Справа №2а-728/09 04.08.2010 04.08.2010 04.08.2010
Провадження №2658/10
Справа № 22ц-2658/10 Головуючий у 1 -й інстанції ОСОБА_1
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
Іменем України
4 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шолох З.Л.,
при секретарі Фірсовій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Криеоозерському районі Миколаївської області (далі-УПФ) на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2009 року
за позовом ОСОБА_3 до УПФ
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 р. ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до УПФ про визнання протиправними дій щодо відмови в нарахуванні їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2006 - 2008 роки та стягнути з УПФ недоплачену у вказані роки соціальну допомогу відповідно до Закону від 18 листопада 2004 р.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги, просила визнати протиправним рішення УПФ про відмову провести доплату до пенсії та зобов'язати його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2009 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним рішення УПФ про відмову провести доплату до пенсії та зобов'язано його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог Закону від 18 листопада 2004 р. з урахуванням виплаченої суми допомоги. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. було зупинено на 2006 р.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 названого вище Закону. .
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня
2006р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «При Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищенні розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня по 31
2007р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 р.
Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той
коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону відмовило в проведенні таких нарахувань. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
///
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області ОСОБА_2