№ 2-42/10

№ -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Шостак О.В., Жалдак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до виконавчого комітету Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, ОСОБА_2, третя особа - обласне комунальне підприємство " Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації", - про визнання права власності на самовільно збудований жилий будинок з прибудовами, зобов’язання зареєструвати право власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, - про визнання права власності на самочинно збудований будинок, зобов’язання зареєструвати право власності,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до виконавчого комітету Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, ОСОБА_2, у якій просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок В-1 за адресою вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка у м. Дніпродзержинську.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 1963 році його батьками ОСОБА_3, який помер у 1984 році, та ОСОБА_4, яка померла у 1986 році, збудовано жилий будинок за адресою вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка, який на технічному паспорті позначено як А-1. Право власності на цей будинок було зареєстровано за ними 13.12.1963 року. За договором дарування від 17.02.1964 року батьки подарували йому та його братові ОСОБА_5 3/4 частини цього будинку - йому 1/4, а братові - 2/4 частини. Брат у 1965 році одружився та переїхав до іншого новозбудованого будинку, а позивач за домовленістю з батьками після служби в армії у 1966 році побудував собі у цьому ж подвір`ї спірний будинок В-1, окрему адресу якому не присвоювали, але позивач сплачував за нього податки. Після смерті батьків позивач та його брат ОСОБА_5 успадкували 1/4 частину будинку А-1 з надвірними будівлями - літньою кухнею Б-1, підвалів Л-1, М-1, вбиральні Н-1, № 1-3 забори, 1- відмостки, № 4 - водопровід. Таким чином позивач став співвласником 3/8 частин вказаного майна, а його брат 5/8 частин. Після прийняття спадщини брат позивача зареєструвався за вказаною адресою, але як до так і після реєстрації жодного дня в батьківському будинку не мешкав, а у 2002 році помер і після його смерті 5/8 частин будинку А-1 з надвірними будівлями успадкувала його дружина ОСОБА_2, яка успадкованим майном не цікавилась, за будинком А-1 не дбала, податків не сплачувала. Крім того, позивач зазначив, що за час мешкання за вказаною адресою з 1966 року побудував нежилу прибудову в-1, в-1-1, сараї та теплицю, які не реєстрував у бюро технічної інвентаризації, але які використовував за призначенням та сплачував всі витрати пов`язані з цим. Просить визнати за ним право власності на будинок В-1, побудований ним самовільно за згодою батьків за адресою вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка та на надвірні будивлі, побудовані пізніш, та зобов'язати бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська зареєструвати за ним право власності.

Відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду позов не визнала та пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1, виконавчого комітету Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, у якому просила за нею визнати право власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, в обгрунтування позову зазначила наступне. З рідним братом позивача за первісним позовом ОСОБА_5 познайомилась у 1963 році, а з 1964 року стали підтримувати фактично шлюбні відносини та проживати разом з його батьками по вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка у будинку А-1, але так як цей будинок був незначних розмірів, а родина у ОСОБА_5 велика і власного житла вони з майбутнім чоловіком не мали, то з дозволу батьків ОСОБА_5 з 1963 року на подвір`ї батьківської хати почав будувати спірний будинок В-1; одружились вони у 1965 році і у спірну хату заселились у 1966 році та прожили у ній до 1970 року, там народився їх старший син. Будь-якої незгоди з приводу їх проживання у будинку з боку батьків не було, однак з часом стали виникати непорозуміння з іншими членами великої родини чоловіка, його сестрами, які продовжували жити з батьками у одному дворі, тому коли у 1969 році чоловік отримав земельну ділянку у с.Діївка, вони збудували там новий будинок і виїхали на постійне проживання. У спірному будинку жила з часу його побудови разом з чоловіком та старшим сином, який на той час вже народився, батьки чоловіка та інші члени родини жили у тому ж дворі у батьківській хаті А-1; працювала на той час і гроші, які заробляла, теж вкладала спільно з чоловіком у будівництво; спірний будинок будували зі шлакобетонних кусків, купували кирпич, накривали дах, вона особисто штукатурила стіни та білила, чоловік сам виготовив столярні вироби для будинку, на придбання будівельних матеріалів збереглись квитанції; чоловікові допомогу надавали інші родичі, але ж позивач ОСОБА_1 на той час взагалі був відсутній, оскільки проходив службу у армії, а потім з 1963 року по 1964 рік мешкав у м. Ленінграді, де одружився, згодом цей шлюб розірвав; повернувшись наприкінці 1964 року до батьків у с.Карнаухівка, познайомився з іншою жінкою ОСОБА_6, з якою став спочатку жити у одній з кімнат батьківської хати А-1, яка налічувала пять кімнат, а потім співмешкати у районі соцміста у м. Дніпродзержинську, а потім і одружився у 1966 році і з часом вони отримали трикімнатну квартиру у лівобережній частині міста, де постійно жили і були зареєстровані. Після того як зі спірного будинку В-1 по вул.Гоголя, 26 у 1970 році вона з чоловіком та дитиною виїхали до с.Діївка, її чоловік ОСОБА_5 продовжував сплачувати податки за цей будинок; будь-яких документів на право власності не оформлювали, так як не вбачали у цьому потреби, адже поряд мешкали батьки та інші родичі чоловіка; після їх виїзду до с.Діївка у спірному будинку з дозволу батьків чоловіка оселилась його сестра ОСОБА_7 з власною родиною і мешкала там до середини 80-х років, тобто до смерті батьків; після їх смерті її покійний чоловік разом з позивачем ОСОБА_1 у судовому порядку виселили чоловіка сестри з дітьми з будинку, сплативши йому компенсацію за частку сестри у праві на спадщину - будинок А-1, яка відкрилась після смерті батьків, так як їх сестра ОСОБА_7 на той час теж померла. Спірний будинок В-1 складається з 2-х кімнат, кухні та коридору; під час проживання у хаті чоловік ОСОБА_7, ОСОБА_8 прибудував веранду; з приводу вселення до спірного будинку до міліції не звертались, але попереджала позивача, щоб він звільнив будинок В-1 і користувався батьківською хатою; з цього приводу приблизно два роки тому приїзджали до позивача, але він був нетверезий і в хату їх не пустили. Заявлений позов просить задовольнити, а у первісному позові відмовити, так як спірний будинок збудував її чоловік ОСОБА_5 за її участю, будувався він з дозволу батьків саме для нього та його сім`ї, оскільки він одружився у 1965 році і їм ніде було жити, а позивач на той час взагалі був відсутній і мешкав у Ленінграді, де працював і мав родину. Повернувшись до міста, позивач нетривалий час жив у хаті батьків, потім з 1966 року і до виселення за рішенням суду ОСОБА_8 з дітьми наприкінці 80-х років жив у власній квартирі, яку потім залишив сину, а сам з дружиною повернувся на вул.Гоголя, 26, але заселився не до старої батьківської хати, а до збудованого її чоловіком спірного будинку В-1.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, а у зустрічному позові просив відмовити; повідомив, що його брат ОСОБА_5 за життя батьків приїзджав до них на вул.Гоголя, 26, але нічого не робив з благоустрою домоволодіння та не сплачував податків; сам позивач був призваний до лав збройних сил у 1959 році, повернувся разом з дружиною у грудні 1962 року до с.Карнаухівка вул.Гоголя, 26, після демобілізації, але через шість місяців виписався з вказаної адреси і з дружиною виїхав до Ленінграду, де мешкав і працював до вересня 1965 року, коли він знову повернувся до батьків на вказану адресу та зареєструвався там, але вже без дружини. Під час розлучення з першою дружиною у 1966 році мешкав у м. Ленінграді. Знятий з реєстрації з вул.Гоголя, 26, у травні 1967 року і оселився в мікрорайоні "соцмісто" у м. Дніпродзержинську, де прожив два роки; створив нову сім`ю і до 1988 року мешкав по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську; стверджує, що спірний будинок батьки будували для нього, він допомогав у будівництві матеріально та фізично, будували будинок з будівельних матеріалів, отриманих після розбирання якогось іншого будинку; у спірному будинку В-1 до 1988 року мешкала його рідна сестра ОСОБА_7 з чоловіком та дітьми, але коли вона померла, то позивач зі своїм братом ОСОБА_5 виселили її чоловіка з дітьми з цього будинку в судовому порядку; має трикімнатну квартиру у лівобережній частині м. Дніпродзержинська, але проживає у с.Карнаухівка у спірному будинку В-1 по вул.Гоголя, 26, зареєстрований за вказаною адресою; стверджує, що у цьому будинку прибудовував веранду у 2006 році, та інші господарчі будівлі, на які теж просить визнати за ним право власності; будівництво веранди та цих будівель не узгоджував з будь-якими органами; 3/8 частини будинку А-1, які належать йому як спадщина та на підставі договору дарування згоден подарувати відповідачці, цей будинок А-1 поступово руйнується, оскільки ніким не використовується, він разом з дружиною мешкає у будинку В-1; до суду звернувся з даним позовом, оскільки необхідно було провести газопостачання до будинку В-1, а правовстановлюючі документи на нього відсутні; відповідачка та її родина будь-якого інтересу як до спадщини так і до спірного будинку В-1 не виявляли, але у 1998 році вона приїзджала разом з сином з наміром вселитись до спірного будинку, а їх з дружиною виселити; просить суд задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

Представники позивача за первісним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, просили у зустрічному позові відмовити; вважали, що позивачка за зустрічним позовом пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріуса після смерті свого чоловіка з заявою про прийняття у спадщину саме спірного будинку В-1 по вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка; крім того, вважали, що позивачкою не доведений факт будівництва спірного будинку саме нею та її чоловіком, рідним братом позивача за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_11 пояснив, що є рідним сином позивача ОСОБА_1, його батьки мешкають у с.Карнаухівка по вул.Гоголя, 26 з 1989 року , займають будинок В-1, вважає, що цей будинок збудував його батько, але сам при цьому присутнім не був, так як народився пізніше, свідком обставин повязаних з побудовою спірного будинку не був, але вважає, що батьки на законних підставах мешкають у цьому будинку; сам він з родиною мешкає у трикімнатній квартирі, яку залишили йому батьки, просить первісний позов задовольнити, а у зустрічному відмовити.

Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_12 повідомила, що є донькою позивачки, їй відомо, що спірний будинок збудував її батько ОСОБА_5 у 1966 році і що батьки з її старшим братом жили там до переїзду у с.Діївка, сама вона ІНФОРМАЦІЯ_1; за свого життя батько не намагався виселити ОСОБА_1 з будинку, оскільки уникав відкритого конфлікту і не мав на це здоров`я; ОСОБА_2 теж не зверталась перша з такими вимогами до суду, так як сам факт проживання у спірному будинку В-1 позивача з дружиною не робив його власником цього будинку, а спілкування з ОСОБА_1 та його дружиною з приводу їх заселення до будинку викликало спротив з їх боку та неприязнь у стосунках, однак при цьому все ж розраховували на врегулювання спору у позасудовому порядку, тому подали зустрічний позов лише після звернення до суду ОСОБА_1; у праві власності на будинок А-1 по вул.Гоголя, 26 її матері ОСОБА_2 належить 5/8 часток; будь-яких компенсацій за ці частки ОСОБА_1 не пропонував, і своєю частиною цього будинку не користується, так як цей будинок старий і покинутий ним без уваги поступово напівзруйнувався; користуватись хоча б цим будинком і підтримувати його стан змоги не мали, так як будинки В-1 та А-1 розташовані у одному дворі і без дозволу ОСОБА_1 увійти досить складно, крім того, там немає побутових умов; просить зустрічний позов задовольнити та відмовити ОСОБА_1 у його позові.

Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_13 підтримав заявлений ОСОБА_2 позов, зауважив, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 у строки та в порядку передбаченому законом, про що їй 24.06.2003 року було видано основне свідоцтво про спадщину, а 11 квітня 2007 року нотаріусом їй видано додаткове свідоцтво про спадщину на 5/8 частин жилого будинку А-1 по вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка; оскільки правовстановлюючих документів на будинок В-1, збудований її чоловіком у 1966 році, на той час не було, то свідоцтво щодо його спадкування не видавалось, але саме у цьому будинку В-1 з 1966 року по 1970 рік жила ОСОБА_2 зі своїм чоловіком та дитиною, потім проживала родина сестри її чоловіка ОСОБА_7 до 1989 року, а лише після цього заселився ОСОБА_1 зі своєю дружиною, маючи інше місце для проживання, яке залишив для власного сина; при цьому позивач за первісним позовом хоча і без законних підстав, але прожив достатньо часу у спірному будинку, самовільно збудував господарчі будівлі і з цих підстав за період проживання повинен був сплачувати податок за землю, за водопостачання, що він і робив; проживаючи у спірному будинку після виселення родини ОСОБА_7 і дотепер, до органів місцевого самоврядування з приводу прийняття будинку в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів позивач звернувся лише у 2007 році і позитивного висновку не отримав, факт його проживання у спірному будинку не дозволяв це зробити і ОСОБА_2, оскільки виник би спір; вважає, що факт побудови спірного будинку чоловіком позивачки доведений достатніми доказами у справі, а у разі необхідності компенсації вартості господарчих будівель, збудованих ОСОБА_1 за час проживання він міг заявити відповідні вимоги, але не скористався цим правом; крім того будував їх самовільно на земельній ділянці, право користування якою має інший співвласник будинку А-1 ОСОБА_2 і без отримання її згоди на це; просить у первісному позові ОСОБА_5 відмовити, задовольнивши зустрічний позов.

