ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2897/23 Справа № 177/2452/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                         ОСОБА_4 ,

       за участю

прокурора                                 ОСОБА_5 ,

захисника                                 ОСОБА_6 ,

обвинуваченої                         ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг матеріали кримінального провадження № 12016040230000717 за ч. 1 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_7 , за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку               м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянку України, з професійно-технічною освітою, яка працює вч  НОМЕР_1 , не заміжня, раніше не судима, проживає за адресою:  АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, визначеного судом в 3 роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до вироку суду, обвинувачена ОСОБА_7 , 30.09.2016 року, у вечірній час доби разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 перебували за місцем свого мешкання - у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно о 18:30 годині 30.09.2016 року ОСОБА_9 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні спальної кімнати квартири за вказаною адресою, почав докоряти співмешканку небажаною для нього вагітністю її доньки - ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_9 проявляючи гостре невдоволення зазначеним фактом, завдав співмешканці ОСОБА_7 , яка в цей час сиділа на дивані, звернутим до нього обличчям, два удари правою долонею по обличчю, чим спричинив останній фізичного болю.

Приблизно об 18:50 годині 30.09.2016 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщені кухні вищевказаної квартири, продовжив докоряти співмешканку небажаною для нього вагітністю її доньки, а та, в свою чергу, почала висловлювати ОСОБА_9 своє невдоволення, звинувативши останнього в розтраті сімейних коштів на придбання спиртного. В ході сімейно - побутовій сварки, зазначені особи обопільно висловлювалися на адресу один одного нецензурною лайкою. Під час вказаної сімейно - побутовій сварки ОСОБА_9 завдав ОСОБА_7 , яка стояла звернутою до нього обличчям, одного удару правою долонею по обличчю, спричинивши співмешканці фізичного болю.

Вказана поведінка та дії ОСОБА_9 обурили ОСОБА_7 у наслідок чого у неї раптово виникла гостра неприязнь до співмешканця та умисел на заподіяння йому смерті за вказаних мотивів.

Діючи з цією метою, ОСОБА_7 , взяла з поверхні столу, встановленого в приміщенні кухні квартири за вказаною адресою, кухонний ніж фабричного виготовлення, загальною довжиною 278 мм. та таким чином підшукала собі знаряддя злочину.

Відразу ж після цього, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_9 смерті, з мотивів гострої неприязні до нього, утримуючи підшуканий нею ніж в правій руці, приблизно о 19:00 годині 30.09.2016 року знаходячись в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , умисно завдала потерпілому ОСОБА_9 , який стояв звернутим до неї обличчям, один удар зверху - донизу клинком підшуканого нею вищевказаного кухонного ножа в місце розташування життєво-важливих органів людини - передню праву ділянку грудної клітини потерпілого ОСОБА_9 , після чого, кинувши ніж на поверхню того ж столу, ОСОБА_7 залишила приміщення кухні.

Після отриманого ножового удару ОСОБА_9 присів на стілець, та не усидівши на ньому впав на підлогу кухні, вдарившись під час падіння лівою лобною ділянкою голови об елементи розташованої поруч радіаторної батареї опалювання, де в результаті отриманого ножового поранення помер.

ОСОБА_7 побачивши, що потерпілий ОСОБА_9 не подає ознак життя по мобільному телефону викликала потерпілому ОСОБА_9 бригаду швидкої медичної допомоги, працівники якої о 19:25 годині 30.09.2016 року в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 констатували його біологічну смерть.

В результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення груді (на 145 см. вище підошовної поверхні стоп та 50 см. вище лона по правій біля грудній лінії) з ушкодженням правої легені. Від рани відходить рановий канал довжиною біля 12 см., у напрямку зверху-донизу, зліва-направо. По ходу ранового каналу ушкоджені: м`які тканини груді, пристінкова плевра, права легеня.

Згідно висновків судово-медичної експертизи трупу № 1758 від 21.10.2016 року та додаткової судово-медичної експертизи трупу № 1758/1 від 03.11.2016 року, виявлені у потерпілого ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді:

- садна лівої лобової області, за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- колото-різаної рани груді, за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, та перебуває у прямому причино - наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , що настала в результаті проникаючого колото-різаного поранення груді з ушкодженням правої легені, кровотечею з пошкодженням, перекриттям просвітку дихальних шляхів вилившейся кров`ю та розвитком масивної гемаспірації.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 , правильність обраної судом кваліфікації, просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 рокускасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`якістю призначеного покарання, ухвалити новий вирок та призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_7 безпідставно застосував положення статей 69, 75 КК України, оскільки по суті послався при цьому на одні й ті самі обставини, які пом`якшують покарання, що є недопустимим. На думку прокурора, суд І інстанції, перераховуючи пом`якшуючи обставини, не зазначив які саме обставини та яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання та дають підстави для звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що обвинувачена ОСОБА_7 під час судового провадження, під час допиту в якості обвинуваченої, під час судових дебатів та в останньому слові - жодних висловлювань та емоційних дій щодо щирого каяття не висказувала та не проявляла, лише частково визнала свою вину, а тому вважає, що суд І інстанції помилково визнав вказану обставину, як пом`якшуючу покарання. Також, на думку прокурора, судом І інстанції помилково визнано пом`якшуючою обставиною те, що обвинувачена є єдиним годувальником сім`ї, що по суті не логічно, бо вона, як раз і обвинувачується у вбивстві батька спільної дитини - іншого годувальника. Вважає, що суд І інстанції при постановлені вироку, не в повній мірі прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка: вчинила особливо тяжкий злочин на очах у малолітньої (на той час) доньки; після спричинення їй ОСОБА_9 фізичного болю, не відреагувала відразу, а пішла далі займатися по господарству що красномовно свідчіть про відношення обвинуваченої до обстановки що відбувалась та поведінки чоловіка (з яким мешкала у цивільному шлюбі більше 10 років) як до повсякденної, життєвої ситуації; спричинення смертельного ножового поранення саме під час обопільної сварки, під час якої, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , у присутності на той час малолітньої доньки - 2004 року народження, висловлювались на адресу один одного нецензурною лайкою.

Потерпілий ОСОБА_11 до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з`явився, будучиповідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченою, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Що ж стосується покарання, призначеного судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність та особі обвинуваченої ОСОБА_7 , внаслідок м`якості, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З оскаржуваного вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 із застосуванням положень ст. 69 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч. 1 ст. 115 КК, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, відношення до скоєного, особу засудженої, яка не оспорює факт, що саме вона завдала смертельне тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, реєстрації, має на утриманні пристарілу матір, неповнолітню доньку, є єдиним годувальником в сім`ї, в умовах воєнного часу працює в лавах ЗСУ. Також враховано обставини вчинення нею діяння, ставлення засудженої до вчиненого, її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, той факт, що після скоєного злочину пройшло майже 6 років, ніяких інших злочинів чи адміністративних правопорушень засудженою не скоєно, та до кримінальної чи адміністративної відповідальності остання не притягалася.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд І інстанції визнав щире каяття в скоєному, часткове визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, з огляду на викладене.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, що є недопустимим.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи до засудженої положення ст. 75 КК та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку обставин, які б у сукупності із вже зазначеними при застосуванні ст. 69 КК, вказували на можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК.

Ухвалюючи рішення про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність такого звільнення з випробуванням, а лише вказав на дані про особу обвинуваченої та послався на обставини, що пом`якшують його покарання. Чим небезпечнішим для суспільства є вчинений злочин, тим вужча повинна бути сфера застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, вирок суду І інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`якістю призначеного покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання і його розміру, колегія суддів приймає до уваги обставини справи та ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, яка не оспорює факт, що саме вона завдала смертельне тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_12 , раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, реєстрації, має на утриманні пристарілу матір, на момент скоєння злочину в неї була неповнолітня донька 2004 року народження, в умовах воєнного часу працює в лавах ЗСУ.

Колегія суддів також враховує обставини вчинення нею діяння, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме, що саме вона викликала поліцію та швидку допомогу, той факт, що після скоєного злочину пройшло майже 6 років, ніяких інших злочинів чи адміністративних правопорушень обвинуваченою не скоєно, та до кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_7 не притягалася.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, в силу ст. 67 КК України, не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання в силу ст. 66 КК України, колегія суддів визнає, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки саме нею було повідомлено про злочин правоохоронні органи та швидку допомогу, має на утриманні пристарілу матір, на момент скоєння злочину мала на утриманні неповнолітню доньку 2004 року народження, в умовах воєнного часу, будучи жінкою, добровільно працює в лавах ЗСУ, захищаючи, таким чином, Батьківщину.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що обвинувачена ОСОБА_7 під час судового провадження, під час допиту в якості обвинуваченої, під час судових дебатів та в останньому слові - жодних висловлювань та емоційних дій щодо щирого каяття не висказувала та не проявляла, лише частково визнала свою вину, а тому вважає, що суд І інстанції помилково визнав вказану обставину, як пом`якшуючу покарання.

На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги прокурора, що судом І інстанції помилково визнано пом`якшуючою обставиною те, що обвинувачена є єдиним годувальником сім`ї, що по суті не логічно, оскільки вона, як раз і обвинувачується у вбивстві батька спільної дитини - іншого годувальника, є слушними та обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст.. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.

Колегія суддів враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, характер та ступніть тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи також особу ОСОБА_9 , який вів асоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, його систематичну протиправну поведінку відносно обвинуваченої та інших членів своєї родини, вчинення злочину в стані значного емоційного напруження, який виник на фоні тривалого накопичення в умовах хронічної психотравмуючої сімейної ситуації переживань страху за життя та здоров`я, приниження, безпорадності, викликаного жорстоким поводженням з боку потерпілого ОСОБА_12 , що підтверджується як самою обвинуваченою так і свідками, допитаними в суді І інстанції, після скоєного злочину пройшло майже 6 років, ніяких інших злочинів чи адміністративних правопорушень обвинуваченою не скоєно, та до кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_7 не притягалася, вважає, що вказані обставини пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе при призначенні ОСОБА_7 покарання застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного та ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який класифікується за ст. 12 КК України, як особливо тяжкий злочин, суспільну небезпечність вчиненого діяння, особу винної, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, а тому доводи прокурора про призначення ОСОБА_7 несправедливого покарання внаслідок його м`якості є обґрунтованими, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Будь-яких виключних обставин справи, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене колегія суддів постановляє свій вирок та призначає покарання необхідне для виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчинення нових злочинів.

Колегія суддів окремо звертає увагу на поведінку професійного захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , як під час судового розгляду в суді І інстанції, так і під час апеляційного розгляду, останній неодноразово, на протязі тривалого проміжку часу просив відкладати розгляд даного кримінального провадження з різних причин, а під час апеляційного розгляду, тобто вже після розслідування кримінального провадження та розгляду в суді І інстанції, що сумарно становить близько 7 років часу, професійному захиснику ОСОБА_6 раптом знадобився ще додатковий час для підготовки промови в судових дебатах, що на думку колегії суддів, свідчить про навмисне затягування розгляду справи, а тому колегією суддів останньому було відмовлено у вказаному клопотанні, оскільки в нього було достатньо часу для підготовки в судових дебатах0

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 рокувідносно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_7 покаранняза ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту її затримання на виконання цього вироку

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: