УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "11" червня 2009 р. Справа № 8/399
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Давидюк В.К.
судді
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Реклама" (м. Житомир)
до Фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)
про стягнення 1189,25 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1189,25 грн. в тому числі 833,90 грн. боргу, 37,32 грн. 3% річних, 318,25 інфляційних.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Відповідач у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає.
У відповідності до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
27.07.2006 року між комунальним підприємством "Реклама" (позивач) та фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір № 202 на розміщення зовнішньої реклами у м. Житомирі (оригінал оглянуто у судовому засіданні). Відповідно до вимог договору відповідач розмістив зовнішню рекламу за адресою м. Житомир, вул. Київська,60.
У відповідності з розрахунком оплати за розміщення реклами згідно місця розташування зовнішньої реклами, розмір оплати становив 67,32 грн. за календарний місяць.
Позивач вважає, що відповідач в порушення вимог ст. 526, 530 ЦК України допустив дебіторську заборгованість по вказаному договору на загальну суму 1189,25 грн. ( 833,90 грн. основний борг, 37,32 грн. 3 % річних та 318,25 грн. інфляційних, а тому просить позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги заперечує, оскільки вважає, що після 19.01.2007 року він не користувався місцем розташування рекламних засобів по вул. Київській, 60 в м. Житомир, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є обгрунтованими на підставі наступного.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Стаття 1 Закону України "Про рекламу" визначає, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 578 від 27.07.2006 року надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_2 на розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами, відповідно до вихідних даних на проектування за адресою вул. Київська, 60 ( транспарант - перетяжка на опорах контактної мережі КП "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління", а 27.07.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір на розміщення зовнішньої реклами.
Згідно п. 10 вищевказаного договору оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Крім того, на підставі п. 11 вказаного договору, платежі мають здійснюватися розповсюджувачем реклами до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів виконаних (наданих) послуг.
Тобто, пунктом 11 договору сторони погодили, що оплата має проводитися за певних умов, а саме складання актів поро надання послуг та вручення рахунків на оплату.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не виконав вимоги п. 11 договору, не складав акти про надання відповідних послуг та не подав доказів вручення відповідачу рахунків на оплату.
Крім того, з листа Комунального підприємства "Житомирське трамвайно - тролейбусне управління" від 08.04.2009 року вбачається, відповідно до договору на використання опор контактної мережі під розміщення рекламоносія № 36 від 01.08.2006 року за адресою вул. Київська,60 був розміщений банер (опри № 62/25 - 62/2), який експонувався замовником до 19.01.2007 року. Вказаний банер був демонтований через форс - мажорні обставини (пошкоджений через стихійне лихо бурелому). Після демонтажу банера договір на використання опор контактної мережі був розірваний за згодою сторін.
Вказане також підтверджує те, що після 19.01.2007 позивачем не надавалися послуги на розміщення реклами. При цьому відповідач продовжував здійснювати оплату послуг до 01.04.2007 року, що підтверджується наданими відповідачем копіями квитанцій, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач своїм правом не скористався, у судові засідання не з'являвся без поважних причин, не спростував докази надані відповідачем та не надав належних доказів в підтвердження заявлених вимог.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та відмовляє у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та оформлення у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення "___"_______"2009"
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу,
3 - відповідачу.