2а-767/09/14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2009р.
Суддя Київського районного суду м. Харкова Чередник В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни », -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення суду за захистом пропущених прав і свобод та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену йому , як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Така допомога йому в 2006-2007 роках не виплачувалася. Всупереч рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , відповідач не здійснював нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволені позову відмовити. В обгрунтування посилається на те , що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось, Таким чином, на думку відповідачів рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Вважає дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» такими що відповідають стану невизначеності на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, джерел коштів, з яких повинні здійснюватися відповідні виплати та щодо розміру мінімальної пенсії відповідно до якої повинно здійснюватися обчислення таких доплат. На думку відповідача застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо визначення мінімального розміру пенсії за віком є безпідставним.
Сторони по справі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку письмового провадження, передбаченого ч.3 ст.122 КАС України.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне . Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Київському районі м. Харкова, встановлено, що відповідач не здійснював нарахування позивачу зазначених виплат. Відповідні дії пояснює невизначеністю джерел фінансування та розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, які передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно , за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат надбавки до пенсії за 2006 рік. Дії відповідача в період 2006 року відповідали нормам діючого законодавства , підстав для нарахування позивачу щомісячних доплат до пенсії не було , оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік». Тому вимоги позивача щодо нарахування державної соціальної допомоги за період 2006 р. задоволенню не підлягають .
Стосовно позовних вимог щодо нарахування соціальної допомоги за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з положень Конституції України , дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Київському районі м.Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „ ҐІро соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р .
Розмір нарахувань і виплати соціальної допомоги позивачу відповідно до розрахунку повинен складати в 2007 р.:
Липень(4,06 +406)х 30%= 410,06 х 30%=123,02 грн.
серпень(4,06 +406)х 30%= 410,06 х 30%=123,02 грн.
вересень(4,06 +406)х 30%= 410,06 х 30%=123,02 грн.
жовтень(4,11 +411)х 30%= 415,11х 30%= 124,53 грн.
листопад(4,11 +411) х 30%= 415,11х 30%= 124,53 грн
грудень (4,11 +411) х 30%= 415,11х 30% = 124,53 грн
всього за 2007 р.- 742,65 грн.
Оскільки соціальна допомога позивачу в 2007 р. не нараховувалася і не сплачувалася, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування і виплату допомоги суд задовольняє в обсязі 742,65 грн.
Враховуючи доводи позивача щодо причин пропущення строку для звернення за захистом законних прав та інтересів , суд вважає їх поважними і розглядає справу в загальному порядку у відповідності до ч.2 ст.100 КАСУ.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає їх безпідставними.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому доводи відповідача судом до уваги не беруться.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст, 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова призначити і здійснити виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни » позивачу ОСОБА_1 за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на загальну суму 742,65 (сімсот сорок дві)грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
СУДДЯ