Липоводолинський районний суд Сумської області

смт. Липова Долина, вул. Роменська, 6, 42500, (05452) 5-12-93

Справа № 2-а-844/10 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 р. Суддя Липоводолинського районного суду Шульга О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження в селищі міського типу ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправних дій і відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту визнаного незаконним та про визнання бездіяльності і стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 09 листопада 2010 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправних дій і відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту визнаного незаконним та про визнання бездіяльності і стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Вона, ОСОБА_2, на підставі статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України звертаюсь до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року ( № 2195-ІУ ), з послідуючими змінами та доповненнями, вона є особою, що належить до соціальної категорії громадян «Діти війни».

Згідно статті 6 цього Закону з 01 січня 2006 року Пенсійний фонд України повинен був нараховувати та виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але це підвищення їй спочатку не виплачувалося, а потім стало виплачуватися, але у значно меншому розмірі.

З її сторони було звернення до Відповідача з вимогою здійснити перерахунок раніше неправомірно нарахованого і виплаченого їй, як дитині війни, щомісячного підвищення до моєї пенсії за віком та виплатити не нараховане та недоплачене щомісячне підвищення, починаючи з 01 січня 2006 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни», і по цей час.

Відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на 2006, 2007 та 2008 роки, якими була неодноразово зупинена, а потім змінена редакція статті 6 Закону України «Про соціальну допомогу дітям війни», відмовив в задоволенні прохань, викладених в моїй заяві.

Але ж при цьому Відповідач підтверджує те, що дійсно, «стаття 6 Закону № 2195 встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Так інакше ж і не може бути, це дійсно так, тому що перша чинна редакція Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що був виданий 18 квітня 2004 року та вступив в дію 01 січня 2006 року, містила в собі ст. 6 у наступній редакції: «Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Пізніше дія цієї статті декілька разів зупинялась та відновлялась.

Так, на 2006 рік дію ст. 6 було зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 - IV від 20.12.2005 р., а потім дію цієї статті було відновлено у зв'язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України № 3235 - IV згідно із Законом України № 3367-ІУ від 19.01.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

А на 2007 рік дію ст. 6 було зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 р., з урахуванням ст. 111 цього Закону, а потім це зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України № 489-У від 19.12.2006 р., було визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6 - рп /2007 від 09.07.2007 р.

І вже після цього текст ст. 6 було змінено в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107 - VI від 28.12.2007 р., внаслідок чого її перша частина стала такою: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус (ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Але таку зміну редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10 - рп /2008 від 22.05.2008 р., тому вона не повинна діяти, тобто бути чинною.

Вважаю, що відповідач порушив її конституційні права та інтереси, порушив принцип верховенства права та вимоги рішень Конституційного Суду України № 8-рп/99 від )6 липня 1999 року (справа щодо права на пільги), № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), № 7-рп/2004 від 17 березня 2004 року (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про зупинення дії обмеження пільг, компенсацій і гарантій), № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Враховуючи мотиви та висновки, що містяться в вищезазначених Рішеннях Конституційного Суду України, можна впевнено і беззаперечно стверджувати, що всі ті зміни, які відбувались стосовно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є неконституційними і незаконними, бо такими їх визнав Конституційний Суд України.

Конституційний Суд України своїм Рішенням №6-рп/07 від 09 липня 2007 року визнав пункти 3 і 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неконституційними. І вони є неконституційними не з моменту визнання їх такими Конституційним Судом України у своєму Рішенні, а з моменту набрання чинності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. ст. 19, 22 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставах, передбачених Конституцією і Законами України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,

«... права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21 Конституції), «їх зміст і обсяг при прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений» (ст. 22 Конституції).

У Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визначено наступне:

«Отже, відповідно до ч. третьої ст. 22, ст. Ш Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного; станина певний строк». (Абзац шостий п. ЗЦ^ мотивувальної частини Рішення).

«... держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації й гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, ... а тому ... вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами ... ». (Абзац перший п.

1.2. мотивувальної частини Рішення).

«Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України». (Абзац восьмий п. 4 мотивувальної частини Рішення).

« ... Конституційний Суд України надійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям ...І Конституції України ...» (Абзац перший п. 5 мотивувальної частини Рішення).

«Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин». (Абзац другий п. 5 мотивувальної частини Рішення).

А у п. 5 резолютивної частини цього Рішення записано наступне:

«Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення іля судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтею зазначених законів, що визнані неконституційними».

В Рішенні Конституційного суду України № 10~рп/2008 від 22 травня 2008 року визначено наступне:

«У Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання(рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення конституційного Суду України є вимогою Конституції України ...». (Абзацперший пункту 5.3.мотивувальної частини Рішення).

«Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дії чи скасовувати їх, «скільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина». (Абзац третій п. 5.4. мотивувальної частини Рішення).

В резолютивній частині цього Рішення Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення окремих статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була змінена редакція, а разом з нею - і зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вищезазначене, можна зробити беззаперечний висновок про те, що до цього часу залишається чинною початкова (перша) редакція статті 6 цього Закону, в якій йдеться про право дітей війни отримувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії. Тому і я маю повне, законне, беззаперечне конституційне право на отримання безстроково, тобто довічно, від Відповідача до своєї пенсії щомісячної доплати в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ця доплата відповідачем за рішенням суду повинна бути перерахована та сплачена мені з 01 січня 2006 року і по цей час. У подальшому перебігу часу я маю отримувати таке ж щомісячне підвищення до своєї пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, ненарахування та невиплата їй місячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальнийзахист дітей війни», у розмірі, визначеним цим законом, є противоправною, протизаконною і такою, що суперечить Конституції України та вищевказаним Рішенням Конституційного СудуУкраїни.

Як вже зазначалося вище, розмір щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має становити ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. А мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей прожитковий мінімум визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2006 року - 350,00 грн., з 01 квітня 2006 року - 359,00 грн., з 01 жовтня 2006 року - 366,00 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2007 року - 380,00 грн.. з 01 квітня 2007 року - 406,00 грн., з 01 жовтня 2007

року -411,00 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2008 року-470,00 грн., з 01 квітня 2008 року-481,00 грн., з 01 липня 2008 року

482,00 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498,00 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України н|і 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2009 року - 498,00 грн., 01 листопада 2009 року - 573, 00 грн..

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий ««шум для осіб, яки втратили працездатність, становить:

- з 01 січня 2010 року - 695,00 грн., з 01 квітня 2010 року- 706,00 грн., з 01 липня 2010 року

19.00 грн., з 01 жовтня 2010 року - 723,00 грн., з 01 грудня 2010 року - 734,00 грн..

Сума прожиткового мінімуму за період з 01.01.2006 року по 31.08.2010 року, тобто за час чинності Закону України «Про соціальній захист дітей війни», для осіб, які втратили .працездатність, становить:

Місяць2006 рік2007 рік2008 рік2009 рік2010 рік

і Січень350,00 грн.380,00 грн.470,00 грн.498,00 грн.695,00 грн.

Лютий350,00 грн.380,00 грн.470,00 грн.498,00 грн.695,00 грн.

Березень350,00 грн.380,00 грн.470,00 грн.498,00 грн.695,00 грн.

1 Квітень359,00 грн.406,00 грн.481,00 грн.498,00 грн.706,00 грн.

Травень359,00 грн.406,00 грн.481,00 грн.498,00,.грн.:706,00 гр»,.^;

^Червень359,00 грн.406,00 грн.481,00 грн.498,00 грн.706,00 грн.

Липень359,00 грн.406,00 грн.482,00 грн.498,00 грн.709,00 грн.

1 Серпень359,00 грн.406,00 грн.482,00 грн.498,00 грн.709|р0 грн.

Вересень359,00 грн.406,00 грн.482 Д® грн.К'4$8,00 грн.

Жовтень366,00 грн.411,00 грн.498,00 грн.498,00 грн.

і Листопад366,00 грн.411.00 грн.498,00 грн.573,00 грн.

1 Грудень366,00 грн.411,00 грн.498,00 грн.573,00 грн.

Загальна сума 1 прожитк.мінімум4302,00 грн.4809,00 грн.5793,00 грн.6126,00 грн.5621,00грн.

Таким чином, сума не нарахованого та невиплаченого підвищення до пенсії для дитини ціннії на цей час за період з 01.01.2006 року по 31.08.2010 року становить:

*за 2006 рік: 4302,00 грн. х 30% і 1290,60 грн.

*за 2007 рік: 4809,00 грн. х 30% - 1442,70 грн. -за 2008 рік: 5793,00 грн. х 20% Щ 1158,60 грн.

*за 2009 рік: 6126,00 грн. х 20% І 1225,20 грн.

*за 2010 рік: 5621,00 грн. х 20% | 1124,20 грн.Всього: 6241130 грн. (Шість тисяч двісті сорок одна гривня ЗО копійок)

Її законні права та інтереси були обмежені шляхом прийняття окремих конституційних положень нормативно - правових актів, у тому числі законів України.

Про грубе порушення її прав, як дитини війни, їй стало відомо тільки після відповіді Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за результатами розгляду її заяви. До того ж, права, що порушені по довготривалому правопорушенню повинні ¦поновлюватись з моменту, коли виникло таке порушення.

Відповідно до норми ст. 22 Конституції України: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.»

Відповідно до п. З ч. 4 ст. 105 КАС України: «зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій».

У судовому Прецеденті Європейського Суду з прав людини зазначено: «Суд нагадує, що відповідно до його судових прецедентів, правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави - сторони Конвенції дозволяв би невиконання остаточного і Зв'язкового рішення стосовно однією зі сторін. Крім того виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід'ємною частиною «судового розгляду» взначенні ст. 6 (справа ОСОБА_3 проти Італії /ІттоЬиіаге 8аіТі у. Ііаіу/ від 28 липня 1999 року п. 63».

Тому, щоб правосуддя в Україні \ не було би ілюзорним, то в межах процесуального права на заявлення вимоги, гарантоване п. З ч. 4 ст. 105 КАС України заявляю вимоги:

«зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого :; м порядку нарахування пенсії.»

Задоволення такої вимоги гармонує з принципом верховенства права та підвищує пріоритет правосуддя і встановлює перепони для підриву національної безпеки України щодо людини - об'єкту забезпечення національної безпеки України. '

Для звернення до суду з метою забезпечення належного захисту своїх прав вона була вимушена користуватися платними послугами юристів. На цей час нею сплачено Сумській філії ТОВ «Надія» 300 (триста) гривень 00 коп. за надання консультативно - правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання позову з необхідними додатками до суду, що підтверджується договором, рахунком, та квитанціями, які додаються до цього позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони судового процесу. А відповідно до ст. 94 КАС України ст. 88 ЦПК України «стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати».

Відповідно до ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а зазначається, що нараховані пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахування компенсації втрат частини доходів, тому вона просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними, зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити їй в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по момент винесення рішення , зобов'язати відповідача призначити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відшкодувати їй за рахунок відповідача витрати, понесені нею на оплату послуг з правової допомоги в розмірі 300,00 гривень.

25 листопада 2010 року до суду від відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області надійшло письмове заперечення, де останній зазначив наступне.

Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася бо повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Ст. 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону. ,. . ,

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін за деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195,

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Щодо вимог позивача нарахувати підвищення в 2009 році, повідомляють наступне. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізовує бюджетну програму "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами" в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом України на 2009 рік. Дану позицію підтримує Виший адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 у справі К.-7364/09. де зазначає, що дія Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка, оскільки він є громадянином України і на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни йому було менше ніж 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік”.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 6255/04-53 від 22 листопада 2010 року відповідно до ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2007 року надбавка як «дитині війни» не виплачувалась .

П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, з для ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008-2009 роках щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10 рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до висновку , що з 22.05.2008 року УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді на вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 рік.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009 рік обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень Про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність порядку фінансування та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права та свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни ” реалізоване конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-призначення пенсії;

-підготовки документів для її виплати;

-забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України , підвідомчими відповідно головним управлянням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України і мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фінансування та коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Порушення прав, осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст.6 Закону України „По соціальний захист дітей війни” тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком

В той же час суд не може самостійно проводити нарахування і визначати конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.

Крім цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ по не виконанню приписів ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Оскільки позивач оскаржує неправомірні дії органу державного управління, а саме Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, а тому на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.

Оскільки позивач не надає розрахунку витрат, з зазначенням вартості кожної з отриманої юридичної послуги ( що включені до загальної суми витрат на правову допомогу 300 гривень), суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача.

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 ч.2 Закону України „Про пенсійне забезпечення”ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправних дій і відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту визнаного незаконним та про визнання бездіяльності і стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати належних сум за 2007 рік: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та 2009 рік: з 01 січня 2009 року і по день винесення постанови,27 листопада 2010 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,

передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було

повідомлено про можливість отримання копії постанови суду

безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне

оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після

закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом

владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків,

установлених цією статтею, залишається без розгляду.

Суддя: О.М. Шульга