АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-14843/10* Головуючий у 1-й інстанції Рябішин А.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Лобова О.А.

Суддів: Петренка В.М., Чічіля В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2009року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Полтавському рШоні Полтавської області щодо проведення нарахування і виплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по ЗО вересня 2009 року протиправною.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 30 вересня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області просить скасувати рішення з підстав порушення норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки не враховано, що органи Пенсійного фонду вправі здійснювати виплати лише у межах коштів, отриманих з Державного бюджету України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню.

У відповідності з ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вищевказані періоди.

Такі висновки суду ґрунтуються на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір немає, тому застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті є правомірним.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору,, що розглядається .

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області - відхилити.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/

Згідно: /підпис/