучку. Своїми діями засуджені спричинили потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 5510 грн. Викраденим майном засуджені розпорядилися на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи скарги частково та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_3, та інших засуджених за встановлених у вироку обставин, й кваліфікація дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі прокурором не заперечуються.
Доводи щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, перевірялись судом апеляційної інстанції, який розглядаючи скаргу прокурора, в своєму рішенні проаналізував усі її твердження та дав на них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку призначаючи покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання.
Разом із тим, не в повній мірі було враховано особу ОСОБА_3 та його роль у вчиненні злочину.
На ці обставини послався апеляційний суд, змінюючи вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання.
Зокрема, апеляційним судом враховано, що засуджений молодого віку, позитивно характеризується, частково визнав свою винуватість у вчиненому злочині, добровільно відшкодував потерпілій завдану матеріальну збитки, істотної шкоди фізичному здоров'ю потерпілої не було завдано.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не вчиняв активних дій під час пограбування.
Засуджений вперше притягається до кримінальної відповідальності, обставин які можуть обтяжувати покарання судом не встановлено.
Змінюючи вирок суду та призначаючи покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 75 КК України суд послався на обставин, які дали можливість дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
Спростовано також доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1
Як убачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ст.ст. 91, 92, 290 КПК України стороні захисту та суду не було надано доказів про попередню судимість засудженого, у зв'язку із чим, суд обґрунтовано виключив із кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфікуючу ознаку повторності.
Зі змісту ухвали вбачається, суд апеляційної інстанції ґрунтовно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, та визнав, що призначене покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки відповідає вимогам закону, навів доводи про відсутність підстав для постановлення нового вироку.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтованість рішення апеляційного суду, який проаналізував наведені прокурором підстави для скасування вироку місцевого суду, зіставив їх із дослідженими матеріалами справи та іншими доказами і обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Ухвала апеляційного суду, висновки якої належним чином мотивовано, відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 433-436 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу прокурора, залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Зубар В.В. Пойда М.Ф. Кульбаба В.М.