Справа 2-960/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12.06.2009 р.                                                                                                                                   м. Саки

    Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки  Крим у складі:

головуючого судді Бондарева Р.В.

при секретарі Костюковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, відділ державної реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим про виселення із квартири та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення їх з квартири АДРЕСА_1 та скасування їх реєстрації за вказаною адресою. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить Ѕ частка спірної квартири. Інша частка квартири належить його першій дружині – ОСОБА_8 У 2001 р. він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, яка вселилася до його квартири разом з дітьми. У 2008 р. шлюб між ними розірвано. Враховуючи, що подальше спільне проживання між ними неможливе, просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач направив заяву з клопотанням розглянути справу у його відсутності, позов підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 з позовом не погодилася та пояснила, що у 2001 р. вона зареєструвала шлюб з позивачем, до місця проживання якого переїхала разом з дітьми з його згоди. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є її дітьми. ОСОБА_5, 2008 р. н. є її онучкою, а ОСОБА_7 проживає у фактичних шлюбних відносинах разом з її дочкою ОСОБА_3 Всі разом зареєстровані за місцем проживання позивача. Перша дружина позивача – ОСОБА_8 проживає окремо від ОСОБА_1 в м. Євпаторія. У 2008 р. відносини між ними зіпсувалися, а тому шлюб за рішенням суду було розірвано. У квітні 2009 р. вона отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. Іншого місця проживання вона та її діти не мають, зареєструватися за іншим місцем вони не можуть. Сільська рада відмовила їм у наданні окремої житлової площі. Неофіційно її дочки проживають в іншій квартирі вказаного будинку, вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з сином. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Інші відповідачі та треті особи до суду не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши відповідачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини підтверджуються відомостями їх паспортів, довідкою сільської ради, господарською книгою.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу позивач та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 28.08.2001 р.

За змістом рішення Сакського міськрайонного суду від 19.12.2008 р. шлюб між сторонами розірвано.

Свідоцтво про розірвання шлюбу видано 13.04.2009 р.

    В силу ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

    Як на підставу своїх вимог позивач посилається на норми ст. 155 ЖК України та ст. 405 СК України.  

    Згідно зі ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування, крім випадків, установлених законом.

Позивач не надав суду доказів про те, що його позбавлено права власності або користування спірною квартирою. Крім того, вказана норма закону не регулює відносини щодо виселення громадян з житла та скасування їх реєстрації.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад  один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.  

      Позивач не надав суду доказів про відсутність відповідачів за місцем їх проживання без поважних причин понад один рік.

    Як встановлено судом, між сторонами виникли особисті неприємні стосунки, шлюб розірвано, однак це не є підставою для задоволення позову.

За змістом ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним приміщення у будинку (квартиру), що належить громадянинові на праві особистої власності, членів своєї сім’ї, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири).  

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.  

      Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним в будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

    Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

    Враховуючи викладені норми Закону, суд дійшов висновку, що відповідачі законно вселилися та зареєструвалися за місцем проживання позивача і продовжують там проживати.

    Згідно зі ст.. 157 ЖК України виселення членів сім’ї власника будинку (квартири) здійснюється у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України.

Таким чином, позивач повинен довести, що відповідачі згідно зі ст. 116 ЖК України систематично руйнують, псують житло, порушують правила співжиття, що робить неможливим проживання сторін в одній квартирі.

Вказаних доказів позивач суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача у повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 150, 156, 157 ЖК України,  ст. 383 ЦК України, ст. ст. 10-11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, відділ державної реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим про виселення із квартири та скасування реєстрації – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: