КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2009 № 34/429
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явились
від відповідача - Осадча О.Л., дов.від 25.12.08 № 2992-22/19,
від 3-ої особи: не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009
у справі № 34/429 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
до Закритого акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"
третя особа відповідача ОСОБА_2
про стягнення страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІФ-10 Лайнер” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “Аска” (далі – відповідач) про стягнення 24900,00 грн. майнової шкоди та 3320,0 грн. витрат за послуги адвоката. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події – дорожньо-транспортної пригоди – на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану автомобілю “Міцубісі Пажеро”, державний номерний знак НОМЕР_1, належний позивачеві.
В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.08 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (власника автомобілю “Опель Тігра”).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.09 в позові відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що позивач не спростував обставин, на які посилається відповідач в своїх запереченнях.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. Свої доводи заявник аргументує тим, що судом не було надано правильної правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, регулюючі дані правовідносини.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.09 позивачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 15.06.09.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
В судове засідання 15.06.09 представники позивача та третьої особи не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Доказом належного повідомлення є відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.05.09, який залишається у справі, про надсилання копій ухвали 28.05.09. Додатковим доказом належного повідомлення є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) 01.06.09 позивачеві та 09.06.09 третій особі.
Представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та третьої особи.
Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги по суті по наявних у справі документах (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги.
Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.
Згідно з довідкою інспектора відділу по оформленню ДТП при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві лейтенанта Слюсар В.О. 19.07.07 на перехресті вул. Уманська та б-р Чоколівський сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), в результаті якої автомобіль “Міцубісі Пажеро”, держ.НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження. Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 даний автомобіль належить позивачеві.
Постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 06.08.07 у адміністративній справі № 3-17271 встановлено, що 19.07.07 о 15 год.20 хв. на перехресті вул. Уманська та б-р Чоколівський сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися автомобіль “Міцубісі Пажеро”, державний номерний знак НОМЕР_1, з автомобілем “Опель Тігра”, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4; ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобілю “Опель Тігра” ОСОБА_4 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, а самого водія визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи свідчать, що 17.05.07 між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено поліс № ВА/0889111 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – поліс), предметом якого є страхування шкоди, заподіяної автомобілем “Опель Тігра”, державний номерний знак НОМЕР_2, третім особам.
Відповідно до п. 3 полісу строк його дії з 00год.00 хв. 17.05.07 до 16.05.08 включно.
Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01.07.04 №1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон).
Відповідно до преамбули цей закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Розділом III Закону встановлений порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
Згідно зі ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (п.22.2 ст.22 Закону).
Статтею 28 закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов’язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на положення ст.29 Закону, в якій зазначено, що в зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При настанні дорожньо-транспортної пригоди її учасники, відповідно до пп. 33.1.1 п.33.1 ст. 33 Закону, повинні терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону).
Згідно з п.33.2 ст.33 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов’язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Відповідно до п. 35.1 ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, до якого подається заява;
б) назва (для юридичної особи) заявника, його місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;
ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;
д) розмір шкоди;
е) підпис заявника і дата подання заяви.
До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку (п.35.2 ст.35 Закону).
На підставі наведених норм спеціального законодавства Господарським судом міста Києва зроблено обґрунтований висновок, що позивач повинен був додати до заяви про виплату страхового відшкодування докази, підтверджуючі настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 (довідку відповідного органу МВС про обставини ДТП або рішення місцевого суду по справі про адміністративне правопорушення, цивільній, господарській або кримінальній справі, де підтверджується вина застрахованої особи), а також докази, якими підтверджується розмір заподіяної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування лише 15.10.07, що підтверджується записом в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, копію якого надано відповідачем. Проте, до вказаної заяви позивачем не було додано перелічених вище документів (доказів), хоча на час подання заяви вже існувала постанова Солом’янського районного суду м. Києва, якою встановлена вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП.
Згідно з п. 34.1 ст.34 Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов’язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Матеріали справи свідчать, що відповідач листом від 17.10.07 № 3677го/20 звертався до позивача з вимогою про надання пошкодженого транспортного засобу для огляду експертом, призначеного відповідачем, для визначення матеріального збитку, завданого автомобілю “Міцубісі пажеро” внаслідок ДТП.
Проте, цю вимогу відповідача позивачем виконано не було.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що страхова компанія не відмовляла позивачеві у виплаті страхового відшкодування, а лише відстрочила таку виплату для надання позивачем додаткових документів в обґрунтування поданої заяви.
Однак, і згодом відповідачеві не було надано необхідних документів.
В підпункті пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону зазначено, якщо учасники ДТП з поважних причин не мали змоги вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вони мають підтвердити це документально.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування майнової шкоди значно пізніше, ніж зазначено в пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону. Всупереч зазначеній нормі причини несвоєчасного звернення позивачем документально підтверджені не були.
Необхідно також звернути увагу на те, що, виходячи зі змісту п.33.2 ст.33 Закону, позивач був зобов’язаний зберегти пошкоджений транспортний засіб в такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки його не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Проте, позивачем згадану вимогу виконано не було, зокрема, в зв’язку з тим, що пошкоджений автомобіль позивача вже було відремонтовано 21.09.07. Про даний факт свідчить акт № ОУ-0000121 здачі-прийняття робіт (наданні послуг) з ремонту автомобіля “Міцубісі Пажеро”.
На підтвердження своїх доводів позивачем був наданий акт № 86 дослідження спеціаліста-товарознавця від 15.12.08, складений Приватним підприємством “Незалежна експертна компанія Барболюк і партнери”, щодо розрахунку вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку. Відповідно до даного акту вартість відновлювального ремонту автомобіля “Міцубісі Пажеро”, держ.НОМЕР_3, становить 21266 грн., а сума матеріального збитку – 20005,25 грн.
Даний акт не є належним доказом і не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24.11.03 за № 1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (далі – Методика), яка встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.
Згідно з п.1.3 вимоги Методики є обов’язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб’єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб’єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб’єктів цивільно-правових відносин.
Методика застосовується з метою, в тому числі: ...и) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження ДТЗ; і) визначення вартості відновлювального ремонту ДТЗ;..(п.1.4).
Так, відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд ДТЗ оцінювачем, експертом є початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані ДТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром і інші показники, необхідні для оцінки майна.
Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду ДТЗ (п.8.4.1 Методики)
Під час технічного огляду ДТЗ оцінювач, експерт повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних ДТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість ДТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту ДТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан ДТЗ, з обов'язковою їх фіксацією за допомогою фотографування (п.5.5 Методики).
Аналізуючи наведені вище спеціальні норми, колегія суддів дійшла висновку, що огляд пошкодженого автомобіля є обов’язковою умовою для проведення експертом, оцінювачем дослідження пошкодженого автомобіля.
Проте, в наданому позивачем акті дослідження зазначено, що розрахунок вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку здійснено без огляду пошкодженого автомобіля.
Крім того, відповідно до п.5.2 Методики експертні дослідження повинні проводитись з дотриманням вимог щодо виклику замовником проведення дослідження (позивачем) зацікавлених осіб на огляд пошкодженого транспортного засобу після узгодження з експертом дати, місця та часу огляду, врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Зі змісту складаного акту № 86 не вбачається присутність зацікавлених осіб – відповідача та водія ОСОБА_4, якого визнано винним в скоєнні ДТП.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги акт № 86 від 15.12.08.
З таких самих підстав не приймається до уваги висновок спеціаліста № 14/03 автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ДТЗ, складений 18.03.09 за зверненням ЗАТ УАСК “Аска”, та заключення № 14/03 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу від 18.03.09. Дані акти також складені без огляду пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, зазначені вище акти не були в розпорядженні відповідача станом на дату звернення з заявою про відшкодування, а були складені вже після порушення провадження у даній справі.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем зроблено не було.
Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, в тому числі витрати за послуги адвоката, при відмові в позові покладаються на позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.09 у справі № 34/346-33/60 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.09 у справі № 34/429 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ-10 Лайнер” – без задоволення.
2. Матеріали справи № 34/429 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
18.06.09 (відправлено)