КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2009 № 05-5-45/18803
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кохановський В.В., довіреність № б/н від 21.08.2008 року
від відповідача - не з"явився
від третьої особи - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2009
у справі № 05-5-45/18803 (суддя
за позовом Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача Міністерство охорони здоров"я України
про стягнення 192331,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року у справі № 05-5-45/18803 повернуто позовну заяву Державного підприємства по забезпеченню медичних установ „Укрмедпостач” (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс” (далі по тексту – відповідач), третя особа –Міністерство охорони здоров’я України про стягнення 192 331,23 грн. на підставі п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України).
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/2054 від 14.04.2009 року) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.05.2009 року о 11 год. 40 хв.
В судове засідання 26.05.2009 року з’явився представник позивача, уповноважені представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс”, третя особа – Міністерство охорони здоров’я України про стягнення пені та штрафу у сумі 192 331,23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а також не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому, суд першої інстанції не погодився з твердженням позивача про звільнення останнього від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з посиланням на п. 38 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно вказаного пункту від сплати державного мита звільняються державні замовники та виконавці державного замовлення – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконання або неналежним виконанням зобов’язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.
Відповідно до договору поставки від 19.10.2007 року № 91Т-2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Емансіс”, Міністерством охорони здоров’я України та позивачем, за неналежне виконання вимог якого позивач просить стягнути штрафні санкції, замовником державного замовлення є Міністерство охорони здоров’я України, виконавцем (постачальником) є Товариство з обмеженою відповідальністю „Емансіс”.
На підставі викладеного вище, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позивач не є таким, що звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а тому повернув позивачеві позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стаття 45 ГПК України встановлює, що позовні заяви оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 47-1 ГПК України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Пільги щодо сплати державного мита встановлено ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”. Від сплати державного мита згідно з пунктом 38 ст. 4 зазначеного Декрету, звільняються зокрема, державні замовники та виконавці державного замовлення - за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.
Як вбачається з позовних матеріалів, згідно спірного договору поставки № 91Т-2007 від 19.10.2007 року постачальник зобов’язується поставити, замовник – перерахувати на рахунок одержувача кошти, необхідні для виконання цього Договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007 рік, а одержувач – оплатити постачальнику та прийняти відповідне медичне обладнання. При цьому, постачальником, за умовами зазначеного договору, є ТОВ „Емансіс”, замовником – Міністерством охорони здоров’я України, а Державне підприємство по забезпеченню медичних установ „Укрмедпостач” має статус одержувача коштів (на підставі відповідного договору доручення та довіреності).
Враховуючи зазначене, пункт 38 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” не поширюється на Державне підприємство по забезпеченню медичних установ „Укрмедпостач”, оскільки позивач не є ані замовником, ані виконавцем за державним контрактом, а має статус одержувача коштів, а тому останній не звільняється від сплати держмита і, відповідно, від витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами процесуального права, а тому, ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва 30.03.2009 року у справі № 05-5-45/18803 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства по забезпеченню медичних установ „Укрмедпостач” без задоволення.
2. Матеріали справи № 05-5-45/18803 повернути до Господарського суду міста Києва
Головуючий суддя
Судді
01.06.09 (відправлено)