Справа НОМЕР_32ц-1604\08                                                       Категорія ЦП:

Головуючий у першій інстанції Ярош С.В.                               Доповідач Фадєєнко А.Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року                                                                                                         м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фадєєнко А.Ф.,

суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

при секретарі - Фабіжевському B.C.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляцією першого заступника прокурора Приморського районну м. Одеси в інтересах Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Одеської міської ради про визнання права власності на підсобне приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

10.08.2004 р. ОСОБА_1. і ОСОБА_2звернулись до суду із позовом, в якому зазначили, що вони є власниками 376/1000 квартири НОМЕР_3, загальною площею 151,9 кв.м у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2000 року (а.с.7), а ОСОБА_1. є власником 624/1000 цієї ж квартири загальною площею 151,9 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2000 року (а.с. 8).

Посилаючись на те, що позивачі разом з іншими мешканцями будинкуНОМЕР_1 є співвласниками допоміжного приміщення - горища №211, розміром 179 кв.м, яке розташоване над їхними квартирами, і останні дали згоду на передачу у власність позивачам цього горища, позивачі просили суд визнати за ними право власності на горище НОМЕР_2, у будинку АДРЕСА_1.

Позов заявлений до виконкому Одеської міської ради (а.с. 3-4).

Участь у справі приймала за довіреністю від 11.04.2005 р. представник Одеської міської ради (а.с. 20а), яка позов не визнала посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.1995 р. власником горища є Одеська міська рада, просила суд відмовити у задоволенні вимог позивачів (а.с. 22 зворот - 23).

Рішенням суду першої інстанції за позивачами визнано право власності на спірне горище НОМЕР_2 із зазначенням у резолютивній частині рішення, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2є власниками вказаного горища на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2000 р.

В апеляції прокурор просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову позивачам у задоволенні вимог, посилаючись на порушення судом прав мешканців квартир №№1, 3, 4, 5, 6, 9, будинкуНОМЕР_1, які є співвласниками допоміжних приміщень будинку, у тому числі горища, на підставі ст. 10 ч. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. із змінами від 19.01.2006 p., однак не притягнуті до участі у справі

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, що оскаржено, доводи апеляції, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року (№ 4рп/2004) про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» звернув увагу на те, що набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так:

1.      Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах)багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

2.      Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

3.    Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів,

улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Тому при вирішенні спору за позовом позивачів про визнання права власності на горище у будинку АДРЕСА_1 суд повинен був виходити із норм міжнародного та національного законодавства, які регулюють правовідносини сторін.

Суд же, визнаючи за позивачами право власності на спірне горище, на це увагу не звернув, коло осіб, які повинні приймати участь у справі, всупереч ст. 130 ч. 6 п. 2 ЦПК України, не встановив та правове положення Одеської міської ради (а.с. 16-18) й мешканців будинку АДРЕСА_1 не визначив.

Оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального права та всупереч ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України, вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід з'ясувати юридичну сутність правовідносин сторін, встановити норми матеріального закону, які їх регулюють, визначити коло осіб, які повинні приймати участь у справі, їх правове положення та з урахуванням здобутих фактичних даних постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1п. 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.