ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/12726.05.09

За позовом    Прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1)          Державної екологічної інспекції в м. Києві (далі –позивач-1)

2)          Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі –позивач-2)

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі - Л»

Про                стягнення 1 501,53 грн.

                                                                                         Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від прокуратури   не з’явився

Від позивача-1      не з’явився

Від позивача-2      Лук’янчук А.В. –представник за довіреністю № 09/249/1000 від 12.05.09.

Від відповідача     не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в м. Києві та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі - Л»про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України 1 501,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем нанесено шкоду внаслідок його самовільного  зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, бульвар І. Лепсе, 34, в розмірі 1 501,53  грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.09. порушено провадження у справі № 30/127, розгляд справи було призначено на 02.04.09. о 12-00.

Представники позивача-2 та відповідача в судове засідання 02.04.09. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/127 від 27.02.09. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.09. розгляд справи № 30/127 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 21.04.09. о 11-30.

В судове засідання 21.04.09. представники позивача-2 та відповідача повторно не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/127 від 27.02.09. не виконали.

В судовому засіданні 21.04.09. прокуратурою Солом’янського району м. Києва було подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходження відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позові

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09. розгляд справи   № 30/127 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 14.05.09. о 09-45.

Судове засідання, призначене на 14.05.09. не відбулось з технічних причин, про час та місце проведення наступного судового засідання –26.05.09. о 16-40 сторони були повідомлені належним чином –письмовим повідомленням.

В призначене судове засідання 26.05.09. представники прокуратури, позивача-1 та  відповідача не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/127 від 27.02.09. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача-2, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України „Про прокуратуру", на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України „Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом  6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Прокуратура Солом’янського району міста Києва звернулась до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі - Л», посилаючись на те, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем заподіяно шкоду державі у розмірі 1 501,53 грн.

Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві здійснює свою діяльність на підставі Земельного кодексу України, Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", положення „Про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель", Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тощо.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До     компетенції    спеціально    уповноваженого     центрального          органу

виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06. N 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Згідно п. 5 Положення, Інспекція має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства та складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А166/6 від 06.02.09., яким було зафіксовано факт використання відповідачем земельної ділянки площею близько 75 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар І. Лепсе, 34 без правовстановлюючих документів.

Крім того, було здійснено обстеження зазначеної земельної ділянки, про що складено акт № 22/6 від 06.02.09.

На підставі даних документів та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07. N 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття ТОВ «Лаккі -Л »земельної ділянки за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 34 у Солом'янському районі м. Києва, відповідно до якого шкода становить 1 501, 53 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.  

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними  актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельних ділянок –будь-які дії особи, які  свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до п. «а»ст. 9 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні селищні, сільські, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам, вирішення інших питань відповідно до закону.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством  за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої по бульвару І. Лепсе, 34 у Солом’янському районі міста Києва, державі було нанесено шкоду в розмірі 1 501,53 грн., розрахунок якої проведено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України      № 963 від 25.07.07.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про охорону земель», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, у разі самовільного зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин, викладених Прокуратурою Соломянського району м. Києва у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а  тому  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49,  75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

                                В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в м. Києві та Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаккі - Л»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-а, кв. 41; 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104, код ЄДРПОУ 32762455) в доход Державного бюджету України (р/р 33116331700001, МФО 890019, код 24262621, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач платежу –ГУ Державного казначейства в м. Києві) 1 501 (одна тисяча п’ятсот одна) грн. 53 коп. –шкоди.

3.          Стягнути з Комунального підприємства «Поділпарксервіс»(04070, м. Київ, вул. Андріївська, 3/29, код ЄДРПОУ 32960670) в доход Державного бюджету України 116  (сто шістнадцять) грн. 46 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 10.06.09.