Липоводолинський районний суд Сумської області

смт. Липова Долина, вул. Роменська, 6, 42500, (05452) 5-12-93

Справа № 2-а-515/10 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 р.

Суддя Липоводолинського районного суду Шульга О.М. розглянувши в порядку письмового провадження в селищі міського типу ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” та поновлення пропущеного строку для звернення до суду

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 02 березня 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Вона, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни”. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2009 роках йому така допомога не виплачувалась.

Верховна Рада України Законом України № 3235 ІV від 20.12.05 року „Про державний бюджет України на 2006 рік”, ст.77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року „Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст.71, п.12 призупинила дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись ст.ст. 147,150,152 Конституції України та статтями 45, 51, 61,63,65 Закону України „Про Конституційний Суд України” вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік „пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті : Закону України № 2195 ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” пункт 3 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489 V від 19.12.2006 року визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Як зазначено, зокрема, в пункті 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення „збалансованість бюджету”, використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету), відповідно до статей 1,3 Конституції України та принципів бюджетної системи (ст. 7 Кодексу) держава не може добровільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно відповідно в межах чинного бюджетного законодавства.

Таким чином невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень.

Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 рік становить 1442 гривні 70 копійок згідно наступного розрахунку:

Місяць 2007 рік

Січень 380

Лютий 380

Березень 380

Квітень 406

Травень 406

Червень 406

Липень 406

Серпень 406

Вересень 406

Жовтень 411

Листопада 411

Грудень 411

Сума мінімальних пенсій

всього за рік: . 4 809 грн.

4809х30%

_______________ = 1442 гривні 70 копійок.

100

З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 % встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно із Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня – 482 гривень, з 1 серпня – 544 грн..

Сума недоотриманої соціальної допомоги за 2008 рік становить 1211 грн. 00 коп згідно наступного розрахунку:

Місяць 2008 рік.

Січень 470

Лютий 470

Березень 470

Квітень 481

Травень 481

Червень 481

Липень 481

Серпень 544

Вересень 544

Жовтень 544

Листопад 544

Грудень 544

Разом 6055 грн

(6055*20%)/100% = 1211 грн. 00 коп.

Згідно із Законом України „про Державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 році.

Сума недоотриманої соціальної допомоги за 2009 рік становить 1334 грн. 20 коп згідно наступного розрахунку

Місяць 2009 рік.

Січень 544

Лютий 544

Березень 544

Квітень 544

Травень 544

Червень 544

Липень 544

Серпень 544

Вересень 558,20

Жовтень 558,20

Листопад 601,40

Грудень 601,40

Разом 6671,20 грн

(6671,20*20%)/100% = 1334 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Окрім того, про належні йому як дитині виплати, йому повідомлено не було, тому про факт порушення його права йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення його прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації на початку серпня 2007 року, а тому він просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області виділити, нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3987 гривні 90 копійок.

У судове засідання позивач не з’явився, але у письмовій заяві позовні вимоги підтримав та попрохав справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій попросив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначив наступне.

Дійсно, позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі-Закон № 2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком, але як видно із змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст. 7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

П. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст. 71,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". Статтею 73 Закону України № 422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів України від 30.01.2008 №30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Так, виплата підвищення до пенсій особам, що мають статус "діти війни" та є інвалідами у процесі формулювання бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус "Діти війни", у процесі формулювання бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенсії 30% від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.

П.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст. 71,111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 73 Закону України № 422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст.6 Закону № 2195 за період з 01.01.07 по 09.07.07 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Щодо виплати підвищення з 09.07.07 по 01.01.08 повідомляє наступне.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.03 (далі Закон № 1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч.3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15.04.03 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( в редакції, що діяла до 01.07.06) здійснювалась відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.02 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31.08.2007 року Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України від 06.08.2007 року, зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що, підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту.

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 за № 27-у/09, "непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз 1 ч.1 ст. 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем ".

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пункт 9 Положення "Про пенсійний фонд України", затвердженого постановою КМУ від 24 жовтня 2007 р. № 1261 передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.

Крім того п.4.1 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни"- 10% прожиткового мінімума осіб, які втратили працездатність, яка і виплачується позивачу в повному обсязі.

Одночасно з цим ч.2 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вказує, що ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 п.19, п.п. 20 - 22,24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195.

Таким чином виплати у 2008 році проводились відповідно до вимог чинного законодавства

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону № 2195, за період з 22.05.2008 року повідомляє, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28.05.2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Рішення КС України від 22.05.08 року № 10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України „Про Державний бюджет України н 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізує бюджетну програму „Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами” в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом на 2009 рік. Дану пропозицію підтримує Вищий адміністративний суд України в постанові від 29.10.2009 року у справі К-7364/09, де зазначає, що дія Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” закінчується 31.12.08 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене право. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року. Відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі наполягає на відмові у задоволенні позову, в тому числі і на підставі пропущення строку звернення до суду.

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже не можливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі вище викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача - безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, а тому зважаючи на вищезазначене та на підставі ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Суд за наявності достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, вважає за можливе справу розглянути без участі сторін.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка, оскільки він є громадянином України і на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни йому було менше ніж 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” ( справа про соціальні гарантії громадян ), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність, з для ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008-2009 роках щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується повідомленням у письмовому запереченні Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області № 1043/08-12 від 15.03.2010 року

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10 рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов до висновку , що з 22.05.2008 року УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді на вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 рік.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009 рік обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень Про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність порядку фінансування та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права та свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни ” реалізоване конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-призначення пенсії;

-підготовки документів для її виплати;

-забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України , підвідомчими відповідно головним управлянням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України і мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фінансування та коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” позивачеві підлягають виплаті у 2007 році:

- з липня по вересень 2007 року включно (4,06+406)х30%=123,02 грн. за кожен місяць;

- з жовтня по грудень 2007 року включно (4,11+411)х30%=124,53 грн. за кожен місяць;

Всього сума, яка підлягала сплаті за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно складає 742,65 грн, а починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно сума, яка підлягала сплаті складає 710,90 грн.

Згідно ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії:

- з травня по червень 2008 року включно (481х30 %)=144,3 грн. за кожен місяць;

- з липня по вересень 2008 року включно (482х30 %)=144,6 грн. за кожен місяць;

- з жовтня по грудень 2008 року включно (498х30 %)=149,4 грн. за кожен місяць;

Всього сума, яка підлягала сплаті за період з травня по грудень 2008 року складає 1170,60 грн.

З довідки УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області № 1042/04-53 від 15.03.2010 року вбачається, що позивачу протягом 2007 року надбавка до пенсії як дитині війни не виплачувалася, а в 2008 році виплачувалась на підставі Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-ІV, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а з 22.05.2008 року на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року №530.

Розмір виплаченої позивачеві надбавки у 2008 році за період з травня по червень 2008 року склав 48 грн. 10 коп.за кожен місяць, з липня по вересень 2008 року- 48 грн. 20 коп. за кожен місяць, з жовтня по грудень 2008 року – 49 грн. 80 коп. за кожен місяць, а всього за період з травня 2008 року по грудень 2008 року позивачеві було здійснено доплату до пенсії на загальну суму 390 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене, різниця між виплаченими і невиплаченими сумами доплати до пенсії позивачу за період з травня 2008 року по грудень 2008 року складає 780,40 грн. (1170,60 грн.-390,20 грн.=780,40 грн.), а починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно сума, яка підлягала сплаті складає 715,23 грн (1072,85-357,62 = 715,23 грн.).

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, суд не вбачає порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку на нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи із змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,ст.ст. 6-14,71,159-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року і по 31 грудня 2009 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до апеляційного суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в установлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку .

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.М. Шульга