АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Кота І.Н.,

при секретарі: Гарванко М.М.,

з участю: ОСОБА_1, представника приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» (далі ПрАТ «Княжа»), третя особа – акціонерне товариство «Індекс-банк» в особі філії «Львівське регіональне управління», про стягнення грошових коштів, -

встановила:

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2009 року частково задоволено вказані вище позовні вимоги ОСОБА_1 Постановлено стягнути з ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа»:

на рахунок вигодонабувача АТ «Індекс-банк» в особі філії Львівське регіональне управління в погашення кредиту ОСОБА_1 6 356 грн. 01 коп. пені за комплексним договором добровільного страхування та 3 261 грн. 28 коп. інфляційних втрат;

на користь ОСОБА_1 - 1 936 грн. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

на користь держави – 96 грн. 17 коп. судового збору.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої страхової виплати в сумі 1 293 грн., річних в розмірі 928 грн. 47 коп., збитків в сумі 8 740 грн. та 1 293 грн. як повернення зайво здійсненого страхового платежу оскаржив ОСОБА_1, просить в цій частині рішення скасувати й ухвалити нове, яким ці вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права і дав неправильну оцінку обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд безпідставно не стягнув з відповідача 3-х відсотків річних з простроченої суми заборгованості посилаючись на те, що такий вид відповідальності не встановлений договором чи законом, не взявши до уваги, що таке передбачено ст.625 ЦК України; суд безпідставно посилається на те, що він (позивач) не довів факту понесення ним збитків внаслідок збільшення цін на запасні частини до автомобіля. Такий висновок суду спростовується тим, що внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування зросли ціни і така відповідальність відповідача передбачена ч.3 ст.623 ЦК; суд дійшов до хибного висновку про те, що відповідач правомірно утримав із суми страхового відшкодування черговий (останній) страховий внесок, не взявши до уваги, що був припинений договір страхування.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, вивчивши матеріали цивільної справи, проаналізувавши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що стверджується належними доказами, що маються в справі, 25 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений комплексний Договір № 06/02-032687 добровільного страхування транспортного засобу (автомобіль марки «Рено Меган»»), водія та пасажирів від нещасних випадків. Вигодонабувачем по цьому договору виступало АТ «Індекс-банк».

13 жовтня 2008 року, під час дії Договору страхування, трапилась ДТП, внаслідок якої застрахованому автомобілю були спричиненні технічні пошкодження, а відтак настав страховий випадок. Сума страхового відшкодування була визначена у розмірі 38 035 грн.

Страхову виплату відповідач здійснив лише 05 жовтня 2009 року під час розгляду справи, перерахувавши кошти в сумі 36 742 грн. вигодонабувачу, за мінусом 1 293 грн. несплаченої позивачем частини страхового платежу, що була передбачена договором, оскільки сплата страхового платежу була в розстрочку – чотирма платежами.

За таких обставин посилання апелянта на те, що на час виплати страхового відшкодування збільшилась вартість запасних частин ніж була на час настання страхового випадку, а відтак він поніс збитки, не заслуговують на увагу, оскільки страхове відшкодування здійснено не позивачу, а вигодонабувачу на погашення кредиту, який був наданий для купівлі автомобіля, що було передбачено договором і на цьому настоював позивач.

Не підлягають і до задоволення вимоги апелянта щодо стягнення 1 293 грн., яку страховик стягнув з страхової суми як черговий (останній) платіж та сплачений позивачем черговий страховий платіж в сумі 1 293 грн., оскільки така сума страхового платежу та дії відповідача передбачені договором. Крім того, суд вірно зазначив, що договір страхування між сторонами у встановленому порядку не був припинений та розірваний.

В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 відсотків річних із простроченої суми страхового відшкодування суд не вірно зазначив, що таке не передбачено законом.

Пункт 3 ч.2 ст.11 ЦК однією з підстав виникнення обов’язків встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Якщо обов’язок зводиться до сплати грошей, то він стає грошовим зобов’язанням.

Відповідно до частин 1,2 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК установлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За таких обставин з відповідача слід стягнути 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 928 грн. 47 коп. ( 38 035 х 3 відсотки річних : 100 : 365 х 297 днів прострочення виплати).

Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних з простроченої суми підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення – про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2009 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 процентів річних від простроченої суми скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» 928 дев’ятсот двадцять вісім) грн. 47 коп. річних від простроченої суми страхового відшкодування за комплексним договором № 06\02-032687 добровільного страхування добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) від 25.07.2008 року на користь вигодонабувача за цим договором – акціонерного товариства «Індекс-банк» в особі філії Львівське регіональне управління (рахунок 37391840000002 в ФЛРУ АТ «Індекс-банк», МФО 325279, ЄДРПОУ 25249723, одержувач – ФЛРУ ПАТ «Індекс-банк», м. Львів, вул. Пекарська. 23).

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий : Зубарєва К.П.

Судді: Бакус В.Я.

ОСОБА_4