ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/195

04.06.09

За позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд"

про                           стягнення 25 286,57 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача       юрисконсульт - Ящук Ю.Л. (дов. № б/н від 15.01.09)

Від відповідача   представник - Іванов Д.Ф. (дов. № б/н від 04.06.09)

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 18 622,80 грн., що становить заборгованість за договором субпідряду на виконання пусконалагоджувальних робіт № 03/08-ПА від 09.01.2008р. та 3 888,72 грн. збитків від інфляції, 570,93 грн. трьох відсотків річних, 2 204,12 грн. пені.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.04.2009р. порушено провадження у справі № 8/195, розгляд справи призначений на 04.06.2009р.

У судове засідання, призначене на 04.06.2009р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача не заперечував проти заявлених позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

09.01.2008р. між ТОВ «Архібуд»- «генпідрядник»та ТОВ «Сейм-93»- «субпідрядник»був укладений договір на виконання пусконалагоджувальних робіт № 03/08-ПА, відповідно до п.2.1 якого «генпідрядник»доручив, а «субпідрядник»прийняв на себе зобов’язання у встановлені договором терміни, відповідно до наданої «генпідрядником»проектної документації та технічного завдання, на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів та обладнання виконати обсяги пусконалагоджувальних робіт по зовнішнім мережам електропостачання відповідно до розробленої та затвердженої «генпідрядником»проектної документації.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що «субпідрядник»зобов’язався виконати пусконалагоджувальні роботи в обсягах передбачених проектом, кошторисом за договірною ціною і по технологічних етапах, передбачених технічною документацією, з додержанням вимог будівельних норм та правил і умов договору, а «генпідрядник»зобов’язався здійснити оплату усіх цих робіт в обсязі, передбаченому проектною документацією на будівництво «Бази комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м.Києва (зовнішнє електропостачання)», згідно розрахунку договірної ціни (додаток № 1), що є невід’ємною частиною договору.

Вартість робіт визначається згідно розрахунку договірної ціни та узгоджена сторонами в загальній сумі 18 622,80 грн. (п.3.1 договору).

Згідно з п.11.1 договору здача-приймання робіт здійснюється щомісячно, шляхом підписання акту здачі-приймання робіт та довідки про вартість робіт (форма КБ-3).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2008р. на суму 18 622,80 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008р. на суму 18 622,80 грн., які свідчать про повне виконання робіт «субпідрядником»та прийняття їх «генпідрядником» без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.          

Відповідно до п.5.1 договору платежі сплачуються «генпідрядником»згідно форм КБ-3 на поточний рахунок «субпідрядника»щомісячно, згідно підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт та довідок про вартість робіт (форма Кб-3).

Відповідач власні зобов’язання  не виконав належним чином, за виконані роботи не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, існуючу перед позивачем заборгованість відповідач не заперечував.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  18 622,80 грн. основного боргу за договором субпідряду на виконання пусконалагоджувальних робіт № 03/08-ПА від 09.01.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  3 888,72 грн. збитків від інфляції, 570,93 грн. трьох відсотків річних, 2 204,12 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору субпідряду на виконання пусконалагоджувальних робіт № 03/08-ПА від 09.01.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 570,93 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 888,72 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 570,93 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 888,72 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У спірному договору сторони не визначили відповідальність за порушення строків оплати, тобто правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання не вчинений у письмовій формі, отже підстави для стягнення з відповідача пені в сумі 2 204,12 грн. відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 204,12 грн. слід відмовити.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 18 622,80 грн. основного боргу, 3 888,72 грн. збитків від інфляції, 570,93 грн. трьох відсотків річних, відповідач не заперечував проти існуючої заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 204,12 грн. слід відмовити.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.  

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

                                        

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (01023, м.Київ, вул. Л.Первомайського, 11; поштова адреса: 01135, м.Київ, вул. Пестеля, 9; код ЄДРПОУ 31454273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (03150, м.Київ, вул. Горького, 157; поштова адреса: 01042, м.Київ, пров.Ново-печерський, 5а, а/с 7; код ЄДРПОУ 21546513) 18 622 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. збитків від інфляції, 570 (п’ятсот сімдесят) грн. 93 коп. трьох відсотків річних, 230 (двісті тридцять) 82 коп.  державного мита, 107 (сто сім) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

   

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 11.06.2009р.