Справа № 692/1049/15-ц

Провадження № 2/692/375/15

16.11.2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Драбівський районний суд

Черкаської області

в складі: головуючого - судді Фай В.Г.

при секретарі - Медведенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Драбів справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до:

ОСОБА_3,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Універсал - Спецтехніка»

(далі ТОВ «Універсал - Спецтехніка» )

про відшкодування моральної шкоди завданої злочином

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 8 378 ( вісім тисяч триста сімдесят вісім) гривень 48 коп. та моральну шкоду у розмірі по 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень кожному. В подальшому позивачі уточнювали та змінювали заявлені позовні вимоги. Від вимог про стягнення з ОСОБА_3 на їх користь матеріальної шкоди відмовилися і така відмова прийнята судом. Просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., на користь позивачки ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

Заявлені позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 8 березня 2008 року близько 19 години по вул. Жовтневій с. Митлашівка, Драбівського р-ну, Черкаської області, біля буд. № 82 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля марки «SЕАТ- ІNКА» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_3, та автомобіля АЗЛК 2140 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 В автомобілі АЗЛК знаходились, позивач ОСОБА_1, його батько ОСОБА_4, його бабуся ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Причиною дорожньо-транспортної пригоди явилось порушення відповідачем ОСОБА_3 вимог п. 2.1. б); п. 2.9 а); п. 2.3 б); п.10.1; п. 11.2; п. 11.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не надав перевагу в русі автомобілю «АЗЛК-2140» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з останнім. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув на місці події, а пасажир ОСОБА_5 від отриманих травм померла в Драбівській ЦРЛ. Смерть ОСОБА_5 настала від травматичного шоку, внаслідок полі травми, у вигляді множинних переломів кісток тазу з пошкодженням внутрішніх органів. Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року ОСОБА_3 було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 7 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна; відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Згідно з нормою ч. 1 ст, 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружиш), батькам (усиновлювачам. дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Скоєння злочину ОСОБА_3 завдало непоправної моральної шкоди позивачам, позбавило рідних загиблого сенсу життя. Загибель близьких родичів змусило позивачів пройти важку процедуру похорон ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В момент ДТП ОСОБА_1 переніс значний фізичний біль, отримав тілесні ушкодження, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, страху за своє здоров'я та життя. На очах у позивача фактично помер його батько, а згодом і бабуся, що спричинило важку психоемоційну травму ОСОБА_1, від якої неможливо відновити душевні та фізичні сили, а також здоров'я протягом всього життя. ОСОБА_1 довгий час не міг знайти роботу через постійний пригнічений стан, психічні розлади які почали проявлятися після пережитого. Через ДТП ОСОБА_1 перестав зустрічатись зі своєї дівчиною ОСОБА_6 фактично втратив кохану, з котрою планував одружитись та створити сім'ю. Страждання матері та її пригнічений стан завдавав додаткових страждань ОСОБА_1 У зв'язку з загибеллю близького родича (батька та чоловіка) ОСОБА_4, а згодом у лікарні, бабусі ОСОБА_5 позивачі зазнали значних моральних страждань, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя. Вони втратили свого чоловіка та батька, котрого ніхто не замінить. Ніщо не може повернути їм колишню впевненість в подальшій безпеці та цілісності їхньої сім'ї. Внаслідок такого психологічного розладу їм завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватись з сусідами, близькими, оточуючими людьми. Ще й досі ОСОБА_2 не може оправитись від горя та налаштувати своє життя, почати працювати, у зв'язку з чим ОСОБА_1, змушений утримувати її та допомагати. Останній по цей день відвідує психолога та приймає заспокійливі ліки, що підтверджується Довідкою з Благодійного центру «Діалог», котрий він відвідував. Отримана позивачами психологічна травма призвела до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, емоційна напруга. ОСОБА_2 після отриманої психоемоційної травми тривалий час перебувала на лікуванні та страждала від багатьох тяжких захворювань, в тому числі захворювань серця, що підтверджується випискою з її медичної картки. Відповідно до довідки КП «Перша Черкаська міська лікарня» від 18.08.2015 року ОСОБА_1 проходив курс реабілітаційного лікування у психіатра після психоемоційного перевантаження, був поставлений діагноз - Ситуаційний невроз, перелічені та пережиті моральні страждання важко оцінити в матеріальному еквіваленті, все ж через необхідність такої оцінки Позивачі оцінюють компенсацію за них у розмірі 250 000 грн. та 300 000 грн. відповідно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві і просять суд їх позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 в судовому засіданні вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково моральної шкоди, в решті позовна заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного. В самій позовній заяві зазначено, що відповідачем ОСОБА_3 (перед останнім судовим засіданням по кримінальній справі, в жовтні 2008 року) було відшкодовано позивачу ОСОБА_1 10000 (десять тисяч гривень) в рахунок відшкодування збитків внаслідок ДТП. Таким чином, дана розписка є доказом та підтвердженням того, що всі матеріальні збитки які зазнали позивачі у зв'язку з похоронами: витратами на пам'ятник, труну, поминальний обід, ритуальні послуги та судмедвитрати в розмірі 5 194,86 грн. - були відшкодовані відповідачем ОСОБА_3 в повному обсязі, крім того, залишок коштів, а саме: 10 000 - 5 194,86 = 4 805,14 грн., слід в подальшому рахувати, як відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на вищезазначене, заявлена позивачами матеріальна шкода в сумі 5 194,86 грн., є заявлена безпідставно і задоволенню не підлягає в зв'язку з тим, що обгрунтовно доведено повне відшкодування відповідачем заподіяної матеріальної шкоди станом на жовтень 2008 року.

Відносно заявленої позивачами (у підписаній ними позовній заяві) збільшення матеріальної шкоди внаслідок інфляції, слід зазначити, що виконаний розрахунок збитків від інфляції розрахований юридично неправильно у зв'язку з тим, що зміст ст. 625 ЦК України передбачає виникнення зобов'язань у боржника лише при простроченні виконання грошового зобов'язання. Згідно п. 4 постанови № 4 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК). Як видно з позовної заяви та вироку Драбівського районного суду Черкаської області від 23.12.2008 року цивільні ОСОБА_9 та ОСОБА_2 залишені без розгляду і до серпня 2015 року позовні заяви від позивачів до суду не надходили. В зв'язку з викладеним, вважає, що підстав для задоволення в даній позовній заяві вартості заподіяної матеріальної шкоди та збитків від інфляції - не вбачається. Заперечуючи частково, проти заявленої в позові суми заподіяної моральної шкоди, зазначає що життя людини неможливо оцінити в грошовому еквіваленті, а розмір даної грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди слід визначати з врахуванням не тільки перенесених (на даний час вже давно перенесених) душевних страждань в зв'язку зі смертю близької людини, а також з врахуванням доведеності дійсних фактичних обставин моральної шкоди на даний час, особливостей життя як позивачів так і особистості відповідача, економічної ситуації в країні, можливості реального відшкодування та загальну практику судів щодо відшкодування моральної школи. Сторона відповідача заперечує про наявність у позивача ОСОБА_1 моральних страждань в зв'язку з тим, що останній «...довгий час не міг знайти роботу...» - моральний стан може впливати на саму роботу чи можливу часткову непрацездатність, однак ніяк_не впливає на довгий час пошуку роботи. Заперечує також проти нібито не відновлення (за 7-м років !!!) душевних та особливо фізичних сил у даного позивача ОСОБА_1, з його слів за цей час все так з ним стало погано, шо він не зміг би з ліжка встати. Тим більше взагалі не відноситься до моральної шкоди його розлучення з його нібито дівчиною і втрата коханої, що вже абсолютно не відноситься доданої позовної заяви. Як зазначено в позові, доказів будь-якого порушення життєвих і соціальних зв'язків не має і фактично не може бути. Відносно моральної шкоди позивачки ОСОБА_2, також зазначає, що після тривалого часу після ДТП (7-м років)- загальні хвороби літньої жінки ніяк не пов'язані і не можуть бути пов'язані з подіями семирічної давності, а зазначене в позові те, що ОСОБА_2, до даного часу не може почати працювати - є відвертою неправдою. Більш того, посилання позивачів на те, що відповідачам завдано непоправної моральної шкоди, яка позбавила їх сенсу життя - є аналогічною безпідставною і бездоказовою заявою (позбавлення сенсу життя призводить до неминучого суїциду, а чи були такі спроби? Чи було відповідне лікування відповідними антидепресантами ?) Тому слід зазначити, що хвороби загального вікового характеру і особливостей організму позивачки ОСОБА_2, що виникли та виникають на протязі семи років після даної ДТП - не мають прямого причинного зв'язку з заподіяною моральною шкодою. Відносно позовної заяви і особистості відповідача, зазначає, що відповідач ОСОБА_3 був і залишається порядним громадянином, який хоча і скоїв необережний злочин в результаті якого загинуло двоє осіб, однак даний злочин являється ненавмисним, відповідачем, до вироку суду було добровільно відшкодовано потерпілим (позивачам) шкоду в розмірі 10000 грн., ОСОБА_3 відбув призначене судом покарання згідно вироку суду, на даний час працює слюсарем КП «Київпастранс», створив сім'ю і проживає цивільним шлюбом з дружиною ОСОБА_10 та неповнолітньою донькою ОСОБА_7 2006 року народження, для яких являється єдиним годувальником. Слід також взяти до уваги, що у ОСОБА_3, на даний час померли всі члени його сім'ї (батько ОСОБА_11 помер в 2006 році, бабушка ОСОБА_12 померла в 2012 році, мати ОСОБА_13 померла в 2014 році), що виключає будь-яку сторонню допомогу відповідачу з боку близьких родичів. Разом з тим, ОСОБА_3 ніколи не відмовлявся і не відмовляється від розумного відшкодування заподіяної ним шкоди яку він має можливість відшкодувати реально. Зважаючи на вищевказане, відповідачем частково визнаються позовні вимоги щодо заподіяної моральної шкоди розмірі - 40 000 (сорок тисяч) грн. кожному з позивачів.

Представник відповідача ТОВ «Універсал - Спецтехніка» в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання, в якому просить суд розглядати справу за його відсутності. Крім цього надіслав до суду заперечення, в яких заявлений позов не визнає повністю.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що відсутні підстави для відшкодування шкоди ТОВ «Універсал - Спецтехніка». У вироку Драбівського районного суду Черкаської області від 23.12.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було засуджено за скоєння злочину до позбавлення волі на 7 років, ОСОБА_3 на досудовому слідстві і на судовому засіданні показав, що з серпня 2006 року працював на ТОВ «Універсал - Спецтехніка» інженером по ремонту техніки і за ним був закріплений автомобіль «Seat - Іnkа» д.н.з. НОМЕР_4 (який належав ТОВ «Універсал - Спецтехніка»), однак документів про таке закріплення у нього не було. Відповідно до ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органe державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювана, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій. Згідно ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до ч. 2. ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 3 ст. 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, і завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє таким об'єктом, проте, в разі доведення факту неправомірного заволодіння транспортним засобом, таку шкоду відшкодовує особа, яка здійснила неправомірне заволодіння об'єктом підвищеної небезпеки (автомобілем). Звертає увагу, що 13 березня 2008 року Оболонським РУ ГУМВС України у м, Києві було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, який належить ТОВ «Універсал-Спецтехніка» По даній справі директором ТОВ «Універсал-Спецтехніка» було повідомлено правоохоронні органи про зникнення автомобіля «Seat - Іnkа» та подано копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_5, де зазначено, що вказаний автомобіль належить ТОВ «Універсал-Спецтехніка». Відомості про те, що ОСОБА_3 має право на керування вказаним автомобілем у свідоцтві відсутні. Оболонським районним судом м. Києва було розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та винесено вирок від 28 травня 2009 року, яким ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Sеаt - Іnkа», який належав ТОВ «Універсал - Спецтехніка») та був позбавлений волі на три роки. Вирок набрав законної сили 15 червня 2009 року. Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не виконував своїх трудових (службових) обов'язків, що в т.ч. підтверджується тим, що день в якому була дорожньо-транспортна пригода припав на вихідний день - суботу 08 березня, а як відомо, це Міжнародний жіночий день, який являється державним святом та який є вихідним та святковим неробочим днем. ТОВ «Універсал - Спецтехніка» просить суд звернути особливу увагу та надати юридичну оцінку тому факту, що враховуючи наявність вироку суду від 28 травня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було засуджено за незаконне заволодіння транспортним засобом, на якому останній вчинив ДТП, шкоду заподіяну Позивачам повинен відшкодовувати саме ОСОБА_3, як особа яка неправомірно заволоділа об'єктом підвищеної небезпеки (автомобілем), а не власник такого автомобіля ТОВ «Універсал - Спецтехніка».

Суд, вислухавши доводи представника позивачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_3, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Універсал - Спецтехніка», 7 березня 2008 року близько 17 години 30 хвилин, знаходячись на автостоянці ТОВ «Універсал - Спецтехніка», розташованій по пр. Московському в м. Києві, незаконно заволодів транспортним засобом, а саме автомобілем марки «SЕАТ- ІNКА» д.н.з. НОМЕР_2, який належав ТОВ «Універсал - Спецтехніка», яким поїхав до родичів до с. Митлашівка Драбівського району Черкаської області. Він же, 8 березня 2008 року близько 19 години порушуючи вимоги п, 2.1.6) Правил дорожнього руху України, не маючи відповідного реєстраційного документа на транспортний засіб та при відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, свідоцтва про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасового реєстраційного талону, керуючи автомобілем «SЕАТ- ІNКА» д.н.з. НОМЕР_6 в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, тобто перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та рухаючись по вул. Жовтневій с. Митлашівка, Драбівського р-ну, Черкаської області, біля буд. №82, в темний час доби, в порушення вимог п. 2.3 б), Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагував на її зміну, в порушення вимог п.п. 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не рухався на керованому транспортному засобі якнайближче до правого краю проїзної частини, та виїхавши на зустрічну смугу руху на дорозі з двостороннім рухом, яка має по одній смузі руху для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної дорожньої розмітки, не надав перевагу в русі автомобілю «АЗЛК-2140» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з останнім. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув на місці події, а пасажир ОСОБА_5 від отриманих травм померла в Драбівській ЦРЛ.

В судовому засіданні доведено, що протиправними діями відповідача ОСОБА_3, які призвели до загибелі рідних позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було завдано моральних страждань, спричинило психоемоційну травму. Внаслідок такого психологічного розладу їм завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до погіршення нормальних життєвих зв'язків.

Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть кількох осіб, та засуджено до позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Крім цього, вироком Оболонського районного суду від 28 травня 2009 року ОСОБА_3 було також визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;…

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору ( контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди життю може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортних засобом неправомірно ( ч. 3 і 4 ст. 1187 ЦК України).

Згідно п. 9 вказаної постанови, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини.

Таким чином в судовому засіданні доведено, що особою, яка повинна відшкодувати моральну шкоду позивачам є відповідач ОСОБА_3, який неправомірно заволодів транспортним засобом, після чого під час його використання вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої спричинив смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5, чим заподіяв позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в зв'язку із смертю близьких їм родичів.

Його винуватість у незаконному заволодінні транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди підтверджується копіями вироків Драбівського районного суду від 23 грудня 2008 року та Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоджу та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandali v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує необережну форму вини заподіювача шкоди та особу самого відповідача та його матеріальний стан.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд, вважає, що дану позовну вимогу слід задоволити частково, виходячи з обставин справи, матеріального становища відповідача, та стягнути з відповідача на користь позивачів по 150 000 грн. кожному, що об'єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди, глибині страждань та розміру моральної шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст. ст. 10; 15; 60; 213; 215 ЦПК України, ст. ст. 1166; 1167; 1168 ЦК України, - с у д , -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень кожному на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення шляхово-транспортної пригоди, що мала місце 8 березня 2008 року близько 19 години по вул. Жовтневій в селі Митлашівка Драбівського району Черкаської області, в результаті якої було спричинено смерть близьких родичів позивачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В решті заявлених вимог позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з часу його проголошення.

Головуючий :