Номер провадження 2/754/79/15

Справа №754/4656/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2015 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Журавської О.В.

з участю секретаря - Лісовської А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державного нотаріуса Жашківської Державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчук Ігор Миколайович про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу та визнання права власності, та просив суд: визнати недійсною довіреність, посвідчену 04.09.2013 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М., зареєстровану в реєстрі за № 1-640; витребувати автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння; визнати за собою право приватної власності на автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати в розмірі 1 000 (однієї тисячі) грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсною довіреність, посвідчену 04.09.2013 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М., зареєстровану в реєстрі за № 1-640; визнати недійсним Договір купівлі-продажу автомобіля марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 000 (однієї тисячі) грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, просила суд витребувати автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.

Проти зустрічного позову ОСОБА_1 та його представник заперечували, оскільки спірний автомобіль вибув з власності позивача поза його волею злочинним шляхом, а відтак, підстав для витребування та визнання за відповідачем права власності не вбачають.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 заперечував, просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, оскільки спірний автомобіль був набутий нею законним шляхом та вона є добросовісним набувачем.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судові засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа Державний нотаріус Жашківської Державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчук І.М. в судове засідання з'явився, дійсно підтвердив, що ним було посвідчено Довіреність, що зареєстрована в реєстрі на гр. ОСОБА_3, повідомив, що по даному факту наявне кримінальне провадження, оскільки підпис від імені ОСОБА_1 вчинений іншою особою. В нотаріальній конторі, де працює Кравчук І.М. працівниками правоохоронних органів проведено виїмку всіх документів з приводу посвідчення зазначеної Довіреності. Особа позивача ОСОБА_1 нотаріусу не знайома, довіреність посвідчував на підставі паспортів, які надавали особи під час оформлення документів.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 суд не вбачає підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. ч. 4-5 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, судом встановлено, що в червні 2013 року ОСОБА_1 було придбано спірний автомобіля марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, в зв'язку з чим було виписано Рахунок-фактуру.

Зі слів позивача, в зв'язку з необхідністю ремонту, спірний автомобіль, разом з ключами та технічним паспортом, позивачем ОСОБА_7 було передано ОСОБА_3 з умовою ремонту автомобіля та його повернення наступного дня. В порушення домовленостей, ОСОБА_3 не повернув автомобіль ОСОБА_1 наступного дня, внаслідок чого було визвано працівників правоохоронних органів, якими складено протокол про самоуправство відносно ОСОБА_3 За даним фактом Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110020010519 від 07.09.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

В ході розслідування було встановлено, що від імені первісного позивача 04.09.2013 року в м. Жашкові Черкаської області третьою особою було видано Довіреність, що зареєстрована в реєстрі за № 1-640 на громадянина ОСОБА_3 з правом зняття з обліку та продажі спірного автомобіля.

Як пояснив позивач ОСОБА_1, зазначена довіреність ним не видавалась, а підпис та рукописний надпис «ОСОБА_1.» на ній вчинений іншою особою, в підтвердження чого слугує наданий та долучений до матеріалів справи Висновок експерта від 31.12.2013 року № 509/тдд, виданий судовим експертом Шульгою О.В., співробітником Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві (а.с. 175-186). Вказана експертиза проводилася в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013110020010519 від 07.09.2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Так як матеріалами справи, а саме висновком експерта, доводиться факт укладення правочину поза волею позивача, це є достатньою підставою для визнання його недійсним, а відтак позовні вимоги в частині визнання недійсною довіреності від 04.09.2013 року № 1-640 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що в подальшому скориставшись довіреністю, спірний автомобіль ОСОБА_3 було продано та зареєстровано 11.09.2013 року за ОСОБА_4, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Технічного паспорту на Автомобіль № НОМЕР_3, який в свою чергу перепродав його ОСОБА_2, згідно Довідки-рахунку Серії ВІА № 144992 від 08.12.2013 року, в чиїй власності він наразі перебуває (а.с.19).

Оскільки ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, то договір купівлі-продажу між ним та ОСОБА_4 є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, наслідком чого є недійсність самого договору купівлі-продажу та недійсності договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також є обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання права власності на спірний автомобіль, суд зазначає про наступне.

Як встановлено судом, 09.12.2013 року ОСОБА_1, знайшовши спірний автомобіль біля будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, викликав на місце події співробітників міліції, які зафіксували даний факт та, перевіривши номер кузова, передала його на зберігання позивачу ОСОБА_1, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи. Згідно висновку № 8/1-4(врер)-9 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві ідентифікаційний номер кузова «НОМЕР_2» автомобіля марки «Mercedes-Benz C 200» не змінювався та є первинним, що також підтверджує факт належності знайденого автомобіля позивачу. На даний момент спірний автомобіль перебуває на відповідальному зберіганні у позивача ОСОБА_1, що також було підтверджено останнім у судовому засіданні.

13.03.2014 позивачем ОСОБА_1 було надіслано лист-звернення на ім'я Відповідачки, де було запропоновано вчинити протягом 3-х (трьох) днів з моменту отримання даного Листа дії щодо відновлення його порушеного права власності на спірний автомобіль, проте, зі свідчень наданих в судовому засіданні, Відповідачка жодних дій не вчинила (а.с.25).

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що право власності позивача ОСОБА_1 на спірний автомобіль відповідачем ОСОБА_2 фактично не визнається, що знайшло своє відображення також в зверненні останньої до суду із зустрічним позовом.

Згідно п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, право власності позивача за первісним позовом на спірний автомобіль вибуло поза його волею та в спосіб, що суперечить закону, а також з урахуванням того, що належне йому право власності наразі оспорюється, а не визнається, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в частині визнання за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль.

Що стосується вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, то судом встановлено наступне.

Позивачка за зустрічним позовом звернулася до суду з вимогою про визнання за собою права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2 та витребування зазначеного автомобіля з чужого незаконного володіння ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 статті 388 ЦК України надає право на витребування майна у власника якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), крім випадків, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірний автомобіль вибув з володіння позивача не з його волі, та був переданий у власність інших осіб на підставі довіреності, яка власником не видавалась, та в силу ст.ст. 203,215 ЦК України є недійсною.

Даний факт підтверджений матеріалами справи, зокрема висновком експерта, в якому було встановлено, що підпис та рукописний надпис «ОСОБА_1.» на ній вчинений іншою особою - не позивачем.

Суд критично ставиться до доводів, якими позивачка обґрунтовує законність вимог зустрічного позову, оскільки наявні в матеріалах справи докази та законність вимог первісного позову свідчать про відсутність підстав для його задоволення.

Не було встановлено обставин, які б свідчили про законність і обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, остання відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - достатніх доказів не надала.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 62, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 15, 203, 215, 316, 319, 321, 330, 388, 392 ЦК України, Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсною Довіреність посвідчену 04.09.2013 року державним нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М., зареєстровану в реєстрі за № 1-640.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу автомобіля марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобіль марки Mercedes-Benz C 200, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1 000 (однієї тисячі) грн. 00 коп..

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: