ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2007 Справа № 32/308-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 15.03.07 р.:
від позивача: Бразалук С.С. (дов. № 9 від 27.10.06 р.); Бесараб Д.В (дов. № 5 від 30.07.06 р.); Найверт Л.І. (дов. № 4 від 15.03.07 р.);
від відповідача: Дружина Т.Г. (дов. № 20/016-юр від 16.10.06 р.); Гурджидзе Х.А. (дов. № 5/016-юр від 29.12.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” м.Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.06 року у справі № 32/308-06
за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми “Украгротех” м.Дніпродзержинськ
до Відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” м.Дніпродзержинськ
про стягнення 161 513 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.09.06 р. у справі № 32/308-06, яке було підписано 06.09.06 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.), частково задоволено позов Приватної виробничо-комерційної фірми “Украгротех” м.Дніпродзержинськ до Відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” м.Дніпродзержинськ про стягнення 161 513 грн.
З відповідача на користь позивача стягнуто 127 775 грн. 78 коп. заборгованості за договором, 1 277 грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
18.09.2006 р. господарським судом Дніпропетровської обл. по даній справі, на виконання вказаного рішення, видано наказ про примусове виконання постанови.
ВАТ “ДніпроАЗОТ” не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду, яке оскаржується, прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 4-3, 22, 77, 84 ГПК України, що при прийнятті рішення судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; що суд визнав встановленими обставини, що не були досліджені під час судового розгляду; що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що при винесені рішення взагалі не було досліджено питання про настання строку виконання зобов’язання відповідача за договором та було безпідставно визнано встановленою наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем.
Також відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що господарський суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а прийняв рішення по справі у першому судовому засіданні, позбавив відповідача процесуальних прав, наданих йому ст. 22 ГПК України.
Скаржник подав клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, посилаючись на поважність пропуску те, що про прийняття рішення по даній справі йому стало відомо лише 26.09.2006 р. від помічника судді, яка усно повідомила, що на судовому засіданні, яке відбулося 05.09.2006 р., винесено рішення, копія якого направлена 07.09.2006 р.
Відповідач стверджує у клопотанні, що оскаржуване рішення він не отримав по пошті, на підтвердження надав акт про неотримання листа.
28.09.2006 р. відповідач звернувся до господарського суду з проханням надати копію рішення і 28.09.2006 р. представнику відповідача була видана копія рішення, про що свідчить відмітка суду у матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2006 р. причину пропуску строку подання апеляційної скарги визнано поважною і відновлено строк подання апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.09.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі. Позивач вважає, що рішення господарського суду винесено без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, з повним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи.
ПВК фірма “Украгротех”, заперечуючи проти доводів скаржника стосовно настання строку виконання зобов’язань, посилається на те, що відповідачу 31.01.2006 р. була направлена вимога № 26 (а.с.55), яка отримана відповідачем, про що свідчить підпис посадової особи відповідача, яка свідчить про отримання цієї вимоги адресатом. У вимозі позивач вказав, що вимагає від відповідача оплати заборгованості в розмірі 127 775 грн. 78 коп., яка існувала станом на 30.12.2005 р., що вказана вимога залишилася без відповіді і 24.02.2006 р. відповідачу було повторно направлено вимогу № 49 (а.с.57) щодо сплати тієї ж самої суми заборгованості.
Втретє позивач звернувся з вимогою(претензією) від 10.04.2006 р. (а.с.58-59) сплатити суму заборгованості, але відповідач не розрахувався з позивачем.
Що стосується зауважень позивача щодо задоволення позовних вимог у розмірі, що не відповідає розміру відповідних зобов’язань за договором, то ця позиція спростовується наявними у справі письмовими доказами, а саме актами приймання передачі виконаних робіт, підписаними повноваженими представниками сторін договору № 120/01 від 14 серпня 2003 р.:
- акт здачі-приймання робіт за договором № 120/01 від 14.08.2004 р. № 1 від 28.12.2003 р. (а.с.47) на загальну суму 63 530,92 грн.;
- акт здачі-приймання робіт за договором № 120/01 від 14.08.2004 р. № 2 від 05.01.2006 р. (а.с.49) на загальну суму 63 530,92 грн.;
- акт здачі-приймання робіт за договором № 120/01 від 14.08.2004 р. № 3 від 05.01.2006 р. (а.с.50) на загальну суму 64 244,86 грн.
Позивачу цікаво, що змусило директора ХП ППОС ВАТ “ДніпроАЗОТ” –Редько А.В. підписати всі три акти виконаних робіт (а.с. 47, 49, 50) на загальну суму 191 306,7 грн. вже після укладання додаткової угоди № 1 від 31.10.2006 р. (а.с.15-16).
Ні в договорі № 120/01 від 14.08.2004 р. (а.с.12-14), ані в жодній з додаткових угод до нього не вказано, що змінюється сума договору, більш того, у додатковій угоді № 2 від 29.03.2004 р. до договору № 120/01 від 14.08.2004 р. (а.с.17) та додатковій угоді № 3 від 31.05.2004 р. до договору № 120/01 від 14.08.2004 р. (а.с.18) у п.1 вказано, що сума договору залишається незмінною (не сума додаткової угоди № 1, а саме сума договору).
Доводи відповідача з цього приводу є надуманими та зухвало спотворюють дійсні обставини справи, маючи на меті ввести суд в оману. За договором № 120/01 від 14.08.2004 р. та за додатковою угодою до нього № 1 від 31.10.2006 р. виконувалися самостійні об’єми робіт, що підтверджено не тільки актами здачі-приймання робіт, накладними, але й протоколами узгодження ціни та кошторисами. І кошториси 1-9 на суму 64 244,84 грн. (а.с.а.с. 20-23, 28-30, 34, 36, 38) підписувалися не замість кошторисів № 1-13 на суму 127 061,84 грн., які ніяким чином не скасовувались, а підписувалися додатково на підставі укладеної додаткової угоди № 1 і в кошторисах вказано, які з них стосуються договору № 120/01 від 14.08.2004 р., а які –додаткової угоди до нього № 1 від 31.10.2006 р.
Позивач звертає увагу на те, що наведене підтверджується ще й тим, що жоден замовник не підписав би актів виконаних робіт на загальну суму 191 306,7 грн., отримавши виконаних робіт лише на 64244,86 грн.
Позивач вважає, що судом вірно досліджено письмові докази, зроблені висновки, які цілком відповідають дійсним обставинам справи, вірно визначено суму боргу, а отже, немає підстав для скасування такого рішення.
Щодо порушення судом процесуального права та відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, позивач вказує, що процесуальні права відповідача порушені не були, оскільки відповідач мав досить часу хоча б для надання суду відзиву на позовну заяву. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у справі є поштове повідомлення (а.с.79) про отримання відповідачем ухвали про призначення справи до розгляду, в якій зазначався час і місце слухання справи. Ухвалу було отримано відповідачем 27.07.2006 р., тобто, до 05.09.2006 р. (часу слухання справи) у відповідача було більше місяця на підготовку відзиву на позов, але ці дії не було вчинено.
Також відповідачеві направлявся акт звірки взаємних розрахунків (а.с.78), який так і лишився не підписаним. Представник відповідача, щодо якого надано оправдальний документ щодо його відсутності, так жодного разу і не з’явився у судове засідання, і взагалі невідомо, чи є ця особа представником відповідача, оскільки у справі наявне лише доручення на ім’я Грищенко Д.С. (а.с.74, 87, 100), копії документів також витребував і отримував Грищенко Д.С. Таким чином, суд врахував те, що за майже 40 днів відповідачем навіть не надано відзив на позов, не підписано акт звірки взаємних розрахунків та не надано належного підтвердження неможливості явки в судове засідання представника, а також враховуючи наявність документів, що підтверджують наявність заборгованості в повному обсязі, керуючись ст. 75 ГПК України, розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
14.03.2007 р. ВАТ “ДніпроАЗОТ” подало доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2007 р. по справі № 12/301-06 (яка вступила в законну силу) за позовом ВАТ “ДніпроАЗОТ” до Приватної виробничо-комерційної фірми “Украгротех” про визнання недійсним договору № 120/01-11-060 від 14.08.2003 р. встановлено, що Додаткова угода № 1 до Договору № 120/01-11-060 від 14.08.2003 р., яка була укладена між позивачем та відповідачем 31.10.2003 р., містить всі суттєві умови: предмет договору, вартість робіт і порядок розрахунків, термін виконання робіт та інші умови (копія Постанови додається).
Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняються в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Додатковою угодою № 1 від 31.10.2003 р. до договору № 120/01-11-060 від 14.08.2003 р. були внесені зміни до договору № 120/01-11-060 від 14.08.2003 р. Договір був викладений у іншій редакції, були змінені обсяг робіт за договором, термін виконання робіт, вартість цих робіт та порядок розрахунків тощо. Додатковою угодою № 1 обсяг виконуваних Генеральним підрядником (позивачем) робіт з проведення технічного діагностування та огляду обладнання було зменшено з 13 одиниць обладнання до 9 одиниць обладнання. Разом з Додатковою угодою були підписані Протокол узгодження договірної ціни на суму 64 244,84 грн. та Кошториси № 1-9 на зазначену суму. Також, Додатковою угодою було змінено і термін виконання робіт з 6 місяців до 2 місяців.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно п.2.3 Роз’яснення вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які вказані у клопотанні.
Заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що справа була розглянута без його участі, суд не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи.
За клопотанням ВАТ “ДніпроАЗОТ” ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 р. було зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 12/301-06.
27.02.2007 р. позивач подав заяву про поновлення провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.03.07 р. до 27.03.07 р. до 14 год.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між приватною виробничо-комерційною фірмою “Украгротех” (Генеральний підрядник) та госпрозрахунковим підрозділом з виробництва продуктів органічного синтезу ВАТ “ДніпроАЗОТ” (замовник) укладено договір № 120/01-11-060 від 14.08.2003 р. з Додатковими угодами № 1 від 31.10.2003 р., № 2 від 29.03.2004 р., № 3 від 31.05.2004 р.
Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору замовник доручив, а генеральний підрядник взяв на себе виконання робіт по “Технічне діагностування та огляд з наданням експертного висновку про можливість подальшої експлуатації обладнання на ГП ВПОС ВАТ “ДніпроАЗОТ”.
За виконану роботу за договором замовник зобов’язався перерахувати генеральному підряднику, згідно до п.2.1 договору –127 061 грн. 84 коп.
Порядок оплати пунктом 2.2 договору передбачено поетапно:
- аванс 50 % від суми договору до початку виконання робіт;
- решта згідно рахунку за фактично виконані об’єми робіт з урахуванням частини авансу.
Додатковою угодою № 1 до вищезазначеного договору сторони узгодили виконання генеральним підрядником додаткових робіт на суму 64 244 грн. 86 коп.
Генеральний підрядник (позивач) виконав свої зобов’язання за договором.
Факт виконання позивачем робіт підтверджено актами приймання виконаних робіт № 1 від 28.11.03 р. на 63 530 грн. 92 коп.; № 2 від 05.01.2006 р. на суму 63 530 грн. 92 коп. та № 3 від 05.01.06 р. на 64 244 грн. 86 коп., а всього виконано робіт на суму 191 306 грн. 70 коп.
Відповідач розрахувався з позивачем частково за виконану роботу –24.10.03 р. сплативши 63 530 грн. 92 коп. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 127775 грн. 78 коп.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Як вже вище було вказано, п.2.2 договору передбачено, що оплата здійснюється згідно рахунку за фактично виконані об’єми з урахуванням частин авансу.
Позивач у судовому засіданні стверджував, що відповідачу були надіслані рахунки, але не рекомендованим листом, а простою поштою, а тому він не може надати суду докази надіслання відповідачу рахунків, а тому він посилається на те, що листом від 31.01.2006 р. за № 26 (а.с.55) просив відповідача оплатити заборгованість у сумі 127 775 грн. Вказаний лист отримав представник відповідача, про що свідчить його підпис, вчинений на вказаному листі.
Ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач заборгованість не перерахував позивачу, а тому останній 24.02.2006 р. направив відповідачу вдруге лист № 49 (а.с.57) з вимогою оплатити борг. Вищевказаний лист був отриманий відповідачем 27.02.2006 р., про що свідчить ксерокопія поштового повідомлення, на звороті цього листа.
Зважаючи на вище викладене колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно стягнув з відповідача заборгованість у сумі 127 775 грн.
Доводи скаржника про те, що не змінювалася сума договору є безпідставними, так як це спростовується підписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт, накладними, протоколами узгодження ціни та кошторисами на суму 191 306 грн.70 коп.
У зв’язку з порушенням господарського зобов’язання позивач, на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, просив стягнути з відповідача санкції у сумі 28 737 грн.
Господарський суд правомірно відмовив позивачу в цій частині позову, так як відповідно до вимог ч.2 ст. 231 ГК України: у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, ні позивач, ні відповідач не є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором не пов’язане з виконанням державного контракту та виконання цього зобов’язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 % вартості робіт, по оплаті яких відповідачем допущена прострочка виконання (яка складає відповідно до розрахунку 19793,00 грн.) та штрафу за прострочку понад 30 днів в розмірі 7 % вказаної вартості (який складає відповідно до розрахунку 8 944,00 грн.) з посиланням на вимоги ч. 2 ст. 231 ГК України, є безпідставними, та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не вважає підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи скаржника відносно того, що справу розглянуто без участі відповідача, який просив господарський суд відкласти розгляд справи, так як відповідач належним чином не був повідомлений про час і місце засідання, ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 21.07.2006 р. про порушення провадження у справі, яку скаржник отримав 27.07.2006 р. і мав достатньо часу до 05.09.2006 р. надати відзив на позовну заяву і всі необхідні додаткові докази, але не скористався своїм правом, а тому господарський суд, керуючись ст. 75 ГПК України, правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду по даній справі відповідає обставинам, матеріалам справи і при його винесенні судом не було допущено порушень які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “ДніпроАЗОТ” м.Дніпродзержинськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2006 р. у справі № 32/308-06 залишити без змін.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
27.03.07 р.