КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2009 № 26/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Федоренко О.П., довіреність № 01 від 24.09.2008 року
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2009
у справі № 26/4 (суддя
за позовом ТОВ "Елгід-Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 7243,54 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від 12.02.2009 року у справі №26/4 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” на користь Товариства з обмеженою Товариства з обмеженою відповідальністю “Елгід - Україна” 6500 грн. попередньої оплати, 180,62 грн. 3% річних, 1141 грн. збитків від інфляції, 102 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2009 року у справі №26/4.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що про результати розгляду справи та про поданий позивачем позов Товариству з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” стало відомо лише 27.02.2009 року. Ніяких інших повідомлень про поданий позов, про відкриття провадження по справі та про те, що у суді розглядається вказана справа відповідачем отримано не було.
Крім того, позивачем було невірно вказано адресу відповідача (в позовній заяві було вказано юридичну адресу підприємства : м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, а фактичне знаходження ТОВ „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко”: м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58 ).
Тому, суд першої інстанції, на думку апелянта, не встановлюючи ані позицію відповідача у даній справі, ані причини відсутності представника відповідача у судовому засіданні, незважаючи також на ту обставину, що доказів про повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду немає, виніс незаконне рішення.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ „Егід – Україна” зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 26/4 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався саме у зв’язку з неявкою відповідача та саме на вимогу суду позивачем було зроблено запит до Державного комітету статистики щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження відповідача. Відповідну довідку було отримано та долучено до матеріалів справи.
Також позивач відмічає, що адресу відповідача було отримано з договору доручення від 30.11.2007 року № 405 де саме й зазначено, що відповідач знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Мельникова, б. 2/10. Окрім цього, ця адреса була також підтверджена довідкою з органів статистики.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 року у справі № 26/4 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2009 року о 12 год. 00 хв.
В судове засідання 26.05.2009 року з’явився представник позивача, а повноважений представник відповідача без поважних причин не з’явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елгід–Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” був укладений договір доручення № 405, відповідно до п. 1.1 якого довіритель (позивач) доручає, а повірений (відповідач) приймає на себе зобов’язання від імені і за рахунок довірителя здійснити в інтересах останнього необхідній комплекс юридичних дій, пов’язаних з процедурою отримання на ім’я довірителя (позивача) ліценції на будівельну діяльність.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору повірений зобов'язався виконати доручення в термін до 40 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок повіреного (відповідача), згідно з п. 1.2 даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору № 405 від 30.11.2007 р. довіритель зобов’язався оплатити роботи повіреного в сумі 6 500 грн.
20.12.2007 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 6 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 20.12.2007 року.
Разом з тим, відповідач в порушення умов договору № 405 від 30.11.2007 р. свої зобов'язання щодо отримання ліценції на будівельну діяльність для позивача не виконав.
Відповідно до п. 3.2. Договору у випадку невиконання повіреним п. 1.1 Договору чи дострокового розірвання договору за ініціативою повіреного, останній перераховує на розрахунковий рахунок довірителя отриману як передплату суму згідно з даним договором.
19.05.2008 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути кошти перераховані платіжним дорученням № 1 від 20.12.2007 р. в сумі 6 500 грн., але відповідач відповідь на зазначену претензію позивачу не направив і кошти в сумі 6 500 грн. не повернув.
Крім суми основного боргу позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 3 % - річних в сумі 197, 54 грн. та збитки від інфляції в розмірі 546, 00 грн.
12.02.2009 р. позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 180, 62 грн. 3% - річних та 1 141, 84 грн. збитків від інфляції.
На підставі викладеного, місцевий господарський визнав позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заперечення апелянта зводяться лише до констатації порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. По суті ж спору заперечень останній не навів, доказів на виконання своїх обов’язків за договором доручення № 405 від 03.11.2007 року та доводів і доказів на спростування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, не надав.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 16.12.2008 року у справі № 26/4, ухвала Господарського суду про відкладення розгляду справи від 29.01.2009 року у справі № 26/4 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 26/4 направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Довідці ЄДРПОУ від 26.01.2009 року № 21-10/446-2: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, 2/10 та безпосередньо в Договорі доручення № 405 від 30.11.2007 року: 04050 м. Київ, вулиця Мельникова, 2/10, а тому підстави вважати, що відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відсутні.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку докази надані позивачем не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення 6 500,00 грн. попередньої оплати, 180,62 грн. – 3 % річних та 1 141,00 грн. – збитків від інфляції підлягають задоволенню.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року у справі № 26/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” без задоволення.
2.Матеріали справи № 26/4 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
01.06.09 (відправлено)