308/12109/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Бенца К.К.

при секретарі - Турецька Я.П.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Вовканич С.М., Демків Р.О.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород , обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Оноківці Ужгородського р-ну Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, судимого

- 19.11.2012 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2,3 ст. 185 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, не одруженого, із середньою освітою, не працюючого, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2015 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні належного ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_3, куди вони були запрошені останнім з метою проведення ремонтних робіт, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, зі скляної банки, об'ємом 0,5 л., що знаходилась на горищі вказаного будинку, викрали грошові кошти в сумі 400 доларів США (чотири купюри номіналом по 100 кожна), що за курсом НБУ станом на 18.09.2015 року ( 100 доларів США - 2159,80 гривень) становить 8 639,20 гривень, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 8639,20 гривень.

Крім цього, 18.09.2015 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, відкривши двері до будинку АДРЕСА_3 за допомогою ключа, який надав йому ОСОБА_4 , проник в середину будинку, звідки зі скляної банки, об'ємом 0,5 л., що знаходилась на горищі вказаного будинку, викрав грошові кошти в сумі 6100 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.09.2015 року ( 100 доларів США - 2159,80 гривень) становить 131 747,80 гривень та 500 євро , що за курсом НБУ станом на 18.09.2015 року ( 100 євро - 2443,17 гривень) становить12 215,85 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 143 962,80 гривень.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. Заявлений потерпілим цивільний позов визнав частково, а саме в межах розміру викрадених ним грошових коштів з врахуванням повернутих потерпілому грошових коштів. По суті фактичних обставин справи пояснив, що гр - н ОСОБА_4 запросив його та ОСОБА_2 проводити ремонтні роботи у будинку АДРЕСА_3 . Так, 18.09.2015 року знаходились із ОСОБА_2 у приміщенні будинку , гр-н ОСОБА_4 залишив йому ключ від дверей будинку і пішов. Оскільки йому для проведення робіт необхідний був інструмент, а саме шпатель, він зателефонував гр-ну ОСОБА_4 для з'ясування місця знаходження інструменту. Піднявшись на горище будинку за інструментом, підняв килим звідки випала скляна банка в якій знаходились грошові купюри. Поклавши банку, він спустився за ОСОБА_2, та піднявшись разом з ним на горище показав йому скляну банку з якої викрали 400 ( чотиристо) доларів США, двісті з яких надав ОСОБА_2 , а двісті доларів США забрав собі. Через деякий час, вони розійшлись подомівках. Того ж дня , біля 16 год. він повернувся до приміщення вказаного будинку і відчинивши двері ключом, який залишив йому гр-н ОСОБА_4, зайшов у середину вказаного будинку в приміщенні якого нікого не було та піднявся на горище будинку, звідки зі скляної банки, об'ємом 0,5 л., що знаходилась на горищі вказаного будинку, викрав грошові кошти. Суму викрадених ним грошових коштів не знає, так як не рахував . Частину викрадених коштів витратив на власні потреби, зокрема на придбання одягу та розважальні заклади, а 300 доларів надав своїй матері . Через декілька днів був виявлений працівниками міліції , яким він видав 1200 доларів США та 349,00 гривень , що знаходились при ньому, а інші кошти в сумі 200 доларів США та 150 євро були виявлені працівниками міліції за місцем його проживання. Гроші в сумі 300 доларів США, які він перед тим надав своїй матері, нею були передані працівникам міліції.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. Заявлений потерпілим цивільний позов визнав частково, а саме в межах розміру викрадених ним грошових коштів в сумі еквівалентній 200 доларів США. Пояснив суду, що він та ОСОБА_1 були запрошені гр -ом ОСОБА_4 для проведення ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_3 . Так, 18.09.2015 року біля 15 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_1 знаходились у приміщенні вказаного будинку , гр-н ОСОБА_4 залишив ОСОБА_1 ключ від дверей будинку. ОСОБА_1 піднявся на горище будинку за інструментами і через деякий час покликав його і показав йому скляну банку, яка знаходилась у килимі, в якій знаходились грошові кошти. Він погодився забрати з банки гроші, з яких 200 доларів США , купюрами по 100 доларів США взяв собі, а 200 доларів США, купюрами по 100 доларів США , взяв ОСОБА_1 Викрадені кошти витратив на власні потреби. Після вчинення крадіжки він продовжує працювати у гр-на ОСОБА_4

Так, потерпілий ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченими є сусідом. Запросив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконати ремонтні роботи у його будинку АДРЕСА_3. 18.09.2015 року , в п'ятницю, він залишив ключи від дверей будинку ОСОБА_1 та направився по особистим справам. Йому зателефонував ОСОБА_1 і запитав де знаходиться шпатель, на що він йому повідомив місце розташування інструменту. В понеділок, забравши від ОСОБА_1 ключи, він зайшов до свого будинку та оскільки йому потрібні були гроші, він піднявся на горище і виявив відсутність грошових коштів у скляній банці. Після цього він звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для з'ясування відсутності грошей, на що вони йому повідомили, що грошей не брали. Після чого він звернувся в правоохоронні органи . На досудовому слідстві йому було повернуто 1700 доларів США, 150 євро та 349,00 гривень.

Заявлений ним цивільний позов підтримав з підстав та мотивів викладених у цивільному позові. Зокрема вказав, що грошова сума заявлена ним в позові в розмірі 152 602, 00 гривень не включає в себе суму повернутих йому грошових коштів.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні криміналь-ного правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачені та потерпілий ОСОБА_4 не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених , потерпілого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, який раніше притягався до кримінальної відповідальності , скоїв кримінальне правопорушення під час іспитового строку та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, визнання обвинуваченими своєї вини, часткове повернення викраденого майна.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відповідно до статті 67 КК України, відносить рецидив злочину.

До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, визнання обвинуваченими своєї вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом згідно статті 67 КК України не встановлено.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 всі пом'якшуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2,3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів суд визначає його по правилам ч.1 ст. 70 КК України застосовуючи принцип повного поглинання менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання у виді позбавлення волі на певний строк необхідно застосувати вимоги ст.71 КК України, частково приєднавши ОСОБА_1 до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2012 року.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 вимог ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого, який скоїв нове кримінальне правопорушення під час відбування покарання за попереднім вироком.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_2 всі пом'якшуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинувачених матеріальної і моральної шкоди, вислухавши при цьому доводи потерпілого на доведення своїх вимог і дослідивши надані ним докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно -небезпечне діяння. Це означає, що законодавець обмежив часові рамки пред'явлення позову.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Положеннями ч.1 ст.56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Основними умовами пред'явлення цивільного позову в кримінальному процесі є подання позовної заяви; процесуальна правоздатність позивача; відсутність винесеного судом рішення за тією ж підставою та предметом позову.

Позовні вимоги заявлені ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку завдану матеріальну шкоду в сумі 152 602, 00 гривень підлягають до часткового задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, саме на цивільного позивача чи його представника покладається обов'язок надати докази в підтвердження завданої шкоди.

Разом з тим слід зазначити, що солідарну відповідальність із відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним умислом, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій. При вчиненні кримінального правопорушення кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по тих епізодах кримінального правопорушення, в яких встановлено їх спільну участь. Отже, неприпустимим є покладання солідарної відповідальності на осіб, які хоча й притягнуті до кримінальної відповідальності за однією справою, але за самостійні кримінальні правопорушення, не пов'язані спільним умислом.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що заподіяла шкоду.

Визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню з обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує що розмір заподіяної ним шкоди в сумі 143 962,80 гривень - доведений, враховує суми грошових коштів, які добровільно передані цивільному позивачеві до ухвалення судового рішення, що підтверджено розпискою потерпілого ОСОБА_4 про те, що йому повернуто частину викрадених грошових коштів в сумі 1700 доларів США, 150 Євро та 349,00 грн., які він зобов'язався зберігати до вирішення питання по суті в суді. Вказані обставини в судовому засіданні потерпілий визнав, а також такі знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Як вбачається з офіційного курсу Національного Банку України станом на 18.09.2015 року: 100 Доларів США дорівнює 2159,8093 гривень, 100 Євро дорівнює 2443,1763 гривень. Таким чином, обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому було повернуто грошові кошти в сумі 40 716,05 гривень.

Разом з тим, в ході судового розгляду кримінального провадження доведено, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в частині викрадення грошових коштів в сумі 400 доларів США (чотири купюри номіналом по 100 кожна), що за курсом НБУ станом на 18.09.2015 року ( 100 доларів США - 2159,80 гривень) становить 8 639,20 гривень були об'єднані спільним умислом, а заподіяна ними шкода потерпілому стала наслідком їхніх спільних дій, а відтак на думку суду завдана шкода в сумі 8639,00 гривень підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди на суму 152 602,00 грн. підлягає до часткового задоволення, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди в сумі 103 246,30 гривень та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди в сумі 8639,00 гривень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодуваня.

Крім того, у відповідності зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до вимог ст. 23 ЦК України суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру правопорушення, глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із наступними змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також обставини справи, суд дійшов висновку про наявність глибини душевних страждань, які зазнав потерпілий у зв`язку з противоправною поведінкою обвинувачених, наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди внаслідок винних дій обвинувачених, які знаходяться в причинному зв'язку з тим, що потерпілий (позивач) переніс душевні страждання від порушення нормального перебігу і якості життя та з врахуванням викладеного вважає в цій частині цивільний позов таким, що підлягає частковому задоволенню на суму 1000,00 грн.

Судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання :

- за ч.2 ст.185 КК України - у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.11.2012 року та остаточно призначити йому покарання у вигляді - 5 /п'яти/ років і 1 /один/ місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_1 змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його негайно під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2, звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_2, обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.

Цивільніий позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 103246,30 гривень /сто три тисячі двісті сорок шість гривень, 30 копійок/ . Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 8639,00 гривень /вісім трисяч шістсот тридцять дев'ять гривень, 00 копійок/ та моральну шкоду в розімірі 1000,00 гривень /одна тисяча гривень, 00 копійок/.

В решті позовних вимог - відмовити.

Речові докази по справі :

- 200 долларів США, 150 євро; 300 долларів США; 1200 долларів США та 349, 00 гривень, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 залишити в його розпорядженні;

- спортивний костюм «SРОRТS», дві спортивні курточки з капюшоном (марки: BEYOND та ОRGIN BRAND), ремінь чорного кольору та кросівки з надписом «SРОRТS», які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою -в той же строк із моменту отримання його копії.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца