ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/166/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Мисько І.С.,

за участю представників:

від Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни - Поправка Д.Ю.,

від Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" - Самодурова Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023, прийняте суддею Гутом С.Ф., м. Одеса, повний текст складено 26.05.2023,

у справі №916/166/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення"

про стягнення 2 819 382,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 р. Фізична особа-підприємець Папушко Галина Володимирівна звернулася з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення", в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість у загальній сумі 2819382,28 грн, з яких: 2378791,98 грн основного боргу; 315842,95 грн пені; 18950,57 грн 3% річних та 105796,78 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №06/06/22 від 06.06.2022.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 16.01.2023 відкрито провадження у справі №916/166/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/166/23 (суддя Гут С.Ф.) позов Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни до Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 2129364 грн основного боргу, 50000 грн пені, 17939,69 грн 3% річних, 99618,35 грн інфляційних втрат та 38189,20 грн судового збору; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачкою факту неналежного виконання Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" прийнятих на себе зобов`язань за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №06/06/22 від 06.06.2022, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому суд першої інстанції врахував неправильність визначення Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною суми основного боргу, оскільки проведені відповідачем платежі мали чітке призначення, що унеможливлювало їх зарахування в рахунок оплати за іншими актами на власний розсуд позивачки, а також дійшов висновку про помилковість здійсненого позивачкою розрахунку вищенаведених штрафних і компенсаційних нарахувань та про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Папушко Галина Володимирівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/166/23 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на тому, що місцевим господарським судом неправильно визначено правову природу наявних у матеріалах справи актів наданих послуг, оскільки правочином, спрямованим на виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, виступає укладений між ними договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №06/06/22 від 06.06.2022, у той час як вказані акти є документами первинного бухгалтерського обліку, які виключно фіксують кількість та вартість наданих послуг за конкретний проміжок часу, а тому суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що здійснені Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" платежі мали чітке призначення, яке унеможливлювало їх зарахування позивачем як оплату за іншими актами. З огляду на викладене, за твердженням апелянта, Господарський суд Одеської області невірно здійснив розрахунок суми основного боргу, що, в свою чергу, також зумовило необґрунтованість проведеного останнім розрахунку штрафних та компенсаційних нарахувань. Крім того, скаржниця посилається на безпідставність зменшення заявленої до стягнення суми пені, оскільки відповідач жодного разу не звертався до позивачки з пропозицією щодо врегулювання спору та погашення існуючої заборгованості, натомість Фізична особа-підприємець Папушко Галина Володимирівна не має можливості розпоряджатися власними коштами та забезпечити своє існування та розвиток як суб`єкта господарювання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 24.07.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.08.2023.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/166/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №916/166/23 до розгляду на 27.09.2023 о 10:30.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у вищенаведеному судовому засіданні, в якому брав участь представник скаржниці, шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:30 год 15.11.2023.

Між тим, проведення вищенаведеного судового засідання 15.11.2023 о 12:30 було унеможливлене з огляду на направлення судді Богатиря К.В. відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду №258-к від 17.10.2023 для участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських суддів, яка має відбутися у період з 13.11.2023 по 17.11.2023 (включно), у зв`язку з чим ухвалою суду від 19.10.2022 було призначено справу №916/166/23 до розгляду на 06.11.2023 о 9:45.

У судовому засіданні 06.11.2023 представник Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни апеляційну скаргу підтримав; представник Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" висловив заперечення проти її задоволення.

06.11.2023 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" надійшло клопотання б/н від 03.11.2023 (вх.№1799/23/Д1 від 06.11.2023) про відкладення розгляду справи №916/166/23, мотивоване необхідністю надання часу для узгодження сторонами умов мирової угоди та її підписання.

З огляду на те, що представник позивачки у судовому засіданні 06.11.2023 категорично заперечив можливість укладення між сторонами мирової угоди, посилаючись на затягування розгляду справи відповідачем, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги те, що до клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" б/н від 03.11.2023 (вх.№1799/23/Д1 від 06.11.2023) не надано жодного доказу на підтвердження існування між сторонами переговорного процесу з приводу укладення мирової угоди і при цьому інших підстав для відкладення розгляду справи заявником у ньому не наведено, дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання відповідача, про що у судовому засіданні 06.11.2023 було постановлено протокольну ухвалу.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною ("Орендодавець") та Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" ("Орендар") укладено договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажам №06/06/22 (далі - договір №06/06/22 від 06.06.2022), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі (далі - "об`єкт оренди"), та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату відповідно до умов цього договору. Відомості про об`єкт оренди наведено у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.4 договору №06/06/22 від 06.06.2022 управління та технічна експлуатація об`єктом оренди, що передається у користування Орендареві за цим договором, здійснюється обслуговуючим персоналом (екіпажем), який не припиняє трудових або договірних відносин із Орендодавцем та не вступає у трудові або договірні відносини з Орендарем.

Сторони домовилися, що у межах строку дії договору допускаються неодноразові операції з передачі і повернення орендованого майна (з екіпажами) на підставі підписаних сторонами додатків (пункт 1.5 договору №06/06/22 від 06.06.2022).

В силу пункту 2.1 договору №06/06/22 від 06.06.2022 сільськогосподарська техніка, що орендується, повинна використовуватись Орендарем виключно для виконання сільськогосподарських робіт (збирання урожаю) відповідно до вимог інструкції з експлуатації підприємства-виробника на окремих полях.

Положеннями пунктів 3.1, 3.2 договору №06/06/22 від 06.06.2022 передбачено, що об`єкт оренди передається Орендареві відповідно до строків оренди, вказаних у додатках до цього договору, при умові виконання Орендарем вимог розділу 5. Орендодавець здійснює доставку і повернення техніки в господарство за свій рахунок.

У пунктах 5.1, 5.5 договору №06/06/22 від 06.06.2022 узгоджено, що розмір орендної плати за орендне користування об`єктом оренди вказується у додатках до цього договору та залежить від відпрацьованих гектарів за допомогою об`єкту оренди. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін

Відповідно до пункту 5.2 договору №06/06/22 від 06.06.2022 з метою фіксації факту надання послуг оренди за цим договором сторони складають (підписують та скріплюють печатками) акт прийому-передачі наданих послуг (оренда сільськогосподарської техніки).

За умовами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 договору №06/06/22 від 06.06.2022 Орендодавець протягом 3 днів після повного або часткового надання послуг за цим договором складає акт прийому-передачі наданих послуг (оренди сільськогосподарської техніки) та направляє його Орендарю, зокрема, шляхом направлення акту в електронному вигляді на електронну пошту Орендаря dpdg.yuzhniy@gmail.com. Протягом п`яти календарних днів з моменту направлення Орендодавцем електронної копії акту Орендар зобов`язаний роздрукувати його в двох примірниках, здійснити підписання двох примірників акту уповноваженою особою Орендаря з проставленням печатки Орендаря та направити два примірники підписаного акту на поштову адресу Орендодавця, або ж надати Орендодавцю в межах визначеного цим пунктом строку мотивовану відмову від підписання акту. У випадку, якщо протягом п`яти календарних днів з моменту направлення Орендодавцем електронної копії акту Орендар не здійснив його підписання та не надав мотивовану відмову від такого підписання, акт прийому-передачі наданих послуг (оренди сільськогосподарської техніки) вважається підписаним, послуги надані в повному обсязі та у відповідності до умов цього договору, а у Орендаря виникає зобов`язання щодо здійснення розрахунків за цим договором.

Пунктами 5.4, 5.6-5.8 договору №06/06/22 від 06.06.2022 визначено, що орендна плата сплачується Орендарем протягом 15 календарних днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг на умовах, узгоджених сторонами, які наведено в додатках до цього договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця на підставі рахунків, які надаються Орендодавцем. Сторони домовились, що розрахунки за цим договором проводяться у гривнях. Датою сплати орендної плати за цим договором є дати сплати Орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця. Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього договору.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (пункт 9.1 договору №06/06/22 від 06.06.2022).

Згідно з підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 договору №06/06/22 від 06.06.2022 у випадку прострочення зі сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг з оренди за кожен день прострочення.

У пункті 9.6 договору №06/06/22 від 06.06.2022 вказано, що сторони розуміють, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні було запроваджено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє на момент укладення цього договору. У зв`язку з цим сторони погоджуються з тим, що вони не посилатимуться на неможливість виконання цього договору внаслідок введення в Україні воєнного стану, та підтверджують, що цей договір може бути виконаний сторонами в повному обсязі. Після підписання цього договору, враховуючи положення цього пункту, будь-які посилання сторін на військові дії або дію воєнного стану на території України, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору, є нікчемними.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору №06/06/22 від 06.06.2022 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно. Закінчення строку цього договору (у тому числі у разі його розірвання достроково) не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 13.12 договору №06/06/22 від 06.06.2022 передбачено, що всі повідомлення сторін, пов`язані з виконанням договору, надаються в письмовому вигляді за вказаними у договорі адресами або за іншою адресою, про що одна зі сторін договору письмово повідомила іншу сторону договору. Сторони домовилися, що надіслання однією стороною на адресу іншої сторони повідомлення (у тому числі електронного) є достатнім доказом належного інформування про відповідні обставини, незалежно від фактичного отримання або неотримання його адресатом.

У додатках №1, №2 та №3 до договору №06/06/22 від 06.06.2022 сторони узгодили вид та найменування сільськогосподарської техніки, що передається в оренду; розмір орендної плати (1800 грн за 1 га без ПДВ); орієнтований обсяг площі (500 га +/- 10%); строк оренди (25 календарних днів).

18.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною та Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" підписано та скріплено печатками акти прийому-передачі №1, №2 та №3 до договору №06/06/22 від 06.06.2022, за якими Орендарем прийнято передану Орендодавцем сільськогосподарську техніку.

В подальшому між сторонами було підписано без зауважень та скріплено печатками 3 акти надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022, а саме: акт №1 від 23.06.2022 на суму 180108 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №1 від 23.06.2022); акт №2 від 24.06.2022 на суму 86760 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №2 від 24.06.2022); акт №3 від 30.06.2022 на суму 855558 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №3 від 30.06.2022).

У матеріалах справи також містяться акти надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022, які підписані лише позивачкою, зокрема: акт №4 від 04.07.2022 на суму 996876 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №4 від 04.07.2022); акт №5 від 08.07.2022 на суму 947628 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №5 від 08.07.2022); акт №6 від 14.07.2022 на суму 971208 грн (на підставі якого виставлено рахунок на оплату №6 від 14.07.2022).

Вищенаведені акти надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022 були надіслані Державному підприємству "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" каналами електронного зв`язку на адресу електронної пошти останнього, на підтвердження чого позивачкою до місцевого господарського суду подано роздруківки відповідних електронних листів.

Факт отримання відповідачем актів надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022 разом з виставленими на їх підставі рахунками на оплату визнається Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" безпосередньо у відзиві на позовну заяву.

Крім того, між сторонами підписано без зауважень та скріплено печатками розрахунки до актів наданих послуг.

14.07.2022 між Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною та Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" підписано та скріплено печатками акти прийому-передачі №4, №5 та №6 до договору №06/06/22 від 06.06.2022, за якими Орендодавець повернув Орендарю раніше передану у користування відповідача сільськогосподарську техніку.

На виконання договору №06/06/22 від 06.06.2022 відповідач перерахував на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни грошові кошти у загальній сумі 1659346,02 грн, що підтверджується наданою Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" випискою по банківському рахунку останнього та не заперечується позивачкою.

Згідно з протоколом обшуку б/н від 14.11.2022, складеним в межах досудового розслідування №420211222120000078, у Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" в ході проведення обшуку виявлено та вилучено документацію відповідно до наведеного у цьому протоколі переліку, у тому числі "папка картонна №1 сірого кольору з назвою "Договора 2022", в якій містяться договори (поставки, договори купівлі-продажу, договори суборенди сільськогосподарської техніки, договори перевезення) між даним підприємством та іншими суб`єктами господарської діяльності за 2022 рік в кількості 29 штук загалом 89 аркушів", а також "договір №06/06/22 від 06.06.2022 з актами прийому-передачі об`єкта оренди №1, №2 та №3 від 18.06.2022 та додатками №1, №2 та №3 від 06.06.2022 - на 4 арк".

В адресованому відповідачу листі б/н від 30.11.2022 Фізична особа-підприємець Папушко Галина Володимирівна вимагала у відповідача погасити заборгованість за договором №06/06/22 від 06.06.2022 протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї вимоги.

За результатами опрацювання вищенаведеної вимоги Державне підприємство "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" надало відповідь б/н від 13.12.2022, в якій підтвердило отримання актів надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022 разом з виставленими на їх підставі рахунками на оплату, зазначило про часткову оплату вартості послуг за вказаним договором та наголосило на необхідності проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків.

21.12.2022 представник відповідача надіслав Слідчому управлінню ГУНП в Харківській області клопотання б/н від 20.12.2022, в якому просив, зокрема, повернути оригінал або надати належним чином завірені копії договору №06/06/22 від 06.06.2022 з актами прийому-передачі об`єкта оренди, додатками та додатковими угодами до нього. Копія даного клопотання додатково була надіслана 23.12.2022 слідчому СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивачки про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 2819382,28 грн, з яких: 2378791,98 грн основного боргу; 315842,95 грн пені; 18950,57 грн 3% річних та 105796,78 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" прийнятих на себе зобов`язань за договором №06/06/22 від 06.06.2022.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачкою факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №06/06/22 від 06.06.2022 в частині повної та своєчасної оплати за цим договором, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас суд першої інстанції наголосив на неправильності визначення Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною суми основного боргу, а також дійшов висновку про помилковість здійсненого позивачем розрахунку вищенаведених штрафних і компенсаційних нарахувань та про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені (до 50000 грн).

Колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, договір №06/06/22 від 06.06.2022 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

З огляду на те, що відповідачем заперечується факт існування основної заборгованості за договором №06/06/22 від 06.06.2022, яка була заявлена Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною до стягнення у даній справі, апеляційний господарський суд вважає за необхідне першочергово встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності). Відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

В силу частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Як вбачається зі змісту договору №06/06/22 від 06.06.2022, сторони останнього узгодили те, що факт надання послуг за цим договором підтверджується первинною документацією, а саме: відповідними актами надання послуг.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи наявні акти надання послуг за договором №06/06/22 від 06.06.2022 на загальну суму 4038138 грн, а також виписка по банківському рахунку Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення", згідно з якою останнє перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни грошові кошти у загальній сумі 1659346,02 грн.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що передання та прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором (угодою) у разі неотримання обґрунтованої відмови іншої сторони про підписання такого акту. Крім того, виконавець робіт (надавач послуг) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання іншої сторони до підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), а має лише констатувати факт відмови від підписання останнього за відсутності належних підстав для цього.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано без зауважень та скріплено печатками акти надання послуг №1 від 23.06.2022, №2 від 24.06.2022 та №3 від 30.06.2022, у той час як акти надання послуг №4 від 04.07.2022, №5 від 08.07.2022 та №6 від 14.07.2022 зі сторони відповідача підписані не були, між тим, беручи до уваги надіслання останніх Державному підприємству "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" каналами електронного зв`язку на зазначену безпосередньо у договорі адресу електронної пошти та відсутність доказів надання цим підприємством мотивованої відмови від підписання даних актів, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з урахуванням узгоджених сторонами положень підпункту 5.3.1 пункту 5.3 договору №06/06/22 від 06.06.2022 вказані акти вважаються підписаними обома сторонами зазначеного договору. Приймається до уваги колегією суддів і той факт, що між сторонами були підписані без зауважень акти повернення сільськогосподарської техніки з оренди №4, №5 та №6 від 14.07.2022 до договору №06/06/22 від 06.06.2022.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №06/06/22 від 06.06.2022, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів на підставі зазначеного договору, що зумовлює наявність у останнього відповідної заборгованості, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 2378791,98 грн основного боргу (4038138 грн - 1659346,02 грн = 2378791,98 грн).

З огляду на те, що в силу пункту 5.8 договору №06/06/22 від 06.06.2022 сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього договору, при цьому оформлені на виконання вказаного договору акти надання послуг є документами первинного бухгалтерського обліку, які фіксують кількість та вартість наданих послуг за конкретний проміжок часу, а не окремими самостійними правочинами, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що проведені відповідачем платежі мали чітке призначення, що унеможливлювало їх зарахування в рахунок оплати за іншими актами на власний розсуд позивачки.

Крім того, колегією суддів в судовому засіданні встановлено та підтверджено представником позивача (представником відповідача не заперечується) той факт, що між сторонами не існувало інших договірних відносин, а тому проведена Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" оплата була спрямована виключно на погашення заборгованості за договором №06/06/22 від 06.06.2022 і мала враховуватись при визначенні суми основної заборгованості.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд за результатами перевірки правильності проведеного позивачкою розрахунку дійшов висновку щодо задоволення позовних вимоги про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 3% річних у загальній сумі 18950,57 грн (3893,87 грн за актом №4 від 04.07.2022, нараховані за період з 20.08.2022 по 30.11.2022; 7632,95 грн за актом №5 від 08.07.2022, нараховані за період з 25.08.2022 по 30.11.2022; 7423,75 грн за актом №6 від 14.07.2022, нараховані за період з 30.08.2022 по 30.11.2022) та інфляційних втрат у загальній сумі 105796,78 грн (20456,54 грн за актом №4 від 04.07.2022, нараховані за вересень-жовтень місяці 2022 року; 42145,76 за актом №5 від 08.07.2022, нараховані за вересень-жовтень місяці 2022 року; 43194,48 грн за актом №6 від 14.07.2022, нараховані за вересень-жовтень місяці 2022 року).

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 договору №06/06/22 від 06.06.2022 передбачено, що у випадку прострочення зі сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг з оренди за кожен день прострочення.

Колегія суддів зазначає, що позивачкою у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №06/06/22 від 06.06.2022 правомірно нараховано пеню у загальній сумі 315842,95 грн (зокрема, 64897,90 грн за актом №4 від 04.07.2022, нараховані за період з 20.08.2022 по 30.11.2022; 127215,81 грн за актом №5 від 08.07.2022, нараховані за період з 25.08.2022 по 30.11.2022; 123729,24 грн за актом №6 від 14.07.2022, нараховані за період з 30.08.2022 по 30.11.2022).

При цьому, апеляційний господарський суд вбачає, що місцевий господарський суд зменшив розмір пені до 50000 грн.

Зменшуючи розмір неустойки, Господарський суд Одеської області врахував співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення грошового зобов`язання (відсутність у матеріалах справи доказів завдання позивачці збитків в результаті прострочення відповідача), ступінь виконання зобов`язань, причини виникнення боргу, баланс інтересів обох сторін, введення в Україні воєнного стану та статус відповідача як державного підприємства.

Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та частини першої статті 233 Господарського Кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №06/06/22 від 06.06.2022 (зокрема, часткову сплату орендних платежів на підставі вищенаведеного договору), відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивачки, виникнення ускладнень у здійсненні нею господарської діяльності чи завдання останній збитків в результаті прострочення відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені (до 50000 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Державним підприємством "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивачки для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Посилання позивача на те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки стягнення 3% річних, інфляційних втрат та частини заявленої до стягнення суми пені має забезпечити баланс інтересів сторін.

Доводи скаржниці про відсутність підстав для зменшення неустойки у зв`язку з тим, що відповідач не звертався до позивачки з пропозицією щодо врегулювання спору та погашення існуючої заборгованості, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки чинне законодавство жодним чином не пов`язує можливість зменшення заявленої кредитором до стягнення суми пені з наявністю/відсутністю ініціативи боржника щодо досудового врегулювання спору.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/166/23 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 249427,98 грн основного боргу, 1010,88 грн 3% річних та 6178,43 грн інфляційних втрат з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині, а також зміні в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача (у разі коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивачки, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачкою за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено), у той час як витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволенню вказаної скарги.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/166/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 249427,98 грн основного боргу, 1010,88 грн 3% річних та 6178,43 грн інфляційних втрат скасувати, позов в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат - змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни до Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 2378791,98 грн основного боргу, 50000 грн пені, 18950,57 грн 3% річних, 105796,78 грн інфляційних втрат та 42290,73 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позову відмовити".

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Южний" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни 57454,08 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови, з огляду на направлення судді Богатиря К.В. для участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських суддів у період з 13.11.2023 по 17.11.2023 (включно), складено та підписано 20.11.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук