Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2009 р. Справа № 51/286-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Карбань І.С., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.,
при секретарі - Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
прокурора –Горгуль Н.В.,
позивача –Костіної Л.П. за довіреністю № 84 від 19.05.2009р.,
відповідача – Чередниченко М.І. за довіреністю № 77 від 07.01.2009р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 973 Х/2-4) Приватного медико-фармацевтичного підприємства «Тесей», с.м.т. Первомайський, Харківська область, на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009 року по справі № 51/286-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш», м. Харків,
до Приватного медико-фармацевтичного підприємства «Тесей», с.м.т. Первомайський, Харківська область,
за участю прокурора
про стягнення 67 510,70 грн., -
встановила:
ТОВ «Томаш», звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Приватного медико-фармацевтичного підприємства «Тесей»67510,70 грн., з яких: 60772,43 грн. основного боргу, 6738,27 грн. пені, що виникла за договором поставки № 118, укладеним між сторонами 17.01.2007 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2009 р. по справі № 51/286-08 (головуючий суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ПППМФП «Тесей»на користь ТОВ «Томаш»60772,43 грн. основного боргу, 6738,27 грн. пені, 680,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2009 р., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі припинити та покласти на позивача судові витрати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та на неповне з’ясування обставин справи, що має значення для справи.
Також апелянт просив надіслати повідомлення органам внутрішніх справ і прокуратури, про те, що в діях осіб ТОВ «Томаш»містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК України «шахрайство», для розслідування.
Апелянт вказував, що позивач (оптова фірма) поставляв товар відповідачу (аптека) за договором поставки № 118 від 17.01.2007 р. і до травня 2008 р. сторони працювали у звичайному режимі. З травня 2008 р. обсяги продажу медикаментів з аптеки знизилися в декілька разів, в зв’язку з економічною кризою у країні і відповідач негайно звернувся до позивача, з пропозицією, повернути повністю одержаний товар, як альтернативу повернення боргу і замовити літній асортимент медичних препаратів, щоб працювати влітку без збитків. Повернення товару оптовій фірмі з аптек, виконується в таких ситуаціях, за звичаями ділового обороту, згідно ст. 539 ЦК України, але позивач відмовився від пропозиції повернення боргу альтернативою, як це передбачено звичаями ділового обороту, пояснивши тим, що бажає одержати борг не альтернативою, а тільки грошима, і в односторонньому порядку припинив виконання обов'язків по договору, порушивши тим самим, ст. 525 ЦК України. Впродовж трьох місяців, тричі, апелянт звертався до позивача, з пропозицією повернення боргу за альтернативним варіантом, і тричі позивач відмовлявся від альтернативного варіанту повернення боргу і настоював на одержанні боргу тільки грошима. Медикаменти з аптеки не викуповувалися, збитки відповідача збільшувалися, платежі до позивача неможливо було виконувати, від альтернативного варіанту повернення боргу позивач відмовлявся, і в листопаді подав позов до суду про стягнення боргу на суму 67510,70 грн.
Апелянт також посилався на шахрайство позивача, яке полягає в наступному, а саме: позивач не подав інформацію про розбіжності юридичної та фактичної адрес господарювання ТОВ «Томаш»до суду першої інстанції, чим ввів в оману суд першої інстанції; позивач не став на облік в державній податковій інспекції Комінтернівського району м. Харкові; позивач долучив до матеріалів справи неналежну ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами ТОВ «Томаш», серія АВ, № 341074, дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії, 11.04.2007 р., № 29, строк дії ліцензії з 11.04.2007р. по 11.04.2012р.; позивач не долучив до матеріалів справи Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за фактичною адресою господарювання ТОВ «Томаш», вул. Фонвізіна, 18, Комінтернівський район, м. Харків; позивач долучив до матеріалів справи, не належне Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Томаш».
15.06.2009р. апелянт подавав 3 зауваження, в яких просив відхилити, як неналежний доказ реєстрації юридичної особи ТОВ «Томаш»- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АІ № 507648, отриманий 14.05.2009р. на запит № 3491900, як такий що виданий з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», і не підписаний особисто державним реєстратором, як це визначено п.3 ст.20 вказаного Закону.
Також, 12.06.2009р та 15.06.2009р. апелянтом на виконання вимог попередньої ухвали Харківського апеляційного господарського суду були надані клопотання про залучення до матеріалів даної справи додаткових документів.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009 р. по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв’язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вказував, що в травні 2008 р. відповідач звернувся до нього з проханням і надалі продовжувати поставку товару, а існуючий на той момент борг відповідач обіцяв обов'язково сплатити пізніше. В травні 2008 р. відповідач не пропонував повернути позивачу його товар. На 08.04.2008 р., коли відповідач припинив оплачувати товар, його заборгованість складала 48060,87 грн. (це вказано в товарно-транспортній накладній № 52483 від 08.04.2008р.). Але на протязі трьох місяців з 08.04.2008р. по 11.07.2008р. товар регулярно, згідно заявок відповідача поставлявся останньому. При цьому заборгованість зростала і на момент відвантаження товару за останньою накладною складала 61247,99 грн. (товарно-транспортна накладна № 99551 від 11.07.2008р.). Тобто в односторонньому порядку від виконання зобов’язань за договором № 118 від 17.01.2007р. відмовився відповідач, на протязі трьох місяців отримуючи і не сплачуючи товар.
Також, позивач вказував, що в серпні 2008 р. він звертався до відповідача з пропозицією повернути отриманий та несплачений товар, але в зв’язку з відсутністю у відповідача у наявності поставленого позивачем товару відповідач не міг його повернути, оскільки відповідно до норм чинного законодавства відповідач (покупець) має право повернути позивачу (постачальнику) тільки той товар, який було отримано від останнього.
Спростовуючи заперечення відповідача про відсутність у позивача ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами, позивач вказував, що 24.06.2008 р. Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, яка є органом ліцензування, провела перевірку додержання ТОВ «Томаш»ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі лікарськими засобами і в ході перевірки встановлено, що ліцензіат додержується ліцензійних умов провадження. Щодо відсутності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за фактичною адресою господарювання ТОВ «Томаш»по вул. Фонвізіна, 18, Комінтернівський район. м. Харків позивач повідомляв, що у нього його і не повинно бути, оскільки ТОВ «Томаш»зареєстровано платником податку на додану вартість ДПІ у Дзержинському районі, тобто за місцем державної реєстрації. Один раз на рік ДПІ у Дзержинському районі проводить планові виїзні документальні перевірки дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства ТОВ «Томаш»і остання перевірка, яка проводилась у 2008 р. також не виявила порушень законодавства щодо реєстрації ТОВ «Томаш»платником податку на додану вартість. Стосовно посилання апелянта на відсутності належного свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Томаш», позивач стверджував, що ліцензія, свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію надавались позивачем до суду першої інстанції для ознайомлення і були визнані належними.
Прокурор вважав, що апелянтом не було доведено порушення інтересів держави у спірних правовідношеннях між сторонами у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.
17.01.2007р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 118 відповідно до умов якого, позивач зобов’язувався систематично поставляти і передавати у власність відповідача медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного приз начення (далі - товар), а покупець зобов'язувався приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (а. с. № 10).
Згідно з п. 2.1. договору поставки, у зв'язку з неможливістю заздалегідь визначити обсяги кожної поставки, сторони домовилися про те, що кількість і асортимент товару визначає відповідач безпосередньо перед поставкою з наявного на складі позивача товару.
П. 3.1 договору поставки визначено, що ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
П. 3.2. договору поставки визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством.
При порушенні розрахункової дисципліни позивач вправі припинити поставку товару (п. 3.3 договору поставки ).
3а порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки і сплачує неустойку, яка передбачена даним договором (п. 6.1. договору поставки).
Відповідач за спірним договором, крім відшкодування збитків, несе відповідальність, а саме: за сплату вартості товару з порушенням встановлених термін, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення (п. 6.2. договору поставки).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі та в період з 08.04.2008 р. по 11.07.2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 61131,83 грн., що підтверджується підписами та печатками позивача та відповідача у товарно-транспортних накладних, які були підписані без заперечень та зауважень (т.1 а. с.19-77).
Відповідно до п. 3.1. договору поставки, відповідач був зобов'язаний оплатити поставлену продукцію протягом 21 дня з моменту отримання товару, про що зазначено в накладних, але відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплативши позивачу лише 359,40 грн., внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить на 22.01.2009 р. 60772,43 грн.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2 договору поставки, за прострочення строку оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені ст. 611 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.
Враховуючи, що вимоги позивача з врахуванням уточнень про зменшення розміру позовних вимог (т.1 а.с. 111) щодо стягнення з відповідача 60772,43 грн. основного боргу та 6738,27 грн. пені є обґрунтованими та правомірними, тому господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Посилання апелянт на те, що позивач незаконно відмовився від пропозиції повернення боргу альтернативою, як це передбачено звичаями ділового обороту, і в односторонньому порядку припинив виконання обов'язків по договору, порушивши тим самим, ст. 525 ЦК України не відповідають фактичним обставинам. Оскільки, п. 5.5. спірного договору поставки визначено, що товар, який було поставлено по узгодженому замовленню, поверненню та обміну не підлягає, крім випадків визнання претензій по кількості і якості товару, а також у випадках передбачених Наказом МОЗ України № 497 від 12.12.2001р.
Доказів висування претензії щодо нестачі, бою, браку, пересортиці або некомплектності поставленого позивачем відповідачу товару згідно з умовами п. 5.2. договору поставки останній відповідно до ст. 33 ГПК України не надав.
Також п. 3.3 договору поставки передбачено, що при порушенні розрахункової дисципліни позивач вправі припинити поставку товару.
Відповідно до ст. 539 ЦК України альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити про необґрунтованість тверджень апелянта про відсутність у позивача ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами ТОВ «Томаш»та відсутність свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Томаш», оскільки позивачем були наданий і документи перевірки ДПІ у Дзержинському районі у м. Харкові (Акт перевірки № 3145/23-05/25184975 від 15.05.2008р.) та Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров’я України (Акт перевірки № 611-ОР від 24.06.2008р.), які підтверджують наявність у позивача вищевказаних документів.
Також, колегія суддів, встановила, що у матеріалах справи не знайшли свого підтвердження твердження апелянта про розбіжності юридичної та фактичної адреси господарювання ТОВ «Томаш», про те, що позивач не є платником податку на додану вартість, не стоїть на обліку у ДПІ, про відсутність у позивача належної ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами . В матеріалах справи знаходиться копія ліцензії серія АВ, № 341074, дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії 11.04.2007 р., № 29, строк дії ліцензії з 11.04.2007р. по 11.04.2012р., Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за фактичною адресою господарювання ТОВ «Томаш»по вул. Фонвізіна, 18, Комінтернівський район, м. Харків. Оригінали вказаних документів позивач надав суду для огляду.
Крім того, в Ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами ТОВ «Томаш»серія АВ, № 341074, вказано місцезнаходження юридичної особи –ТОВ «Томаш»: м. Харків, пр-т Л. Свободи, 46-В, к. 79 та вказано місце провадження діяльності ТОВ «Томаш»–Аптечний склад № 1, якій знаходиться за адресою м. Харків, вул. Фонвізіна, 18 (т. 2 а.с. 116).
В зв’язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку про відмову апелянту у задоволенні його вимог щодо надіслання повідомлення до органів внутрішніх справ і прокуратури для розслідування через те, що в діях осіб ТОВ «Томаш»містяться ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009 року по справі № 51/286-08 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009 року по справі № 51/286-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її оголошення може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Карбань І.С.
суддя Бабакова Л.М.
суддя Шутенко І.А.
Повний текст постанови підписано 16.06.2009р