ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                 11 листопада 2011 р.                                                                          № 2а-11638/11/1370  

        Львівський окружний адміністративний суд у складі:

        Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

        за участю секретаря –Васильків О.С.,

        за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Куцого В.В.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 2850,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просить стягнути грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 2850,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час проходження служби не отримував належне йому речове майно і при звільненні відповідач в порушення вимог Закону України ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей? не виплатив йому грошову компенсацію за речове майно.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з  підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що Законом України ?Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів? починаючи з 11 березня 2000 року по теперішній час грошова компенсація замість речового майна не передбачена, Міністерству оборони України кошти на виплату даної грошової компенсації не виділяються, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає  до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді фізичної підготовки і спорту та перебував на речовому забезпеченні.

                    Відповідно до наказу командувача Сохопутних військ №151 від 23.04.2011р. позивача, звільнено у запас за пунктом ?а? частини 6 у зв`язку із закінченням терміну контракту. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2011р. №135, позивач виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

                    Згідно Довідки –розрахунку №3 від 16.06.2011р. на виплату грошової компенсації, замість належних до видачі предметів речового майна ст.лейтенанту ОСОБА_1 підлягає видачі при звільненні в запас, та нараховано останньому 2850,88 грн.

                    Як пояснив позивач в судовому засіданні, за власні кошти для підтримання військової форми, був змушений придбавати речове майно, а при зверненні до відповідача про видачу йому належного майна чи грошової компенсації в замін нього, таке  клопотання залишено без задоволення, що є порушенням, на думку позивача, його права згідно ч. 2 ст. 9 Закону України ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей?.

          При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

          Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей?, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей? держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 Закону України ?Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів? від 17.02.2000р. №1459-ІІІ призупинено дію частини 2 ст. 9 Закону України ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей? в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.  Зазначений Закон набрав чинності 11.03.2000р.

Законом України №328-V від 03.11.2006р. стаття 9 викладена в новій редакції та введена в дію стаття 9-1 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей?, яка не зупинена жодним нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється дія Закону України ??Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів?.    

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII ?Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей? встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас  або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом  дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 28 вказаного положення, військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.

Отже, на момент звільнення позивач, згідно чинних норми, що регулюють спірні правовідносини, мав право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки чинним законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільняється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, а відтак зазначене право не може бути обмежено відповідачем на власний розсуд.

Суд приходить до переконання, що невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати компенсації за отримане речове майно звільненим військовослужбовцям.

З врахуванням встановлених обставин у справі та аналізу норм чинного законодавства позивачу належить грошова компенсація за речове майно в сумі 2850,88 грн., оскільки на момент його звільнення зі служби не було передбачених Законом підстав, для відмови у виплаті зазначеної компенсації, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути  з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі  2850,88 грн.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 16.11.2011 року.

         Суддя                                                                                          Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                                     Шинкар Т.І.