Справа № 1-565/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді В.М. Одинця
при секретарі О.В. Згорська
за участю прокурора В.О. Хавіна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженка с. Держанівки Носівського району Чернігівської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, непрацююча, несудима, в силу ст. 89 КК України, на утриманні перебувають малолітні діти - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючи за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1, являючись матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно свідоцтва про народження серії 1-БК № 169972, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 19.05.2009 року, вчинила злісне невиконання обов'язків по догляду за своєю дитиною всупереч встановленим нормам діючого законодавства України, що спричинило тяжкі наслідки - соціальну та педагогічну занедбаність малолітнього ОСОБА_2, при наступних обставинах.
Так, відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-111 від 26.04.2001 року, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до вимог вищевказаного закону, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В порушення вказаних норм законів ОСОБА_1 3. умисно систематично з 2004 по 2009 роки злісно ухилялась від виконання встановлених законом обов'язків по утриманню і догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_2, що виявилось у наступних порушеннях:
Порушення права і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я. Так, після переїзду з Чернігівської області у 2004 році ОСОБА_1 не забезпечила поставлення дитини під нагляд лікувального закладу, проведення регулярних медичних оглядів, у зв"язку з чим у нього в 2009 році виявлено вазомоторний реніт, гіперметропія слабкого ступеню та пупкову келу.
Відсутність контролю за проведенням дозвілля малолітнім ОСОБА_4, у зв'язку з чим він у період з 2004-2009 років систематично залишав місце проживання на тривалий час та проводив його у комп'ютерних клубах та розважальних центрах, внаслідок чого на даний час пізнавальні інтереси ОСОБА_2 мають розважальну направленість (комп'ютерні ігри), учбова мотивація нестійка, вольова регуляція поведінки недостатня.
Незадовільні антисанітарні умови проживання у ІНФОРМАЦІЯ_8. 111. в м. Києві. Так, упродовж 2009 року Службою у справах дітей Подільської РДА було здійснене виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 та здійснено обстеження умов проживання
родини, за результатами яких виявлено, що квартира перебуває в незадовільному стані, потребує проведення ремонту, систематичного провітрювання та прибирання.
- Позбавлення, в порушення вимог ст. 53 Конституції України, ст. 59 «Про освіту» № 1060- ХП від 23.05.1991 року та ст. 6 Закону України «Про загальну середню освіту» № 651-XIV від 13.05.1999 року, свого малолітнього сина ОСОБА_1 права на здобуття освіти, оскільки після зміни місця проживання у 2004 році не влаштувала його до середнього загальноосвітнього навчального закладу для отримання ним повної загальної середньої освіти.
Через злісне невиконання ОСОБА_1 батьківського обов'язку по вихованню та догляду за дитиною, її малолітній син ОСОБА_2 з 2004 року по 2009 рік взагалі не відвідував загальноосвітньої навчальної школи а у віці 12 років у ОСОБА_2 відсутні систематизовані загальноосвітні знання, кругозір обмежений, навики автоматизованих розумових дій розвинуті недостатньо, він читає по складах, невпевнено, з помилками в незнайомих словах, таблицю множення не знає, рахувальні операції виконує повільно.
Крім того, ОСОБА_1 до 2009 року взагалі не зверталася до органів РАЦСу для оформлення свідоцтва про народження ОСОБА_2, що фактично перешкоджає органам опіки і піклування та місцевим органам влади контролювати нормальний розвиток дитини та впливати на ОСОБА_2 будь-якими заходами.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 641 від 08.06.2010 року, рівень інтелектуального та особистісного розвитку ОСОБА_2 укладується в межі низької форми його вікового періоду. У ОСОБА_2 має місце мікросоціальна та педагогічна занедбаність, що виявляється у відсутності загальноосвітніх знань, обмеженому кругозорі, недостатній учбовій мотивації, розважальному характері інтересів несформованості навиків автоматизованих розумових дій. Мікросоціальна та педагогічна занедбаність ОСОБА_2 є наслідком недостатніх виховних дій зі сторони найближчого сімейного оточення, в.т.ч матері ОСОБА_1
Вищевказані дії ОСОБА_1, є тривалими у часі, систематичними, мають прямий причинно- наслідковий зв'язок з виникненням тяжких наслідків у вигляді виникнення мікросоціальної та педагогічної занедбаності малолітнього ОСОБА_2, що негативно впливає на його подальший інтелектуальний розвиток, перешкоджає та заважає нормальній соціалізації, формує низьку самооцінку, «комплекс неповноцінності».
Будучи допитаною в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в пред»явленному звинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила суду, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, являється матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7.
Вона не може забезпечити сину нормальний догляд, так як він постійно тікає з дому, постійно проживає невідомо де, вона не має на нього впливу. Протягом 2005-2006 року сина часто приводили додому співробітники міліції. В 2008 р. син навчався в школі № 114 м. Києва, але вчився дуже погано.
Але на даний час вона намагається знайти спільну мову з сином, хоче щоб він проживав разом з нею.
Враховуючи, що підсудна повністю визнала свою вину в пред»явленному звинуваченні, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи які ніким не оспорюються, згідно з ч.З ст. 299 КПК України.
Порядок застосування ч.З ст.299 КПК України підсудній роз»яснено. Вона вірно його розуміє.
Виходячи із наведенного, суд вважає, що вина підсудної в пред"явленному звинуваченні доведена повністю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ст. 166 КК України, як злісне невиконання батьками встановлених обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, (Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка та піклування).
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 суд враховує, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудної, яка раніше не судима в силу ст.. 89 КК України, її характеристику (а.с. 196),у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває ( а.с.202, 204), має постійне місце проживання, обставиною, що пом"якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання не встановлено, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без ізоляції її від суспільства та доцільним призначити міру покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України та покладенням обов»язків передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись ст. ст.323-324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винною та призначити покарання за ст.166 КК України у виді 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з виконанням покладених на неї обов'язків, які передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити без змін - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_5