Відповідач у справі виконком Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська листом повідомив про відсутність заперечень проти позову та розгляд справи без участі представника виконкому (л.с.28, 226), також повідомив про неможливість прийняття спірного будинку в експлуатацію у звязку тим, що він розташований на земельній ділянці, де землекористувачами є дві особи - сторони у справі та у звязку з наявністю спору між ними, просив розглянути справу без прийняття спірного будинку в експлуатацію.

Третя особа у справі - обласне комунальне підприємство " Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" - про наявність заперечень проти позову ОСОБА_1 не повідомив, просив розглянути справу без участі представника (л.с.97).

Допитані за клопотанням позивача за первісним позовом свідки повідомили наступне.

Свідок ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомила, що знайома зі сторонами, стверджує, що брала участь у будівництві спірного будинку - виконувала зовнішні роботи; їй відомо, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була куплена стара хата, яку розібрали та з отриманих будівельних матеріалів збудували нову хату по вул.Гоголя, 26 в одному дворі поряд з хатою батьків; на її думку, гроші на будівництво давали батьки; участь у будівництві брав і ОСОБА_1 - виконував підсобні роботи, приїзджав з Діївки і ОСОБА_5, а його жінку ОСОБА_2 свідок не бачила; за словами батьків у новому будинку буде жити той, хто одружиться; після побудови у будинку стали жити ОСОБА_5 зі своєю дружиною ОСОБА_2, а потім виїхали до Діївки; потім там жити ОСОБА_15 та ОСОБА_8, а після того як їх виселили, став жити ОСОБА_1 з дружиною; свідок такж пояснила, що ОСОБА_1 дійсно жив у м. Ленінграді, але період часу вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що перебуває у приятельських стосунках з сином позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_11, повідомив, що в 2004-2005рр. допомогав йому вивозити будматеріали на вул.Гоголя, 26, де він виконував будівельні роботи (зливну яму, туалет, перекривав дах); свідками будь-яких конфліктів не був.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що є сестрою позивача ОСОБА_1, а також сестрою померлого ОСОБА_5; на той час, коли був збудований спірний будинок їй виповнилось 13 років, але стверджує, що пам`ятає - спірний будинок будували батьки, а ОСОБА_5 участі не брав у будівництві.

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що на час будівництва спірного будинку вона була у дитячому віці, знає, що її брати у 1989 року виселили зі спірного будинку чоловіка їхньої сестри з племінниками, після чого там став жити ОСОБА_1 з дружиною

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 повідомили, що у 1989 році весною з доволу ОСОБА_11, сина ОСОБА_1, тимчасово приблизно півтора роки мешкали в одному з будинків по вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка, в одному з будинків жили вони, а у другому ОСОБА_11 з батьком, під час проживання застелкили теплицю, розвели господарство; інші родичі за цей час у будинку не бували.

Свідок ОСОБА_21 повідомила, що є дружиною позивача ОСОБА_1; шлюбні стосунки підтримували неофіційно з 1965 року, а зареєстрували шлюб у 1966 році; до цього вона жила у гуртожитку на вул.Южній, у будівництві спірного будинку допомогав батькам ОСОБА_1 як підсобний робітник, приблизно з 1988 року переїхали до спірного будинку на постійне проживання і зробили у ньому ванну, у 1998 році зробили парове опалення, веранду, обклали у кухні стіни кахлем та зробили інші роботи по покращенню його стану; восени 2005 року приїзджала з приводу будинку відповідачка ОСОБА_2 і її син, а потім технік з БТІ, до цього часу ніхто з приводу їх виселення з будинку не звертався.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що є сестрою дружини позивача, свідка ОСОБА_21, стверджує, що її сестра вийшла заміж у 1966 році, мешкала у гуртожитку в районі соцміста, а потім у будинку матері теж в районі соцміста; ОСОБА_1 у 1966 році побудував спірний будинок по вул.Гоголя, 26, її чоловік допомогав йому на будівництві, витрати за будівництво сплачував батько ОСОБА_1; відповідачка ОСОБА_2 у той час у спірному будинку не мешкала; ОСОБА_1 після 2000 року добудував там водопровід, опалення, ванну кімнату.

Свідок ОСОБА_22 повідомив, що у 1998 році як зварювальник допомогав ОСОБА_1 зробити опалення у меншій хаті по вул.Гоголя, 26, там де вони жили, а у 2005 році зробив їм опалення у вернадні; про наявність спору щодо цього будинку йому було невідомо.

Свідок ОСОБА_23 повідомив, що знайомий з ОСОБА_11, сином позивача; в період 1992-1996 рр., а також в період 2000-2005рр. їздили з ним до будинку його батьків у с.Карнаухівка, де він допомогав Андрієві будувати зливну яму, санвузол, прибудову.

Допитані за клопотанням позивачки за зустрічним позовом свідки повідомили наступне.

Свідок ОСОБА_24 повідомила, що є рідною тіткою позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його покійного брата ОСОБА_5; їй відомо, що ОСОБА_5 коли повернувся з армії та одружився, з дозволу батька у дворі батьків почав будувати спірний будинок, коли стіни були зведені, він привів до батьків ОСОБА_25 і вони стали разом проживати; у будівництві спірного будинку свідок допомогала особисто та її чоловік, їх сусідка ОСОБА_14 участі у будівництві не брала; ОСОБА_1 одружився у Ленінграді після армії і приїхав до батьків з дружиною, але таа швидко повернулась до Ленінграду, а він залишився з батьками, потім розлучився з нею; на цей час оселився у батьківській хаті, а не у спірному будинку; узяв новий шлюб з ОСОБА_21 і став з нею проживати у районі соцміста; на час основного будівництва спірного будинку його у місті не було і будь-якої участі у будівництві він не брав ; у с.Карнаухівка по вул.Гоголя, 26 він оселився з дружиною наприкінці 80-х років після смерті батьків; будівництво спірного будинку було розпочато у 1964-1965 роках, у 1966 році будинок був придатним для проживання. Рідна сестра свідка ОСОБА_4, мати ОСОБА_26 та ОСОБА_27, розповідала свідкові, що зробили заповіт на будинок на синів, але у яких частках не уточнювала.

Свідок ОСОБА_28 повідомила, що мешкає по сусідству з розташуванням спірного будинку; під час його будівництва у 60-ті роки брала участь з іншими сусідами, а також їх тіткою ОСОБА_24 у будівництві спірного будинку; підтримувала з ОСОБА_5 та його родиною дружні стосунки, будував спірний будинок ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_2, казали, що будують за власні гроші; його брата ОСОБА_1 в цей час у місті не було; кімнат у спірному будинку було дві; старший син ОСОБА_27 там народився, а потім їм дали ділянку у с.Діївка і вони почали там нове будівництво, а спірний будинок залишили для проживання сестрі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ОСОБА_7 з її родиною.

Свідок ОСОБА_29 повідомила, що ОСОБА_2 є рідною сестрою її чоловіка, тому вони у родинних відносинах; їй відомо, що будували спірний будинок ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_5 для себе, так як їм дозволили батьки; брат ОСОБА_5 часто там не зявлявся і з ним свідок майже не спілкувалась, він жив у іншому місці; одразу після закінчення будівництва спірного будинку там оселився ОСОБА_5 зі своєю дружиною ОСОБА_2 та старшим сином, а потім вони отримали ділянку у с.Діївка і розпочали там нове будівництво, а згодом туди переїхали.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що є чоловіком рідної сестри ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_7; приїхав він з Чернівців у 1965 році і з дружиною став жити у батьківській хаті по вул.Гоголя, 26 ( раніш був інший номер; на цей час ОСОБА_5 вже розпочав будівництво спірного будинку з дозволу батьків у їх дворі; він особисто допомогав ОСОБА_5 - робив підлогу, вікна, постійно допомогала на будівництві тітка - ОСОБА_24; взагалі родина була дуже велика - мешкали батьки, сестри, ОСОБА_5 зі своєю родиною; ОСОБА_1 участі у будівництві не брав, так як мешкав у Ленінграді, а потім повернувся з дружиною і оселився у хаті батьків, але його дружина дуже швидко поїхала назад до Ленінграду і він одружився з ОСОБА_30 і переїхав до неї у район соцміста; після закінчення будівництва ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_2 та сином деякий час пожили у новій хаті, але стосунки з родиною чоловіка у ОСОБА_2 не склались і вони, отримавши ділянку у с.Діївка, почали будувати новий будинок, куди приблизно у 1970 році і переїхали; так як свідок на той час тільки став на чергу на отримання квартири і іншого житла не мав, то після їх відїзду у спірному будинку з дозволу Аанатолія та батьків став мешкати з дітьми та зі своєю дружиною ОСОБА_28, яка померла у 1986 році, тоді ж померла і її мати ОСОБА_4 і він з дітьми, щоб уникнути конфлікту з братами дружини переїхав у 1988 році зі спірного будинку до квартири, яку на той час вже отримав. За час проживання у спірному будинку саме він, а не ОСОБА_1 збудував з шлакоблоку веранду 2х4м, покрив залізом дах, міняв труби водопроводу на сталеві неіржавіючі; стверджує, що стіни у спірному будинку зводив ОСОБА_5 з дружиною, вони і сплачували за будівництво, так як працювали; спірний будинок називали "времянкою"; за рішенням суду отримав компенсацію за частку своєї дружини у батьківській спадщині; будь-яких вимог стосовно відшкодування вартості будівельних робіт виконаних ним у спірному будинку не заявляв.

Сідок ОСОБА_31 повідомив, що є сином свідка ОСОБА_8 і тому знаходиться у родинних стосунках зі сторонами, знає, що його батько ОСОБА_8 будував прибудову-тамбур у будинку по вул.Гоголя, 26, у с.Карнаухівка, у цьому будинку вони жили до 1988 року, а потім переїхали до нової квартири.

Допитана у якості свідка фахівець державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" ОСОБА_32 повідомила, що до неї звернулась представник ОСОБА_2 з замовленням щодо виконання робіт з обстеження технічного стану будівельних контрукцій жилого будинку В-1; для виконання робіт вона виїзджала на місце розташування будинку і обстежила будинок зовні і керуючись даними технічного паспорту, так як до будинку двері не відчинили; на подвірї розташовано два будинки - один з них у поганому стані, що обстежуваного будинку В-1 то, його стан є задовільним, свій висновок свідок підтверджує в повному обсязі.

Покази ОСОБА_33., зафіксовані стороною позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на електронному носії як відео-аудиозапис, на перегляді та прослуховуванні якого наполягали представники позивачки за зустрічним позовом, не можуть бути прийняті у якості доказу у справі, оскільки зазначена особа у суді не опитувалась як свідок зі складанням присяги, з тих же підстав як неналежний доказ суд не приймає до уваги у якості доказу ксерокопію заяви ОСОБА_34 (л.с.200), на долученні якої до справи наполягала сторона позивача за первісним позовом.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, свідків, взявши до уваги позицію відповідача - виконкому Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, третьої особи, викладену письмово, дослідивши докази у справі, вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 слід відмовити, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 задовольнити з наступних підстав.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 є спадкоємцями та співвласниками будинку, який раніш мав № 18, а на теперішній час має адресу вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка (будинок А-1, літня кухня Б-1, два шлакобетонних підвали Л-1, М-1, вбиральня кирпична Н-1, водопровід № 4, забори №№1-3, 1-відмостки), що підтверджується договором дарування від 17.02.1964 року, яким колишніми власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подаровано - ОСОБА_1 -1/4 частину, а ОСОБА_5 - 1/2 частини зазначеного домоволодіння (л.с.21). Згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.08.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 успадкували після смерті своїх батьків 1/4 частину вказаного домоволодіння (л.с.20), після чого згідно рішень Баглійського районного суду від 10.03.1989 року, 26.04.1989 року ОСОБА_1 стало належати 3/8 частини, а ОСОБА_5 5/8 частин домоволодіння (л.с.54-55, 42-45). Як вбачається зі свідоцтва про народження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 (л.с.22) він є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3; позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 19.10.1965 року з його рідним братом ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження (л.с.37) і не оспорюється сторонами. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 5/8 частин жилого будинку А-1 по вул.Гоголя, 26 з господарчими прибудовами (сарай дощатий К-1, підвали Л-1,М-1, вбиральня цегляна Н-1, водопровід № 4, зливна яма № 5, тротуар, огорожі) - (л.с.46).

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з копії технічного пспорту на домоволодіння ( л.с. 48-53) у 1966 році на відведеній для будівництва земельній ділянці було збудовано спірний будинок В-1. Як зазначила позивач за зустрічним позовом і з чим погодився в судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 спірний будинок збудуваний на території домоволодіння у 1966 році з дозволу користувачів земельної ділянки - батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_1, у звязку з тим, що старий будинок був побудований ще у 1957 році і не задовольняв житлових потреб родини. До експлуатації будинок В-1 не був прийнятий, органом місцевого самоврядування свідоцтво про право власності на будинок власникам не видавалось, що підтверджує інформація виконкому Карнаухівської селищної ради, оскільки між співвласниками існує спір щодо домоволодіння В-1 (л.с.226).

Згідно з містобудівним висновком, затвердженим начальником управління головного архітектора міста Дніпродзержинської міської ради, спірний житловий будинок В-1 загальною площею 59,7 кв.м, в тому числі житловою площею 31,4 кв.м побудовано самовільно і за умов виконання власником перепланування для забезпечення входу до житлових кімнат через коридор, а не через кухню, та приведення його таким чином у відповідність до державних будівельних норм, управління вважає можливим прийняття будинку в експлуатацію; розташування будинку, а також побудову тамбура а-1-1, сараїв О-1, Р-1, К-1, С-1, теплиці П-1 виконано без порушень вимог державних будівельних норм, у звязку з чим погоджено їх подальшу експлуатацію (л.с.215-217). По об`єктам, котрі збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449, якою затверджено Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів недержавного замовлення, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (споруди), який раніш складався бюро технічної інвентаризації, а на теперішній час незалежною організацією, що має відповідну ліцензію. Згідно технічного висновку складеного станом на червень 2009 року спеціалістами Державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" житловий будинок В-1 з нежилими прибудовами ( в-1,в-1-1) за адресою вул.Гоголя, 26 у с. Карнаухівка відповідає будівельним нормам та правилам і придатний для подальшої експлуатації (л.с.207-214).

У довідці голови вулично-квартального комітету (л.с.79) зазначено, що ОСОБА_5 за дресою вул.Гоголя, 26 після отримання спадщини був зареєстрований, але фактично не жив, однак суд критично поставився до вказаної довідки, оскільки головою вулично-квартального комітету зу довідці вказано, що текст її складено іншою особою.

Суд також критично поставився до показів допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_35 щодо побудови спірного будинку В-1 позивачем за первісним позовом ОСОБА_1, оскільки свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 пояснили, що на час будівництва спірного будинку були у дитячому віці і відповідно не могли достовірно запам`ятати певні обставини, свідок ОСОБА_21 та ОСОБА_35 у близьких родинних стосунках з позивачем ОСОБА_1, тому їх свідчення можуть мати необєктивний характер, крім того ці свідчення спростовуються іншими доказами у справі. Так з відміток щодо реєстрації у домовій книзі, оригінал якої долучено до справи, з довідок щодо виклику ОСОБА_1 до суду у м.Ленінград, де слухалась його справа про розлучення, видно, що в період з 1963 року по 1966 рік, коли був збудований спірний будинок, він не мешкав постійно у с.Карнаухівка, був зареєстрований, мешкав та працював у м. Ленінграді, чого не заперечував і в суді, тому не міг брати участі у будівництві спірного будинку В-1, а став його використовувати для власного проживання з 1989 року, тому і здійснював покращення його технічного стану, зводив самовільно господарські будівлі, сплачував податки, що підтверджується наданими ним квитанціями (л.с.166-188) і не оспорюється іншою стороною.

Як пояснив позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, особисто він до 2007 року будь-яких дій щодо введення будинку в експлуатацію не здійснював, під час розгляду даної справи теж не ініціював вирішення цього питання в органах місцевого самоврядування, за отриманням документів щодо відповідності будівельним нормам самочинних будівель по вул.Гоголя, 26, до компетентних установ не звертався.

З показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_24, які брали безпосередню участь у будівництві і є членами родини як однієї, так і іншої сторони, у будівництві спірного будинку ОСОБА_1 участі не брав, спірний будинок будував його брат ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_2, після закінчення будівництва у 1966 році вони заселились до цього будинку і прожили там до 1969 року.

Згідно ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у справі.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, який збудував разом з ОСОБА_2 спірний будинок В-1, помер 25 червня 2002 року; з будь-якими заявами про надання спірному майну у вигляді вказаного будинку статусу комунального майна або відумерлої спадщини виконавчий комітет селищної ради до суду не звертався, про визнання майна безгосподарним в порядку визначеному ст.137 ЦК України в ред.1963 р. під час розгляду справи представник виконавчого комітету теж не повідомив, до суду не зявився і відповідних вимог при розгляді даної справи не заявив.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України в ред.2003 року право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена, за умови, надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 разом з її чоловіком ОСОБА_5 було збудовано у 1966 році спірний будинок на земельній ділянці, яку згідно з рішенням виконкому Карнаухівської сільради від 27.11.1956 року № 528 виділено (л.с.16) для будівництва його батькам, від яких він отримав у спадщину і у дар в цілому 5/8 частин старого будинку А-1 1957 року побудови. Факт побудови спірного будинку В-1 ОСОБА_2 разом з її чоловіком ОСОБА_5 у 1966 році, а також використання ними цього будинку для проживання до 1969 року підтверджується наведеними вище обставинами, ОСОБА_2 у встановлений ст.549 ЦК України в ред.1963 року строк прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, а спірне домоволодіння, яке фактично існувало на час його смерті, але не було введено спадкодавцем в експлуатацію теж є частиною спадщини з переходом до позивачки обов`язків по виконанню певних дій щодо введення його в експлуатацію та реєстрації права власності на домоволодіння в органах технічної інвентаризації.

Аналізуючи заперечення проти зустрічного позову позивача за первісним позовом ОСОБА_1, його пояснення в обгрунтування своїх позовних вимог, суд встановив, що він в період з 1963 року по 1966 рік, колі відбувалось будівництво спірного будинку, постійно проживав за межами міста, іноді повертаючись на нетривалий час до батьків у с.Карнаухівка, де мешкав у будинку батьків А-1 по вул.Гоголя, 26 ( на той час № 18), тому брати постійну та тривалу участь у будівництві фізично не міг; з 1966 року і до 1988 року він спірним будинком не цікавився і у ньому не проживав і протилежне не намагався доводити у суді, після реєстрації у 1989 році за вказаною адресою та заселення до будинку В-1 став періодично вносити зміни у його обладнання, добудовував господарчі будівлі, покращував та підтримував його технічний стан, так як проживав у будинку та використовував його і виходячи з цього став вважати спірний будинок своєю власністю; при цьому позивачем визнано, що у 1998 році позивачка за зустрічним сином ОСОБА_2 зверталась до нього з вимогою звільнити спірний будинок В-1, але він цього не зробив.

Співвідповідач у справі - виконавчий комітет Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, проти позовних вимог як за первісним так і за зустрічним позовами не заперечує, спірний будинок побудований на земельній ділянці, відведеній для будівництва жилого будинку, відповідає будівельним нормам та правилам за умови переобладнання входу до житлових кімнат, але ОСОБА_1 ці дії не виконані, а з боку ОСОБА_2 їх виконати неможливо, оскільки будинок зайнятий ОСОБА_1 Збудований спірний будинок до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449, якою затверджено Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів недержавного замовлення, тому при зверненні з метою реєстрації права власності на цей будинок підставою має бути висновок про технічний стан будинку (споруди), складений бюро технічної інвентаризації; висновки фахівця Державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект", містобудівний висновок щодо спірного будинку за зверненнями позивачки за зустрічним позовом складені відповідними органами та долучені до матеріалів справи.

Тому, виходячи з викладених вище обставин, суд вважає за необхідне задовільнити позовні вимоги та визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на самовільно збудоване домоволодіння В-1 по вул.Гоголя, 26 в с.Карнаухівка в м. Дніпродзержинську, з обов`язковою реєстрацією за нею права власності, відмовивши у первісному позові ОСОБА_1

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 376 Цивільного кодексу України , ст.549 ЦК України в ред.1963 року, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, - про визнання права власності на самочинно збудований будинок.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований будинок В-1, загальною площею 59,7 кв.м, житловою площею 31, 4 кв.м, розташований за адресою вул.Гоголя, 26 у с.Карнаухівка м. Дніпродзержинська, зобов'язавши її виконати вимоги містобудівного висновку щодо переобладнання будинку, з обов`язковою реєстрацією за нею права власності обласним комунальним підприємством " Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації".

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконкому Карнаухівської селищної ради м. Дніпродзержинська, третя особа - обласне комунальне підприємство

" Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" , - про визнання права власності на самочинно збудований будинок, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати судовий збір 237 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий у справі ОСОБА_36