КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.06.2009                                                                                           № 34/406

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача: представник не з’явився,   

від відповідача : Котеленець М.В. - представник за довіреністю,  

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Екотехсервіс”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 34/406 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємства „Екотехсервіс”

 до                                                   Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах” в особі Рівненської філії закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інкомстрах”

              

             

 про                                                   стягнення 89418,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В жовтні 2008 року позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 89 418,00 грн. та судових витрат.  

                    

         Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Інкомстрах” умов Договору добровільного страхування засобу наземного транспорту серія АСТ 000456 від 11.01.2008р.   

           

      Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.02.2009р. у справі №34/406 в позові відмовлено повністю.   

         Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.02.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

       На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що матеріали справи містять докази своєчасного повідомлення відповідача та правоохоронні органи про настання  страхового випадку і такими доказами є роздруківки телефонних дзвінків позивача, тому, на думку позивача, ним не порушені положення п/п „д” п.32.19 Договору.

       Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

     

       Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення позивача про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

       Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо необґрунтованості позовних вимог позивача таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з огляду на наступне.

В силу ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

    11.01.2008 року між Приватним підприємством „Екотехсервіс”, як страхувальником, та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Інкомстрах”, як страховиком, був укладений договір добровільного страхування засобу наземного транспорту, за яким останній зобов’язався у разі настання страхового випадку виплатити позивачу страхове відшкодування (далі – Договір).

    Даний Договір набуває чинності з 00 год. 00 хв. 11.01.2008р. та закінчився 10.01.2009р.

       Згідно із пунктами 4, 5, 6, 7 та 8 Договору застрахований автомобіль УАЗ 3163-030, 2006 року випуску, реєстраційний №ВК3636 АН, об'єм двигуна 2690, № кузова ХТТ31630070001048 (далі - УАЗ).

      Відповідно до п.16 Договору страховими ризиками є ДТП, стихійне лихо, незаконне заволодіння з будь-якою метою, неправомірні дії третіх осіб, не пов'язані з викраденням ТЗ.

      Як вбачається з Постанови СД Рівненського МВ УМВС України і Рівненської області від 19 червня 2008р. про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ПП „Екотехсервіс” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,  в період часу з 01 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв., невідома особа, по вул. Мірющенка, 11-6, в м. Рівне, незаконно заволоділа ТЗ марки УАЗ, що належить ПП „Екотехсервіс”, в якому знаходилось свідоцтво про реєстрацію на вищевказаний автомобіль та посвідчення водія, видане Гільову А.В., чим завдана ПП «Екотехсервіс» матеріальна шкода на суму 63 000 грн. (а.с.11).

   За приписами ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

   Частиною 2 статті 8 Закону України „Про страхування” передбачено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

   Отже, 05.06.2008р. в період часу з 01 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. стався страховий випадок.

  

   28.07.2008р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (реєстраційний номер №35).

    Встановлено, що відповідач листом №2052 від 12.08.2008р. повідомив позивача та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що застрахований ТЗ в ніч з 05.06.2008р. по 06.06.2008р. знаходився біля під”їзду будинку №11-б по вул. Мірощенка у м. Рівне, тобто, на не охоронюваній території, як передбачено у п.21 Договору, а також на те, що  позивачем порушено строки подачі заяви, передбачені п. 31.3 Договору та п.9.14 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту ( а.с.12-13 ).

    Досліджуючи правомірність підстав відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, встановлено наступне.

    За змістом ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов”язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

       Згідно з п.9.1.4 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту № 002 від 01.06.2007р. ( далі – Правила ) при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (інша довірена особа, що керує транспортним засобом чи знаходиться у ньому, або інша особа за дорученням страхувальника) зобов”язаний в строк, протягом трьох робочих днів, або інший строк, передбачений Договором страхування, подати страховику письмову заяву про виплату страхового відшкодування з викладенням обставин страхового випадку та пред”явити страховику для огляду пошкоджений засіб  та/або ДО і бути присутнім при проведенні такого огляду.

     

       Згідно із п. 31.3 Договору при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник (або інша довірена особа, що керує ТЗ або знаходиться у ньому) зобов'язаний, зокрема, протягом 3 (трьох) робочих днів подати страховику письмову заяву про виплату страхового відшкодування з викладенням обставин настання події, що має ознаки страхового випадку, та пред'явити страховику для огляду пошкоджений ТЗ та/або ДО і бути присутнім при проведенні такого огляду.

            Аналогічні положення містяться також у п.9.1.4 Договору.

            Як зазначалось вище, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату

      страхового відшкодування лише 28.07.2008р. (а.с. 9-10).

      

   Тобто, з  моменту настання страхового випадку до дня направлення письмового повідомлення відповідачу пройшло 54 днів.

      

  Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що він не зміг подати заяву про виплату страхового відшкодування з комплектом необхідних документів відповідно до п.32.2.2 Договору у строки, передбачені п. 31.3 Договору, з незалежних від нього причин, а саме з причин несвоєчасного винесення та подальшого отримання страхувальником Постанови про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння ТЗ, не заслуговують на увагу, оскільки, отримання Постанови про порушення кримінальної справи не позбавляло можливості останнього подати відповідну заяву страховику, в якій викласти обставини даної події, без вказаної постанови. Така причина пропуску строку не може вважатись поважною.

   

  Не заслуговують також на увагу посилання позивача на те, що він  у телефонному режимі повідомляв директора Рівненської філії Закрите акціонерне товариство СК „Інкомстрах”, оскільки такі посилання не знайшли свого підтвердження. Договір страхування та Правила добровільного страхування засобів наземного транспорту передбачають звернення з письмовою заявою, як зазначалось про це вище.

     За приписами  ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема,  у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

  Відповідно до п.5 ч.1 ст.26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

  Отже, встановлені вище обставини свідчать про те, що відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування з підстав  порушення строків подачі заяви, передбачених п. 31.3 Договору та п.9.1.4 Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту, є обґрунтованою.

  

  Щодо другої підстави для відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування встановлено наступне.

  Пунктом 8.4.7 Правил передбачено обов”язок страхувальника забезпечити належні умови  зберігання транспортного засобу відповідно до умов  Договору страхування.

  

  Пунктом 21 Договору  сторони погодили, що нічне зберігання ТЗ відбувається з 24-00 до 06-00 год., у гаражі або під охороною.

   Як свідчать матеріали справи та вбачається з Постанови про порушення кримінальної справи  СД Рівненського МВ УМВС України і Рівненської області від 19 червня 2008р., застрахований ТЗ 05.06.2008р. в період часу з 01-00 до 09-00 год. знаходився по вул. Мірющенко, 11-Б, м. Рівне, а не в гаражі чи охоронюваній стоянці, що є порушенням страхувальником умов Договору.

   Згідно з п/п.е пункту 32.19 Договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником умов Договору.

  Отже, дані обставини свідчать про наявність підстав у відмові відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування з тих підстав, що застрахований ТЗ в ніч з 05.06.2008р. по 06.06.2008р. знаходився біля під”їзду будинку №11-б по вул. Мірощенка у м. Рівне, тобто, на не охоронюваній території.     

     Таким чином, з огляду на вищевикладене,  колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про виплату страхового відшкодування.    

  Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

     

     Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

     Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, позивачем не надано.

     Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

          

      Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким в позові відмовлено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

     Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Екотехсервіс” на рішення Господарського суду м. Києва  від 18.02.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 18.02.2009 року у справі  №34/406 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №34/406 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді