Справа № 1-98/2011 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Соколова В.О.,

з участю: секретаря Сілантьєвої Л.А.

прокурора Свириди Т.Ю.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Могилеві-Подільському кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та мешкає с. Оленівка, вул. Садова № 2, Могилів-Подільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

-17.11.2010 року Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст.190 ч. 1 КК України до 120 (сто двадцять) годин громадських робіт,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

          17.11.2010 року ОСОБА_1 був засуджений Могилів-Подільським міськрайонним судом за ст. 190 ч.1 КК України до 120- ти годин громадських робіт. Підрозділом Кримінально-Виконавчої Інспекції ОСОБА_1К був поставлений на облік, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджений у разі ухилення від відбування покарання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України. Згідно розпорядження № 21 голови сільської ради с.Брониця Могилів-Подільського району гр.ОСОБА_1 був залучений до виконання громадських робіт без оплати в робочі дні неділі починаючи з 04 січня 2011 року з 09 год. до 13 год..

Однак, підсудний на протязі січня - лютого 2011 року, навмисно ухилявся від відбування громадських робіт, не повідомлявши про причини невиходу на роботу, незважаючи на неодноразові визови в підрозділ Кримінально-Виконавчої Інспекції, проведення відповідних бесід, а також письмових попереджень. З запланованих за графіком відпрацювання 76 годин роботи в січні 2011 року ОСОБА_1 відпрацював лише 12 годин, а в лютому 2011 року без попередження підрозділу КВІ взагалі залишив місце свого проживання, виїхавши за межі м. Могилів-Подільського.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе за ст. 389 ч. 2 КК України визнав повністю і суду пояснив, що вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2010 року був засуджений за ст. 190 ч.1 КК України до 120-ти годин громадських робіт. Він був обізнаний про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, був ознайомлений з графіком виходів на роботу на території с. Брониця Могилів-Подільського району Вінницької області. Підтвердив, що дійсно на протязі січня 2011 року відпрацював всього три дня, тобто 12 годин і не став виходити на відпрацювання, так як 05 січня 2011 року у нього народилась дитина і він змушений був для утримання сім’ї виїджати на заробітки у м. Одеса в період січень- лютий 2011 року. Однак, в судовому засіданні не надав суду копії свідоцтва про народження дитини, мотивуючи тим, що дитина записана на інше прізвище і він не вписаний в свідоцтво , як батько дитини. Підтвердив, що дійсно неодноразово з ним проводились профілактичні бесіди працівником підрозділом КВІ, неодноразово письмово попереджувався про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, але легковажно до цього відносився і не виходив на роботу. Просив суворо не карати.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що йому, як начальнику МРВ ОСОБА_3 України у Вінницькій області, в грудні 2010 року надійшов на виконання вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2010 року про визнання винним ОСОБА_1 за ст. 190 ч.1 КК України і призначення йому покарання у виді 120 годин громадських годин. ОСОБА_1 був поставлений на облік, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 389 ч. 2 КК України за ухилення від відбування громадських робіт, був ознайомлений з графіком відпрацювання на території Броницької сільської ради починаючи з 04 січня 2011 року по 4 години в день. Однак, ОСОБА_1 із 76 –ти годин громадських робіт ва січні 2011 року відпрацював лише 12 годин, а в лютому 2011 року взагалі виїхав за межі м. Могилів-Подільського. Під час неодноразових бесід з підсуднім він не наводив поважних причин не виходу на відпрацювання громадських робіт, не посилався на те, що народився син і, не зважаючи на неодноразові письмові попередження, взагалі припинив виходити на роботу.

Свідок ОСОБА_4 показала, що підсудній її рідний син. Пояснила, що у м. Одеса де він працював на протязі останніх 2 –х років проживає незнайома свідку жінка з якою він нібито проживав в незареєстрованому шлюбі. Підтвердила, що на протязі січня – лютого 2011 рокупідсудній неодноразово їздив в м. Одеса до цієї жінки. Просила суворо не карати сина, врахувати, що він виховувався в сім’ї без батька, його робота у м. Одеса є додатковим джерелом матеріального прибутку до її сім’ї в складі 4 –х осіб: свідок ОСОБА_4, її син ОСОБА_1 (підсудній), дочка свідка ОСОБА_5 –ІНФОРМАЦІЯ_3, мати свідка ОСОБА_6 –ІНФОРМАЦІЯ_4.

До показів підсуднього, що в нього 05.01.2011 року народився син, і він змушений для утримання сім»ї працювати у м. Одеса в підтвердження поважності неявки відпрацювання громадських робіт, суд відноситься критично, вважає їх надуманими, які не підтверджуються відповідними правовстановлюючими документами, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, суперечать обставинам справи. Зазначене суд розцінює, як намагання підсуднього уникнути відповідальності за скояне.

Крім визнання вини підсудним, вина ОСОБА_1 в інкримінованому діянні підтверджується: поданням начальника МРВ ОСОБА_3 України ОСОБА_2 від 31.01.2011 року, що ОСОБА_1 ухилявся від відбування покарання (а.с.4-5); вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2010 року про призначення ОСОБА_1 покарання у виді 120 год. громадських робіт (а.с. 57); копією постанови підрозділу кимінально- виконавчої інспекції від 29.12.2010 року про встановлення днів явки на реєстрацію (а.с. 7,44) копією листка реєстрації засудженого ОСОБА_1 (а.с. 8, 45); графіками відпрацювання громадських робіт (а.с. 27, 46); табелем відпрацювання громадських робіт (а.с. 26, 48); актом перевірки виконання покарання (а.с.14); повідомленням сільського голови ОСОБА_8 від 21.01.2011 року про те, що ОСОБА_1 не з’являється на відпрацювання громадських робіт (а.с.18,21); рапортом ДІМ ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 за місцем проживання відсутній (а.с. 33).

З урахуванням зібраних в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ст. 389 ч.2 КК України - ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного –за місцем проживання характеризується посередньо, обставини справи –злочин за ст. 389 ч.2 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, не знаходячи обтяжуючих вину обставин, пом’якшуючі вину обставини –вину визнає, розкаюється, виховувався в сім’ї без батька, і вважає, що його виправлення можливо в умовах ізоляції у виді арешту, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не відбув повністю покарання за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.11.2010 року за ст.190 ч.1 КК України у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт. Викладене дає підстави суду при обранні покарання за ст.389 ч.2 КК України у виді арешту застосувати ст.ст.71, 72 КК України –призначити покарання за сукупністю вироків.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

          ПРИСУДИВ :          

Визнати винним ОСОБА_1 за ст. 389 ч. 2 КК України та обрати покарання у виді 3 (трьох) місяців 20 днів арешту.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_1 обрати шляхом часткового приєднання до обраного покарання невідбутого покарання за вироком Могилів-Подільського міськрайсуду від 17.11.2010 року - у виді 4(чотирьох) місяців арешту.

          Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - підписка про невиїзд.                    

          На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Вінницької області на протязі 15 діб з моменту оголошення вироку.

Суддя: