ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.                                                             Справа № 911/4057/15

          Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України

та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України

про стягнення 18666462,91 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довір. № 14-138 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довір. № 19-08/04 від 19.08.2015 р.;

третя особа 1: не з’явився;

третя особа 2: не з’явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (далі – ДП “Укрспирт”, відповідач) про стягнення 18666462,91 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ДП “Укрспирт” зобов'язань за договором № 14-28-ПР купівлі-продажу природного газу від 16.12.2013 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4545020,11 грн. пені, 4590629,80 грн. штрафу, 362928,20 грн. 3% річних, 9167884,80 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

20.10.2015 р. відповідачем було подано суду клопотання б/н від 19.10.2015 р. про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України як органу, до сфери управління якого належить ДП “Укрспирт”, а також Кабінету Міністрів України з огляду на скасування в судовому порядку прийнятої останнім постанови № 647 від 26.11.2014 р., якою ДП “Укрспирт” було зобов’язане здійснювати закупівлю природного газу виключно у єдиного постачальника ПАТ “НАК “Нафтогаз України”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України.

Поряд з цим, клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Кабінету Міністрів України було залишене судом без задоволення, оскільки заявником належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено наявності передбачених ст. 27 Кодексу підстав для залучення Кабінету Міністрів України до участі у даній справі.

02.11.2015 р. до господарського суду Київської області ДП “Укрспирт” було подано заяву б/н від 02.11.2015 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якої ДП «Укрспирт» визнає факт поставки позивачем відповідних обсягів природного газу за договором, разом з тим, наголошує на тому, що заборгованість з оплати природного газу, поставленого позивачем у листопаді та грудні 2014 року (стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату якої є предметом позову у даній справі № 911/4057/15), була повністю погашена ДП «Укрспирт» за чотири місяці до звернення позивача з даним позовом до господарського суду Київської області. Крім того, виникнення у позивача права на стягнення відповідних штрафних санкцій фактично було зумовлено неправомірними діями Уряду України (засновник позивача згідно з п.п. 21, 22 Статуту позивача), оскільки купівля у позивача природного газу за відповідний період здійснювалась ДП «Укрспирт» у зв’язку із необхідністю належного виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок закупівлі-природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами» № 596 від 07.11.2014 р., відповідно до положень п. 1 якої підприємства за визначеним переліком (у тому числі - ДП «Укрспирт») були зобов'язані здійснювати закупівлю природного газу виключно у «гарантованого постачальника» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Закупівлю природного газу у інших постачальників природного газу було заборонено.

Зазначена Постанова № 596 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами» № 647 від 26.11.2014 р., однак зобов’язання стосовно виключної закупівлі ДП «Укрспирт» газу лише у певного постачальника - позивача, а також встановлення заборони на купівлю газу у інших постачальників були відображені також і в постанові № 647.

Станом на відповідний період (до набрання чинності постановами КМУ № 596 та № 647) ДП «Укрспирт» було укладено також інші договори з постачальниками природного газу, що здійснювали відповідні поставки газу на умовах, значно вигідніших, ніж ті, що були запропоновані позивачем. Разом з тим, з огляду на положення вищезазначених постанов КМУ ДП «Укрспирт» зобов’язано було здійснювати закупівлю природнього газу у позивача на умовах, менш вигідних, ніж ті, що об’єктивно існували на відповідному ринку природного газу України, у тому числі - в частині встановлення відповідної відстрочки платежу, яка б, у свою чергу, обумовлювала наявність можливості для відповідача вчасно та належно здійснювати розрахунки за відповідними поставками та, як наслідок, унеможливлювала б підстави для вимог щодо стягнення неустойки (пені та штрафу).

Крім того, станом на відповідний період (зокрема, в листопаді 2014 року) мали місце численні звернення до ДП «Укрспирт» постачальників природного газу із комерційними пропозиціями щодо укладення відповідних договорів купівлі-продажу (поставки) природного газу. Так, зокрема, відповідно до комерційної пропозиції ТОВ «Газопостачальна компанія «ПРОМГАЗ УКРАЇНИ» від 06.11.2014 р. № 03/06/10/14 ДП «Укрспирт» було запропоновано здійснювати купівлю природного газу на наступних умовах: ціна продажу: 3450,00 грн. за 1000 куб.м (з ПДВ та 2% цільової надбавки) з оплатою 100% вартості природного газу протягом 60 календарних днів після місяця поставки газу. Крім того, відповідно до комерційної пропозиції ТОВ «ПРОМСПЕЦГАЗ» б/н від 11.10.2014 р. ДП «Укрспирт» було запропоновано здійснювати купівлю природного газу на умовах відтермінування платежів за спожитий природний газ до 90 днів після звітного періоду поставки, тобто протягом трьох місяців після місяця поставки, за ціною 3459,00 грн., без врахування ПДВ - 20% та цільової надбавки 2%.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 р. у справі № 826/17772/14 було визнано незаконними та нечинними відповідні пункти постанови КМУ № 647 (в тому числі - стосовно встановлення учасникам ринку заборони здійснювати закупівлю природного газу у інших суб’єктів господарювання, окрім позивача).

З урахуванням викладеного, цілком обгрунтованим, на думку відповідача, є висновок, що незаконне обмеження відповідача у праві укладення правочинів та, відповідно, у праві вільного здійснення господарської діяльності на власний розсуд із суб’єктами господарювання, що пропонують співпрацю на умовах, значно вигідніших та привабливіших, ніж ті, що в імперативному порядку були нав’язані відповідачу незаконною постановою Кабінету Міністрів України, є винятковою обставиною, що має істотне значення при вирішеннні судом у даній справі питання щодо значного зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій.

Водночас, відповідач зазначив, що відповідно до балансу ДП «Укрспирт» (Звіту про фінансовий стан, Форма № 1) станом на кінець відповідного звітного періоду у підприємства зафіксовано негативну динаміку зростання нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) у розмірі 396540000,00 грн. Крім того, відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід, Форма № 2) ДП «Укрспирт» зафіксовано збиток на рівні 532235000,00 грн., а також від’ємне значення сукупного доходу на рівні 530041000,00 грн. З урахуванням викладеного, на переконання відповідача, цілком обґрунтованим є висновок щодо негативного фінансового стану відповідача, та необхідності врахування такої обставини судом при прийнятті рішення у цій справі.

Відповідач також наголошував на тому, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не доведено жодних обставин щодо заподіяння збитків йому або будь-яким іншим учасникам господарських відносин (у тому числі - будь-яких складових збитків в розумінні положень статті 225 ГК України) невчасним виконанням відповідачем відповідних зобов’язань.

З урахуванням викладеного, відповідач, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір неустойки, нарахованої Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу № 14-28-пр від 16.12.2013 р. до 10% від заявленої в позові суми, а саме - стягнути з відповідача штраф у розмірі 45906,29 грн. та пеню у розмірі 45450,20 грн.

02.11.2015 р. представником відповідача було подано клопотання б/н від 02.11.2015 р. про продовження строку розгляду спору на п’ятнадцять днів на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

16.11.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було подано заперечення на відзив б/н від 13.11.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що підписуючи уповноваженою особою договір купівлі-продажу природного газу та, відповідно, скріплюючи його печаткою підприємства, відповідач розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (в даному випадку - п. 7.2 договору щодо нарахування пені).

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, позивач вважає, що суд не має права зменшувати у даній справі розмір нарахованих пені та штрафу.

На переконання позивача, у зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання відповідно до умов договору та не повністю розрахувався за поставлений природний газ, позивач правомірно нарахував пеню та штраф у зазначених у позовній заяві розмірах.

Водночас, позивач зазначав про те, що суд має взяти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача внаслідок прийняття рішення, а і негативні наслідки, спричинені ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому позивач звертав увагу суду на те, що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам має постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов’язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача. Оскільки численні підприємства, до яких також належить відповідач, порушують договірні зобов’язання, ПАТ НАК «Нафтогаз України» змушене постійно брати як довгострокові, так і короткострокові кредити для належного виконання своїх договірних зобов’язань, відсоткові ставки по яким складають 20-24% річних. Окрім того, несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України.

Поряд з цим, негативний фінансовий стан позивача та збитковість результатів його діяльності підтверджується балансом ПАТ НАК «Нафтогаз України» та долученими до матеріалів справи копіями звітів про сукупний дохід за рік, у тому числі – за 2014 рік та 3 місяці 2015 року.

Крім того, позивач наголошував, що нараховані ним штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов’язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

16.11.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Укрспирт» було подано клопотання б/н від 16.11.2015 р. про долучення до матеріалів справи правової позиції Верховного Суду України, відповідно до якого відповідач просить суд з метою належного та всебічного захисту інтересів ДП «Укрспирт», додатково до поданої останнім заяви про зменшення штрафних санкцій, про долучення до матеріалів справи правової позиції Верховного Суду України у тотожних правовідносинах та про її врахування при вирішенні даного спору. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Апекс-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України прийшов до наступних висновків: покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У судовому засіданні 16.11.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу заперечував; представник відповідача просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу. Представники третіх осіб у засідання суду не з’явились.

У судовому засіданні 16.11.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.12.2013 р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (покупець) уклали договір № 14-28-ПР на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р. газ в обсязі до 183000,000 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м, лютий 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м, березень 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м., квітень 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м, травень 2014 р. - 15250,000 тис. куб.м, червень 2014 р. - 15250,000 тис. куб.м, липень 2014 р. - 15250,000 тис. куб.м, серпень 2014 р. - 15250,000 тис. куб.м, вересень 2014 р. - 15250,000 тис. куб.м, жовтень 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м, листопад 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м, грудень 2014 р. – 15250,000 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).

