Справа №2-3909/2009 рік

Справа №2-721/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 cічня 2010 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Трофімова В.С.

при секретарі судового засідання – Рало Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - суд,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 5900 доларів США, що є еквівалентом 47259 гривень за договором позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що він надав у борг відповідачу грошові кошти у сумі 5900 доларів США, про що була складена розписка від 27.09.2008 року, згідно якої відповідач зобов’язувався повернути вказану в розписці суму до 27 грудня 2008 року. Після настання строку погашення боргу, відповідач не здійснив жодної дії щодо сплати позичених коштів, незважаючи на його телефонні дзвінки, численні нагадування, відповідач за надуманими мотивами відмовляється від повернення боргу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, пояснили суду про обставини, викладені вище.

Представник відповідача – ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши суду, що відповідач дійсно взяв у позивача в борг грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, 900 доларів – це мала бути плата за їх користування. Відповідач вчасно повернути позичені кошти, у зв’язку з чим домовився з відповідачем про розстрочку, домовленість була усною. 12.01.2009 року відповідач повернув позивачу 1000 доларів США, 16.01.2009 року – 1600 доларів США, 23.04.2009 року – відповідач повернув решту суми позики, про повернення грошових коштів, відповідач не брав розписок. Позивач в свою чергу відмовився повернути відповідачу розписку, оскільки, з його слів, відповідач винен був йому ще 500 доларів за прострочення повернення коштів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2008 року ОСОБА_2, паспорт МН- №444373, взяв у борг у ОСОБА_3 суму у розмірі еквівалент 5900 доларів США на строк до 27.12.2008 року, про що була написана відповідна розписка. До теперішнього часу відповідачка не повернула позивачці зазначену суму, не надала суду належних та допустимих доказів про виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до офіційного курсу іноземних валют, встановлених Національним банком України від 29.09.2009 року, еквівалент 100 доларів США складає 801, 0000 гривен. Загальна сума боргу у національній валюті складає 47259 гривень.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що відповідач у справі є її бізнес-партнером, з його слів їй відомо, що він позичав у ОСОБА_3 грошові кошти еквівалент, протягом січня – березня 2009 року грошові кошти були повернуті у сумі еквівалент 5900 доларів США, гроші повертались у її присутності.

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_6, оскільки суду не надано жодних документальних підтверджень повернення відповідачем суми боргу.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона працює реалізатором у відповідача ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 вона бачила один раз з ОСОБА_2, про їх фінансові відношення їй не відомо.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам договору, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 1047 ЦК, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позивальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором, тобто

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 47259 гривень, оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов’язання.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 була повернута сума боргу за договором позики не найшла свого підтвердження, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження повернення суми позики.

Відповідно до ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, витрати пов’язані з проведенням судових експертиз та ін.

Судові витрати по справі визначають судом виходячи з положень ст. 88 ЦПК України та Декрету КМУ „Про державне мито”.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 472 гривень 60 копійок, витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 120 гривен, а також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1400 гривен, що підтверджується відповідною квитанцією.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про національний банк України”, ст..ст. 16, 526, 625, 1046-1050 ЦК України, ст..ст. 11, 79, 84, 88, 169, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суму боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 47259 гривень, що є еквівалентом 5900 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: витрати пов’язані з оплатою судового збору у розмірі 472 гривень 60 копійок; витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 120 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 4500 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: