КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.06.2009                                                                                           № 1/103

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

           

 за участю представників сторін:

 від позивача:         Тищенко В.В., представник, довіреність № 391 від 31.03.2009;

 від відповідача:    Бублясь І.М., голова правління;

 розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2009

 у справі № 1/103 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”;

 до                                                   Житлово-будівельного кооперативу „Автомат-3”;

              

             

 про                                                   стягнення суми

 

постанова прийнята 17.06.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 03.06.2009 до 17.06.2009.

ВСТАНОВИВ:

 

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 у справі № 1/103 в позові Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” до Житлово-будівельного кооперативу „Автомат-3” про стягнення 70 126,55 грн. відмовлено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” (далі – ВАТ „АК „Київводоканал”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом прийнято рішення за відсутності представника позивача та не з’ясовано, чи був позивач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; судом не прийнято до уваги, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання; судом безпідставно не враховано обсяги спожитої відповідачем в межах договору питної води, яка використана у вигляді гарячої води та скинутих стоків.

          Житлово-будівельний кооператив „Автомат-3” (далі – ЖБК „Автомат-3”) у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „АК „Київводоканал” та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „АК „Київводоканал” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ВАТ „АК„Київводоканал” (Постачальник) та ЖБК „Автомат-3” (Абонент) 20.02.1996 укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03338/4-08, за умовами якого, Постачальник зобов’язався забезпечити Абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов’язався сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1 договору).

          Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник зобов’язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

          Абонент зобов’язався, зокрема, сплачувати вартість наданих послуг за тарифами Постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста (п. 2.2 договору).

          Кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента (п. 3.1 договору).

          Пунктом 3.6 договору встановлено, що Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених Постачальником у платіжній вимозі.

          Строк дії договору з 20.02.1996 по 31.12.1996 (п. 5.1 договору); договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.2 договору).

          Договір від 20.12.1996 № 03338/4-08 є пролонгованим, оскільки матеріалами справи підтверджено виставляння позивачем відповідних рахунків за цим договором.

          Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що відповідачу за період з листопада 2005 по листопад 2008 було надано послуг з водовідведення та водопостачання на суму 75 107,46 грн. (враховуючи знижку 5,5% та перерахунки), проте відповідач в порушення вимог умов договору розрахувався частково на суму 20 593,41 грн., в зв’язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 01.11.2008 в розмірі 54 514,05 грн.

          Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі – Правила) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути  підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного  вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

          Отже, із зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

          Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок код №7-50101 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору і до загальної суми заборгованості в розмірі 54 514,05 грн. окрім за холодну воду по коду №7-101 (4 287,58 грн.) включена сума за воду на підігрів по коду №7-50101 (50 226,47 грн.).

          Пунктом 12.17 Правил передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Пунктом 4.1 Правил встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.  

З наведеного вище вбачається, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги - результат господарської  діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням,  а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для приготування гарячої води”.

          До того ж, листом Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 № 09050/2-1667, дано роз’яснення, що виставляння ВАТ „АК„Київводоканал” платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства. Оплата підігріву води, як вимагає ВАТ „АК„Київводоканал” не відповідає законодавству – Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          ЖБК „Автомат-3” до матеріалів відзиву надано договір від 01.04.2006 № 1030206 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між АЕК „Київенерго” та ЖБК „Автомат-3” предметом якого є зобов’язання Постачальника (АЕК „Київенерго”) виробити та поставити теплову енергію Споживачу (ЖБК „Автомат-3”) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а до зобов’язань Споживача входить отримання та оплата наданих Постачальником послуг (п. 1.1 договору).

          Матеріали справи підтверджують сплату відповідачем рахунків за гаряче водопостачання через ГІОЦ на рахунок АЕК „Київенерго”.

          До того ж, в засіданні суду 17.06.2009 представник позивача пояснив, що підігрів води для споживачів здійснюється ТЕЦ Київенерго.

          Також, до матеріалів відзиву ЖБК „Автомат-3” надано акт звіряння взаєморозрахунків від 27.02.2009, який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками, з якого вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення по договору від 20.12.1996 № 03338/4-08.

          Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів за постачання питної води для виготовлення гарячої є необґрунтованими, а тому колегія вважає, що місцевий суд мотивовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 15 612,55 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, то, колегія вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат.

          Посилання скаржника, що судом прийнято рішення за відсутності представника позивача та не з’ясовано, чи був позивач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа (ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.02.2009), який наявний у справі, проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          До того ж, в матеріалах справи відсутні дані про те, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу ВАТ „АК „Київводоканал”, поверталась на адресу суду.

          Також, не приймається до уваги твердження скаржника, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, оскільки предметом договору № 03338/4-08 є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

          Колегія суддів не може взяти до уваги як підставу для скасування оскарженого рішення й те, що судом першої інстанції, як стверджує скаржник, безпідставно не враховано обсяги спожитої відповідачем в межах договору питної води, яка використана у вигляді гарячої води та скинутих стоків, оскільки умовами договору № 03338/4-08 не встановлено граничних меж постачання позивачем відповідачу питної води, натомість як розділом 3 договору встановлено лише облік води та порядок розрахунків за неї.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 у справі №1/103.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 у справі № 1/103 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 1/103 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.06.09 (відправлено)