На виконання договору продавець у січні – травні та листопаді - грудні 2014 року передав, а покупець отримав природний газ об'ємом 26778,455 тис.куб.м на суму 146933084,47 грн.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 р. на суму 19644828,63 грн., від 28.02.2014 р. на суму 17671718,50 грн., від 31.03.2014 р. на суму 18654536,40 грн., від 30.04.2014 р. на суму 8888633,73 грн., від 31.05.2014 р. на суму 5066864,93 грн., від 30.11.2014 р. на суму 39286585,99 грн., від 31.12.2014 р. на суму 37719916,29 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечується та не спростовується.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 4545020,11 грн. пені та 4590629,80 грн. штрафу, керуючись п. 7.2 договору.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено в сумі 4545020,11 грн., у тому числі - за період з 15.12.2014 р. до 05.03.2015 р. в сумі 1370514,91 грн., з 15.01.2015 р. до 10.04.2015 р. в сумі 3174505,20 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір штрафу, визначений позивачем, становить 4590629,80 грн., у тому числі - за період з 27.12.2014 р. до 26.01.2015 р. в сумі 1950235,66 грн., за період з 15.01.2015 р. до 05.03.2015 р. в сумі 2640394,14 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 362928,20 грн. 3% річних та 9167884,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 362928,20 грн., у тому числі – за період з 15.12.2014 р. до 05.03.2015 р. в сумі 139614,04 грн., з 15.01.2015 р. до 10.04.2015 р. в сумі 223314,16 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв’язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 9167884,80 грн. за період з грудня 2014 року по березень 2015 року на суму 2366364,54 грн. та з січня 2015 року до квітня 2015 року в сумі 6801520,26 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв’язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 10% від заявлених до стягнення сум.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як слідує із заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені та штрафу.

Так, відповідач у заяві про зменшення штрафних санкцій посилався на те, що виникнення у позивача права на стягнення відповідних штрафних санкцій було зумовлено неправомірними діями Кабінету Міністрів України, у зв’язку із необхідністю належного виконання відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами» № 596 від 07.11.2014 р., відповідно до положень якої підприємства за визначеним переліком (у тому числі - ДП «Укрспирт») були зобов'язані здійснювати закупівлю природного газу виключно у «гарантованого постачальника» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Закупівлю природного газу у інших постачальників природного газу було заборонено. І хоча постанова № 596 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок закупівлі природного газу промисловими, енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами» № 647 від 26.11.2014 р., зобов’язання стосовно виключної закупівлі ДП «Укрспирт» газу лише у певного постачальника - позивача, а також встановлення заборони на купівлю газу у інших постачальників були відображені і в постанові № 647.

Проте, наведене не підтверджує наявності у даному випадку зазначених вище виняткових обставин, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір № 14-28-ПР на купівлю-продаж природного газу між позивачем та відповідачем було укладено 16.12.2013 р., при цьому пунктом 2.1 зазначеного договору було визначено, що продавець передає покупцю газ, починаючи з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р. в обсязі до 183000,000 тис. куб.м. Тобто, укладений сторонами у справі ще у 2013 році договір передбачав постачання відповідачеві природного газу і в листопаді, і в грудні 2014 року. Іншими словами, сторони погодили постачання позивачем відповідачеві природного газу у листопаді-грудні 2014 року майже за рік до прийняття згадуваних вище постанов Кабінету Міністрів України.

Відтак, посилання відповідача на те, що з прийняттям вказаних постанов Уряду ДП «Укрспирт» втратило можливість укладати договори на закупівлю природного газу з іншими контрагентами на інших, більш вигідних, умовах, є недоречним, оскільки укладений позивачем та відповідачем договір № 14-28-ПР на купівлю-продаж природного газу від 16.12.2013 р. був чинним та виконувався сторонами, а твердження про те, що вказані обставини є винятковим випадком, який надає суду право зменшувати розмір заявленої до стягнення неустойки, - безпідставним.

Водночас, судом враховано, що скрутний фінансовий стан мають як відповідач, так і позивач у справі, а також враховано відсутність інших підстав, що були б доведені відповідачем належними та допустимими доказами, для задоволення заяви ДП «Укрспирт» про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%.

Щодо посилання відповідача на необхідність дотримання правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 та врахування її судом при прийнятті рішення у даній справі, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Судом у даному випадку не може бути враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15, з огляду на наступне.

Постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15, якою було встановлено неможливість одночасного застосування таких видів відповідальності, як штраф і пеня, з огляду на приписи ст. 61 Конституції України, була прийнята Судовою палатою у цивільних справах, а учасниками провадження у зазначеній вище справі № 6-2003цс15 є, зокрема, фізичні особи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому зазначена стаття 61 знаходиться у розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».

З огляду на викладене, правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 21.10.2015 р. у цивільній справі № 6-2003цс15, стосується правовідносин за участі фізичних осіб, правова природа яких не є тотожною правовідносинам суб’єктів господарювання у даній господарській справі № 911/4057/15.

Поряд з цим слід зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена вище правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11 (20/246-08) та від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованих пені та штрафу, у зв’язку з чим пеня та штраф підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) – 4545020 (чотири мільйони п’ятсот сорок п’ять тисяч двадцять) грн. 11 коп. пені, 4590629 (чотири мільйони п’ятсот дев’яносто тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 80 коп. штрафу, 362928 (триста шістдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять вісім) грн. 20 коп. 3% річних, 9167884 (дев’ять мільйонів сто шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 23.11.2015 р.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна