Справа № 11-346/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 31.03.2010

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2010р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області:

головуючого – Ігнатюка О.В.,

суддів – Матюшка М.П. і ОСОБА_1,

з участю прокурора – Нечепоренко С.П.,

засудженого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 січня 2010 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ст. 128 КК України до 1 року обмеження волі. В силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік та згідно з ст. 76 КК України зобов’язано повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи і періодично з’являтися у названий орган для реєстрації. За вироком з ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 4526 грн. 34 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Як зазначено у вироку, близько 22 години 30хвилин 18 липня 2009 року в приміщенні клубу с. Берківці Тетіївського району Київської області ОСОБА_2 під час танцю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча міг і повинен був їх передбачити, зробив сальто, під час якого ненавмисно наніс удар ногою в обличчя ОСОБА_3 який проходив мимо нього, завдавши потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці кута з права, перелому 1, 2, 3 – го верхніх лівих зубів.

В апеляції і доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України. Обгрунтовуючи апеляцію, засуджений зазначив, що коли він робив сальто, то потерпілого рядом не було і він не міг передбачити удар ногою в обличчя ОСОБА_3 за таких обставин суд повинен був дослідити всі докази і при цьому роз’яснити наслідки передбачені ст. 299 КПК України і чого зроблено не було. Далі апелянт вказує на неконкретний строк призначеного покарання – до одного року обмеження волі, коли відповідно до ст. ст. 324, 335 КПК України призначене покарання повинно бути чітким та на визначений строк.

Заслухавши доповідача, засудженого який підтримав вимоги апеляції і заперечень до неї, прокурора, котрий просив вирок залишити без зміни. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції і доповнень до неї, колегія суддів вважає апеляцію не підлягаючою до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 300-1 цього Кодексу докази не досліджувалися не перевірялися.

Із матеріалів справи вбачається, що після допиту підсудного, який повністю визнав свою вину в інкримінованому злочині, а також цивільні позови потерпілого за матеріальну і моральну шкоду, суд за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільних позовів, які ніким не оспорювались. При цьому у повній відповідності з вимогами ст. 299 КПК України суд роз’яснив учасникам процесу, в тому числі і підсудному ОСОБА_2, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільних позовів в апеляційному порядку. Тобто твердження апелянта щодо порушення судом вимог ст. 299 КПК України безпідставні.

Призначене ОСОБА_2 покарання в межах санкції інкримінованого злочину з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання, колегія суддів вважає справедливим.

Посилання в апеляції на неконкретність строку призначеного засудженому покарання не відповідає дійсності. Згідно з ч. 2 ст. 61 КК України обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років, тобто засуджений до одного року обмеження волі ОСОБА_2 повинен відбувати зазначене покарання один рік.

Порушень норм кримінально – процесуального законодавства при розгляді справи які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку колегією суддів не встановлено, а тому вирок є законним.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 січня 2010 року щодо засудженого за ст. 128 КК України ОСОБА_2 – без зміни.

Головуючий

Судді