Справа №2-5057/08

№2-972/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ      РАЙОННИЙ     СУД      м. СІМФЕРОПОЛЯ      АР КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

  10 червня 2009р.                                                                                                          м.Сімферополь

       Центральний районний суд м.Сімферополя АР Крим у складі:      

                                                головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.

                                                при секретарі – Юрченко Т.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні розглянув цивільну справу за об'єднаними в одне провадження позовними заявами ОСОБА_5 до ВАТ «Таврія-Авто» про визнання неправомірними відмов продавця у проведенні експертизи продукції та видачі рекламаційного акту,-  

В с т а н о в и в:

1.10.2008р. ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою до ВАТ «Таврія-Авто» про визнання неправомірною відмови продавця у проведенні експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1.

В той же день, т.б. 1.10.2008р., ОСОБА_5 звернувся до суду ще з одною позовною заявою до ВАТ «Таврія-Авто» про визнання неправомірною відмови у видачі рекламаційного акту від 7.04.2008р. та сертифікату - автомобіля НОМЕР_1.

Ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 24.10.2008р. вищезазначені позови були об’єднані в одне провадження.

9.06.2009р. в черговому судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив та остаточно просив суд лише тільки визнати неправомірними відмови відповідача (продавця) у проведенні експертизи продукції і видачі рекламаційного акту від 7.04.2008р. та зобов’язати видати йому рекламаційний акт від 7.04.2008р.

Усі ж інші первісні позовні вимоги, щодо зобов’язання ВАТ «Таврія-Авто» видати сертифікат заводу-виробника автомобілів «Мерседес-Бенц» та організувати проведення експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 шляхом забезпечення участі при провадженні експертизи представника продавця, надання експерту необхідного обладнання для дослідження автомобіля, розбирання вузлів і агрегатів автомобіля, за письмово заявою представника позивача – ОСОБА_1, ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 10.06.2009р. було залишено без розгляду.      

Остаточні позовні вимоги позивач ОСОБА_5 та його представники в судовому засіданні, обґрунтовували тим, що 04.07.2007р. ОСОБА_5, згідно із договором купівлі – продажу №6752600007, придбав у ВАТ «Таврія-Авто» автомобіль НОМЕР_1, на який був встановлений термін гарантійного ремонту у 2 року.

31.03.2008р. позивач звернувся до ВАТ «Таврія-Авто» із заявою, в якій вказав на ряд несправностей автомобіля і просив провести гарантійний ремонт.

07.04.2008р. належний позивачу автомобіль НОМЕР_1, на підставі акту прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу №3Н2-014261, був прийнятий на СТО-2 ПТФ ВАТ «Таврія-Авто», де на підставі замовлення-наряду №3Н2-014261 від 07.04.2008р. була проведена діагностика автомобіля, ходової частини, і в подальшому ВАТ «Таврія-Авто» фактично приступило до гарантійного ремонту автомобіля.

Далі, через 14 (чотирнадцять) днів після початку проведення гарантійного ремонту, т.б. 21.04.2008р., ним було отримано повідомлення про те, що виявлені несправності автомобіля виникли у зв’язку із порушенням правил експлуатації автомобіля та підлягають усуненню за рахунок власника. На підставі цього, 23.04.2008р. ОСОБА_5 звернувся до директора СТО-2 із заявою, в якій повідомив про неправомірні дії працівників СТО, якими не був виданий рекламаційний акт, просив видати цей рекламаційний акт, із зазначенням несправностей автомобіля, на яке 30.04.2008р. отримав повідомлення про те, що в результаті діагностики автомобіля 07.04.2008р. було встановлено порушення ним правил експлуатації автомобіля, і що наявні несправності  підлягають усуненню за його рахунок. У видачі рекламаційного акту йому фактично знову ж було відмовлено.

В подальшому він неодноразово звертався до відповідача, а також корпорацію «Укравто» і Генеральне представництво «Даймлер Крайслер АГ в Україні» ТОВ «Автокапітал» із заявами, в яких просив прийняти заходи щодо отримання ним спірного рекламаційного акту, однак до теперішнього часу останній ним так і не отриманий.

Також, у зв’язку із вищевикладеними діями відповідача, він 05.08.2008р. звернувся до  Кримського науково-дослідного центру «Інститут Судових експертиз» із заявою про проведення експертизи на предмет визначення причин виникнення недоліків, що виникли у автомобіля, хоча «Продавець», в свою чергу і в даному випадку, відповідно до вимог п.4 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів», повинен був самостійно, у 3-денний строк, організувати проведення експертизи. І в той же день ним були відправлені запрошення для проведення експертизи товару на адресу представників продавця, в Генеральне представництво Даймлер Крайслер АГ ТОВ «Авто Капітал», ПТФ СТО-2 ВАТ «Таврія Авто».

18.08.2008р., ним було отримано клопотання експерта Кримського НДІСЕ про припинення провадження дослідження у зв'язку із відмовою продавця забезпечити участь представника в проведенні експертизи з належним обладнанням, а також не наданням усіх необхідних документів.

Окрім того, у зв’язку із зазначеними неправомірними діями відповідача, йому довелось звернутися до суду із даними позовними заявами та витратити значні кошти на отримання правової допомоги, які він просить стягнути на його користь.  

    В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остаточні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримали у повному обсязі та просили суд: визнати неправомірною відмову продавця ВАТ «Таврія-Авто» в проведенні експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 на предмет несправностей та причин їх виникнення; визнати неправомірною відмову ВАТ «Таврія-Авто» в видачі рекламаційного акту від 7.04.2008р. на підставі замовлення-наряду №3Н2-014261 від 7.04.2008р.; зобов’язати ВАТ «Таврія-Авто» видати ОСОБА_5 рекламаційний акт від 7.04.2008р. на підставі замовлення-наряду №3Н2-014261 від 7.04.2008р.; стягнути з ВАТ «Таврія-Авто» на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі – витрати на ІТЗ розгляду ц/справи в сумі 60 грн. та витрати, пов’язані із оплатою правової допомоги в сумі 7830грн.

    Представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали у повному обсязі та по суті позовних вимог  пояснили, що письмової заяви від ОСОБА_1 про проведення експертизи ВАТ «Таврія-Авто» не отримувало, а тому і відмову у проведенні останньої взагалі не доцільно розглядати. Окрім того, при проведені експертом зазначеної експертизи представник ВАТ «Таврія-Авто» ОСОБА_3 був присутній, однак, на їх думку, ніяким законодавчим актом не передбачено надання експерту технічного обладнання для проведення експертизи, та взагалі проведення експертизи можливе лише за ухвалою суду. Що ж стосується ненадання позивачу рекламаційного акту, то останній не був виданий з тих підстав, що в порушення п.29 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожньо-транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики від 29.12.2004 р., ОСОБА_1 не був наданий документ, який засвідчує факт купівлі-продажу ТЗ та право власності на нього.          

    Вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

Судом із матеріалів справи та пояснень сторін беззаперечно встановлено, що 04.07.2007р. згідно із договором купівлі – продажі №6752600007, ОСОБА_1 придбав у ВАТ «Таврія-Авто» автомобіль НОМЕР_1, на який був встановлений термін гарантійного ремонту у 2 роки.

31.03.2008р. ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Таврія-Авто» із письмовою заявою в якій вказав на несправності зазначеного автомобіля та просив провести гарантійний ремонт.

На підставі цього звернення позивача, 07.04.2008р. даний автомобіль НОМЕР_1, на підставі акту прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу №3Н2-014261, був прийнятий на СТО-2 ПТФ ВАТ «Таврія-Авто», де згідно замовлення-наряду №3Н2-014261 від 07.04.2008р., були проведені огляд, діагностика зазначеного автомобіля і ходової частини, та ВАТ «Таврія-Авто» фактично приступило до гарантійного ремонту останнього.

Далі, як встановлено по справі, через 14 (чотирнадцять) днів після початку проведення гарантійного ремонту, т.б. 21.04.2008р., відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виявлені несправності автомобіля нібито виникли у зв’язку із порушенням ним особисто правил експлуатації автомобіля, і відповідно підлягають усуненню за свій рахунок.

На підставі зазначеного, позивач 23.04.2008р. звернувся до директора СТО-2 ВАТ «Таврія-Авто» із заявою, в якій повідомив про неправомірні дії працівників СТО, та просив видати рекламаційний акт із зазначенням несправностей його автомобіля. Однак, як вбачається із листа від 30.04.2008р., йому було повідомлено про те, що в результаті діагностики автомобіля, 07.04.2008р. було встановлено порушення саме ним правил експлуатації автомобіля, і що наявні несправності підлягають усуненню за його рахунок. У видачі ж рекламаційного акту йому знову ж було відмовлено.

Також в судовому засіданні встановлено, що в подальшому позивач неодноразово звертався в різні інстанції, а саме: 23.04.2008р. до ПТФ ВАТ «Таврія-Авто» СТО-2; 14.05.2008р. в корпорацію «УкрАвто» і ВАТ «Автокапітал»; 11.06.2008р. - повторною заявою в ПТФ ВАТ «Таврія-Авто» СТО-2; 17.07.2008р. - в Головне Управління по захисту прав споживачів в АР Крим та в ВАТ «Таврія-Авто»; 29.07.2008р. до виробника - Даймлер АГ; 26.08.2008р. - в прокуратуру Залізничного району м.Сімферополя, із заявами, в яких просив прийняти заходи щодо отримання ним спірного рекламаційного акту, однак останній ним до цього часу отриманий так і не був.

Згідно із п.29 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожньо-транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики від 29.12.2004р., продавець в 3-х денний термін зобов'язаний скласти та видати рекламаційний акт, в якому по кожному з заявлених дефектів повинен був ухвалити відповідне рішення про підтвердження (спростування) заявленого недоліку і порядку його усунення.

Таким чином, оскільки відповідачем у встановлений законом 3 (триденний) строк не був складений та не виданий позивачу - ОСОБА_1 рекламаційний акт, то такі дії відповідача ВАТ «Таврія-Авто» в цій частині, суд вважає неправомірними.

Що ж стосується пояснень представників відповідача, щодо тієї підстави, що рекламаційний акт не був виданий з тих підстав, що в порушення п.29 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожньо-транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики від 29.12.2004 р., ОСОБА_1 не надав документ, який засвідчує факт купівлі-продажу ТЗ та право власності на нього, то останні, суд до уваги не приймає та вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається із акту прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 07.04.2008 року №3Н2-014261, ОСОБА_1  до відповідача була заявлена (надана) письмова претензія (заява), на підставі якої, його автомобіль був прийнятий на ремонт, а також передані наступні документи: технічний паспорт на автомобіль (документ, що засвідчує право власності на автомобіль і відповідно факт його придбання) , сервісна книжка та ключі від автомобіля. Отже, оскільки відповідачем була прийнята та розглянута зазначена вище претензія, фактично прийнято на діагностику і гарантійне обслуговування автомобіль, то відповідно і дії позивача відповідали встановленим нормам та правилам.

Окрім того, факт неправомірних дій відповідача щодо не надання позивачу ОСОБА_1 спірного рекламаційного акту, також фактично підтверджується і діями представників відповідача, які досить тривалий час не представляли його навіть суду ( який витребував його відповідно до ст.133 ЦПК України згідно із ухвалою від 24.10.2008р. про забезпечення доказів ) і лише тільки в ході передостаннього судового засідання, т.б. більше майже ніж через рік, добровільно запропонували представнику позивача отримати від них даний рекламаційний акт в залі суду ( від чого представники позивача одразу ж відмовилися ).                

Також, в судовому засіданні встановлено, що у зв’язку із зазначеними вище діями відповідача, ОСОБА_1 04.08.2008р. звернувся до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення експертизи на предмет визначення причин виникнення недоліків у його автомобіля. І в той же день були відправлені запрошення для проведення експертизи автомобіля за участю представників продавця в Генеральне представництво Даймлер Крайслер АГ, ТОВ «Авто Капітал» та ПТФ СТО-2 ВАТ «Таврія Авто».

На підставі зазначеного, 12.08.2008р., в присутності спеціаліста (експерта) Крим НДІСЕ ОСОБА_6, позивача ОСОБА_1 та представника ВАТ «Таврія Авто» - ОСОБА_3, було проведено огляд автомобіля «Мерседес-Бенц», G320CDI, д.н.НОМЕР_2. Однак, у зв’язку із ненаданням відповідачем експерту на його вимогу сертифікату СТО, документів, які підтверджують перелік виконаних робіт, рекламаційного акту, проведення дослідження було призупинено.          

Згідно ч.4 ст.17 закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Таким чином, оскільки продавець - ВАТ «Таврія-Авто», отримавши згоду покупця від 5.08.2008р., у 3-денний строк фактично безпідставно відмовило (ухилилося) позивачу в організації проведенні експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 на предмет несправностей та причин їх виникнення, то і ці дії відповідача, на думку суду, також є неправомірними.

Що ж стосується пояснень представників відповідача щодо тієї підстави, що письмової заяви від ОСОБА_1 про проведення експертизи ВАТ «Таврія-Авто» не отримувало, а тому і відмова у проведенні останньої взагалі, як така відсутня, а також, що дану експертизу можливо проводити тільки при придбані товару, то останні суд до уваги також не приймає та вважає їх  взагалі необґрунтованими з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні представники відповідача підтвердили факт отримання від позивача телеграм про повідомлення про дату проведення експертизи, а також фактично були присутніми при проведенні огляду автомобіля, що само по собі є підтвердженням того, що позивач надав згоду і виявив бажання провести зазначену експертизу (дослідження), однак в чому йому було фактично відмовлено.    

Окрім того, знов у ж таки, факт неправомірності дій відповідача щодо не проведення у встановлений законом строк експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 на предмет несправностей та причин їх виникнення, також фактично підтверджується і діями представників відповідача, які лише тільки на останніх судових засіданнях (т.б. більше ніж через 9 місяців ) та після подання пр.позивача заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо зобов’язання організувати проведення експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 шляхом забезпечення участі в при провадженні експертизи представника продавця, надання експерту необхідного обладнання для дослідження автомобіля, розбірки узлів і агрегатів автомобіля, заявили клопотання про проведення зазначеної експертизи у Київському НДІСЕ в рамках даної цив.справи, в задоволенні якого їм було мотивовано відмовлено.

Згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню ж підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності із ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, суд вважає, що судові витрати, пов’язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 у відповідності до ст.88 ЦПК України, а саме:  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн., а також реально понесені ним витрати, пов’язані із оплатою правової допомоги в сумі 7830грн.

При прийнятті ж рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги в сумі 7830грн., суд виходив із тих підстав, що між ОСОБА_1 та ПП «Трек» був укладений договір на надання правової допомоги при розгляді даної цив.справи, а також надано акт виконаних робіт підписаний сторонами, у відповідності до якого, ОСОБА_1 за квитанцією №3 від 3.06.2009р. реально сплатив кошти в сумі 7830грн., що, само по собі, фактично є його прямими збитками, понесеними позивачем в результаті неправомірних дій відповідача.      

Керуючись ст.ст.4,15,17 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.25.29 порядку гарантійного ремонту чи гарантійної заміни дорожньо-транспортних засобів» ( затв. ОСОБА_7пром.політики України від 29.12.2004р. ), а також ст.ст.5,6,10,11,14,60,61,84,88,209,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-    

          В и р і ш и в:

Цивільний позов ОСОБА_5 до ВАТ «Таврія-Авто» про визнання неправомірними відмов продавця у проведенні експертизи продукції та видачі рекламаційного акту -- задовольнити.

          Визнати відмову продавця - ВАТ «Таврія-Авто» в проведенні експертизи продукції - автомобіля НОМЕР_1 на предмет несправностей та причин їх виникнення – неправомірною.

    Визнати відмову ВАТ «Таврія-Авто» в видачі рекламаційного акту від 7.04.2008р. на підставі замовлення-наряду №3Н2-014261 від 7.04.2008р. - неправомірною.

  Зобов’язати ВАТ «Таврія-Авто» видати ОСОБА_5 рекламаційний акт від 7.04.2008р. на підставі замовлення-наряду №3Н2-014261 від 7.04.2008р.

  Стягнути з ВАТ «Таврія-Авто» на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі – витрати на ІТЗ розгляду ц/справи в сумі 60 грн. та витрати, пов’язані із оплатою правової допомоги в сумі 7830грн.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий  у  справі:

С у д д я                                                              ОСОБА_8