КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.06.2009                                                                                           № 25/57

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Калатай  Н.Ф.

 суддів:            Пашкіної С.А.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Петрик С. А. - - представник за довіреністю від 17.02.2009 року  

 від відповідача - Вознюк М. В. – представник за довіреністю №1476 від 27.02.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Універ Менеджмент"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.04.2009

 у справі № 25/57 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Універ Менеджмент"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик"

              

             

 про                                                   стягнення заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” фінансових санкцій за несвоєчасне повернення депозитів за договором про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку № 72/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року та договором про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку № 74/ДЮГ/2008 від 08.10.2008 року в сумі 22962,10 грн., з яких: 8283 грн. – пеня, 13650 грн. - збитки від інфляції, 1029,10 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 5000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року, повний текст якого підписаний 12.05.2009 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що прострочення відповідачем строків дострокового повернення позивачу вкладів сталось не з вини відповідача, оскільки постановою НБУ № 413 від 04.12.2008 року банкам встановлено заборону проведення дострокового повернення депозитів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що постановою НБУ „Про окремі питання діяльності банків” № 413 від 04.12.2008 року було зобов’язано банки „вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками”, проте роз’яснення того, що саме розуміється під „необхідними заходами” відсутнє, а, на думку позивача, „необхідні заходи” це заходи заохочення вкладників зі сторони банку, а не заборона видавати вклади.

Крім того, позивач посилається на те, що Постанова № 413 не була зареєстрована в Міністерстві Юстиції України, в зв’язку з чим не має статусу нормативного документа обов’язкового до виконання.

Ухвалою від 27.05.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Універ Менеджмент” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 12.06.2009 року справу № 7/109 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Коротун О. М.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

08.10.2008 року позивач та відповідач уклали договір про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку № 72/ДЮГ/2008 (далі Договір 1), відповідно до умов якого позивач розміщує у відповідача депозит в сумі 250000 грн. на термін з 08.10.2008 року по 08.01.2009 року, а відповідач нараховує на суму депозиту 19,95  процентів річних.

08.10.2008 року позивач та відповідач уклали договір про розміщення коштів юридичних осіб на депозит банку № 74/ДЮГ/2008 (далі Договір 2), відповідно до умов якого позивач розміщує у відповідача депозит в сумі 400000 грн. на термін з 08.10.2008 року по 08.01.2009 року, а відповідач нараховує на суму депозиту 19,95  процентів річних.

08.10.2008 на виконання умов Договору 1 та Договору 2 позивач перерахував відповідачеві кошти в сумі 650000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а. с. 13-14) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору 1 та Договору 2 відповідач має право на дострокове повне та часткове отримання суми вкладу, повідомивши відповідача шляхом подання листа не пізніше, ніж за два робочі дні до дати отримання коштів.

Листами від 05.12.2008 та 09.12.2008 позивач звернувся до відповідача з проханням дострокового повернути суму вкладу за Договором 1 та Договором 2. Зазначені обставини представником відповідача не заперечується.

Відповідач у повному обсязі повернув позивачеві кошти, перераховані виконання умов Договору 1 та Договору 2, в період з 11.12.2008 по 08.01.2009, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 15-20) та не заперечується сторонами.

Позивач вважає такі дії відповідача порушенням умов п. 3.1.3. Договору 1 та Договору 2 і нараховує відповідачеві передбачені умовами Договорів та вимогами закону фінансові санкції за період з 08.12.2008 по 08.01.2009.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно п. 3.4.6 Договору 1 та Договору 2 відповідач зобов’язаний, в разі затримки повернення вкладу і процентів по ньому, виплати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вкладу за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно част. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Як на доказ відсутності своєї вини відповідач посилається на постанову Правління Національного банку України „Про окремі питання діяльності банків „ від 04.12.2008 № 413 (далі Постанова НБУ № 413).

Абзацом 5 пункту 2 зазначеної постанови, яка була доведена Національним банком України до банків, встановлений обов’язок банків уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

Листом НБУ від 06.12.2008 № 22-310/946-17250 до відома комерційних банків доведено, що постановою НБУ № 413 від 4 грудня 2008 року (абзац 5 пункту 2) банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи

Відповідач проти стягнення з нього фінансових санкцій заперечує, посилаючись на те, що вимоги Національного банку України, в тому числі вимоги Постанови НБУ № 413, є обов’язковими для комерційних банків, а тому банк не мав правових підстав для негайного дострокового повернення коштів на вимогу вкладника.

За правилами ст. 334 Господарського кодексу України банки як юридичні особи у своїй діяльності керуються Цивільним кодексом України, законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЦК України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, цивільні відносини регулюються нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України „Про банки і банківську діяльність” Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України „Про Національний банк України”, інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно ст.ст. 7, 15 ЗУ „Про Національний банк України” Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; Правління Національного банку України приймає рішення щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

За правилами ст.ст. 67, 73 ЗУ ”Про банки і банківську діяльність” нормативно-правові акти Національного банку України є обов’язковими для комерційних банків; Національний банк України здійснює банківський нагляд та інспекційні перевірки банків на предмет, в тому числі, дотримання ними законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що відсутність реєстрації постанови НБУ „Про окремі питання діяльності банків” від 04.12.2008 № 413 у Міністерстві Юстиції України в даному випадку не впливає на рівень відповідальності відповідача як банківської установи, оскільки банки не наділені повноваженнями надавати правову оцінку нормативно-правовим актам Національного банку України і самостійно вирішувати, чи виконувати ці рішення чи ні.

Згідно п. 6.1 Договору 1 та Договору 2 сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов’язань за Договорами, якщо це виникло внаслідок причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов’язання, а саме: стихійні лиха, військові дії, громадський безпорядок, ембарго, надалі „форс – мажор” (обставини непереборної сили).

Крім того, за правилами ст. 99 Закону України „Про банки і банківську діяльність” рішення Національного банку України можуть бути оскаржені у суді, але навіть таке оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у невиконанні умов Договорів в частині дострокового повернення суми вкладу, що унеможливлює застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договорів та встановленої законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду міста Києва суду у справі №25/57 від 30.04.2009 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Універ Менеджмент”.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Універ Менеджмент” на рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року у справі №25/57 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року у справі №25/57 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи  № 25/57.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

 16.06.09 (відправлено)