ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Чернігів Справа № 825/3563/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Добрянського В.В.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Крупини А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) 03.11.2015 звернулась до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі Козелецька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004501700 від 28.05.2015 року.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № 000450700 від 28.05.2015, яким було визначено податкове зобов'язання в сумі 11 132,39 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», оскільки в акті перевірки податкового органу не зазначено підстав, з яких виник цей борг, відсутній детальний аналіз складових боргу, крім того, відсутні посилання на інші документи, крім листа ПАТ «КБ «Надра» № 2540 від 16.97.2914 та листа ТОВ «Кредит Колекшн Груп» № 250 від 16.07.2014, які підтверджували б отримання позивачем додаткового блага у вигляді прощення боргу за 2013 рік. Крім того, з акту перевірки не зрозуміло, з яких підстав Козелецька ОДПІ вважає, що ПАТ «КБ «Надра» анулював ОСОБА_3 борг в сумі 35 100,62 грн., а також не вказано сум отриманих доходів позивачем. Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просить задовольнити її позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на письмові заперечення, в яких зазначено, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_3 не подала до Козелецької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік; ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме ОСОБА_3 не надала документів; п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 Податкового кодексу України, а саме ОСОБА_3 не включила суму доходів до загального річного оподатковуваного доходу та не подала податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатила податок на доходи фізичних осіб в результаті чого позивачу було донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 11 132,39 грн., з яких: 8769,91 грн. - за основним платежем згідно з актом перевірки від 15.04.2015 № 520/17-3129003205; 2362,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 518,70 грн. за пенею.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Козелецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 15.04.2015 № 520/17-3129003205. (а.с. 15-21).

В результаті перевірки було встановлено, що позивач порушив пп. 49.18.4. п. 49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме. не подав до Козелецької ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік; ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме не надав документів; пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 Податкового кодексу України, а саме не включив суму доходів до загального річного оподатковуваного доходу та не подав податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб

На підставі акту перевірки від 15.04.2015 року відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0004501700 від 28.05.2015 (а.с. 26), яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 11 132,39 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення податкового повідомлення рішення слугувало встановлення податковим органом не здійснення позивачем декларування та відповідно сплати зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб з отриманого позивачем прибутку в розмірі 52 937,08 грн. у вигляді податкового блага упродовж 2013 року (отримання позивачем податкового блага саме на суму 52 937,08 грн. підтверджується Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів № 8186 від 28.08.2015року, наявними в матеріалах справи). Дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до суду були надані наступні документи: копія листа ПАТ «КБ «Надра» № 2540 від 16.07.2014 (а.с. 28), копія листа ТОВ «Кредит Колекшн Груп» № 250 від 16.07.2014 (а.с. 27), копія Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30.03.2012 у справі № 2508/468/2012 (а.с. 29-30), копія розрахунків заборгованості по договору № 36-05/06/11/11/604/2007/023 від 26.02.2007 з матеріалів справи № 2508/468/2012 (а.с. 31-34). Однак суд вважає, що надані докази не спростовують висновків відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, ст. 16 ПК України зобов'язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 цього Кодексу).

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платника податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу базою оподаткування за вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до норми п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому нормою ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладення кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи не матеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

В свою чергу, згідно з п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, вказане положення, містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий боргу було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

У відповідності до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу.

Згідно п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується відповідно до бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

З огляду на викладене, у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст. 179 ПК України ОСОБА_3 зобов'язана була до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Таким чином, невиконання позивачем такого обов'язку обумовило донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України та на підставі, встановленій пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 цього ж Кодексу.

При цьому, на думку суду, Козелецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області було обґрунтовано здійснено розрахунок суми такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України.

Крім того, п. 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 53.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також, відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Впродовж періоду, що перевірявся, а саме з 01.01.2013 та по 31.12.2013 відповідно до форми № 1-ДФ поданої ПАТ «КБ «Надра» (код ЄДРПОУ 34045919) та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» (код ЄДРПОУ 34015919) ОСОБА_3 у І та ІІ кварталах 2013 року отримала дохід за ознакою «126» (Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім, випадків, передбачених статтею 165 розділу ІV ПК України) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV ПК України) в розмірі 52 937,08 грн., що підтверджується Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів № 8186 від 28.08.2015року (а.с. 54).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_3 не подала до Козелецької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (граничний термін подання - до 01.05.2014).

Судом встановлено, що відповідачем правомірно було визначено ОСОБА_3 грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на підставі акту перевірки від 15.04.2015 № 520/17-3129003205 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0004501700 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 11 132,39 грн., що включає в себе:

8769,91 грн. - за основним платежем згідно з актом перевірки від 15.04.2015 № 520/17-3129003205;

2362,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2015 № 0004501700;

518,70 грн. - за пенею.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись принципами адміністративного судочинства, передбаченими ст. 7 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Добрянський