ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.06.09 | Справа № 9/155-09. |
За позовом : Зарічного споживчого товариства, м. Суми
до відповідача:Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми
Про визнання права власності на нерухоме майно
СУДДЯ Лущик М.С.
За участю секретаря с/з Сидорук А.І.
За участю представників сторін:
позивача: Нємцев В.А.
відповідача: Клименко О.В.
СУТЬ СПОРУ: позивача просить суд визнати за Зарічним споживчим товариством (код ЄДРПОУ 30321224, 40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21) право власності на нежитлове приміщення м’ясного павільйону Літер А-І, а, а1, а2 загальною площею 355,1 м2, як на окремий об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21/2.
Відповідач згідно відзиву на позовну заяву просить суд на підставі наданих позивачем документів прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Позивач - Зарічне споживче товариство є суб’єктом господарювання – юридичною особою, основним видом діяльності якого є організація торгівлі на ринках. Товариство зареєстроване виконавчим комітетом Сумської міської ради 02 квітня 1999 року.
Як зазначає позивач, з метою забезпечення належних умов для роздрібної торгівлі м’ясом на ринку по вул. Інтернаціоналістів, 21 у місті Суми позивач у 1999 році прийняв рішення про будівництво на території ринку м’ясного павільйону.
Після розроблення проектної документації виконавчий комітет Сумської міської ради своїм рішенням №225 від 16.05.2000 року надав позивачеві дозвіл на будівництво такого павільйону на закріпленій за ринком земельній ділянці за адресою м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21/2. Для будівництва був використаний типовий проект павільйону Броварського заводу торгівельного обладнання. Проект м’ясного павільйону був погоджений головним лікарем Сумської міськсанепідстанції Бутенком В.М. (Лист №02-3/1721 від 19.11.1999 року).
На підставі зазначеного вище рішення виконавчого комітету Сумської міської ради Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської області 20 червня 2000 року був виданий дозвіл №27/2000 на виконання будівельних робіт, термін дії якого закінчувався у IV кварталі 2000 року.
Будівельні роботи по будівництву м’ясного павільйону виконувала Приватна виробнича фірма «Ніл», яка в період дії дозволу №27/2000 від 20.06.2000 року майже повністю (приблизно на 90%) виконала передбачені проектною документацією роботи.
З пояснень позивача вбачається, що частина внутрішніх оздоблювальних робіт не була виконана протягом строку дії дозволу з огляду на те, що не були виконані роботи з монтажу системи водопостачання та водовідведення. В 2003 році, після отримання технічних умов на підключення до мережі водопостачання та каналізації (Технічні умови №№4/3445 від 01.07.2003 року) позивач був змушений господарським способом завершити будівництво (виконати внутрішні оздоблювальні роботи), оскільки строк дії договору підряду, укладеного з Приватною виробничою фірмою «Ніл», на той час вже закінчився. По мірі готовності окремих приміщень м’ясного павільйону вони вводились в експлуатацію внутрішньою комісією позивача, що підтверджується відповідними актами. Проте, усе приміщення м’ясного павільйону до цього часу, як об’єкт нерухомості, не зареєстроване, оскільки частина будівельних робіт (приблизно 10% від загального обсягу) виконана за межами строку дії дозволу, що підтверджується відміткою у Технічному паспорті.
Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України власнику надане право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Невизнання за позивачем права власності на створене ним нерухоме майно не дозволяє у повній мірі використовувати це майно при здійсненні господарської діяльності (передавати в оренду, заставляти з метою забезпечення фінансових зобов’язань і т.і.).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Оскільки будівництво м’ясного павільйону на орендованій земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, здійснювалось на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради, цей орган притягнутий до участі у справі в якості відповідача.
Відповідно до норми частини другої ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Оскільки предметом спору є об’єкт нерухомості, зведений у відповідності з проектною документацією на підставі отриманого у встановленому порядку дозволу, може іти мова про самочинне будівництво в частині робіт (приблизно 10% від загального обсягу), виконаних поза строком дії дозволу.
В окремих випадках ст.376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п’ятою цієї статті.
З положення, передбаченого частиною третьою ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об’єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об’єкту.
За змістом частини п’ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно висновку будівельно-технічного дослідження №1359 від 25.05.2009 року, м’ясний павільйон, збудований за адресою м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21, не суперечить державним будівельним нормам.
Згідно довідки Зарічного споживчого товариства від 26.05.2009 року №25 м’ясний павільйон, який знаходиться на території ринку Зарічного споживчого товариства за адресою м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21/2, обліковується по бухгалтерському обліку за інв. №162 і його балансова вартість станом на 01.05.2009 року становить 16 477,77 грн.
Відповідно до п.10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який є Додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, визначено, що одним із право встановлювальних документів є рішення суду, третейського суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги позивача, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Зарічним споживчим товариством (код ЄДРПОУ 30321224, 40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21) право власності на нежитлове приміщення м’ясного павільйону Літер А-І, а, а1, а2 загальною площею 355,1 м2, як на окремий об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 21/2
СУДДЯ М.С. Лущик
Повний текс рішення підписано 12.06.2009 року.