Справа № 2-а-429/09

ПО С Т А Н О В А

іменем                  України

06 квітня 2009 року       Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: судді                Макаровець А.М.,

за участі секретаря        Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кролевці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за 2007-2008 роки та січень 2009 року в сумі 2762 грн. 50 коп.,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 р.р. їй така допомога не виплачувалась.

У період з січня 2008 року по січень 2009 року включно щомісячну соціальну допомогу  виплачували, але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком всупереч 30% встановлених законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 р. становить 1442 грн. 70 коп., а сума недоплаченої соціальної допомоги за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р. становить 1319 грн. 80 коп..

При цьому позивачка зазначила, що про факт порушення її права вона дізналась тільки у вересні  2008 року після висвітлення зазначених подій у пресі, кли в сюжетах теленовин почали розповідати про масові звернення „Дітей війни” до суду.

Рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." від 19 грудня 2006 р., якими зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Тому, на підставі викладеного, відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, керуючись ст. ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України, позивачка , просить:

1. Відновити пропущений строк для звернення до суду.

2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по січень 2009 року включно в сумі 2762 грн. 50 коп. та виплатити на її користь зазначену суму.

Відповідач - Управління пенсійного фонду України в м. Кролевець Сумської області (далі УПФУ у Кролевецькому районі), будучи належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання в якому просить справу розглядати у відсутність їх представника. Свою позицію в письмових запереченнях  відповідач обґрунтував тим, що:

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон №2195) не передбачено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст. 7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У зв’язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України 6рп/2007 від 09.07.2007 року про визнання такими, що не відповідають Конституції норми ст. ст. 7, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ці норми втратили чинність від дня прийняття рішення, тому вимоги щодо виплати зазначеного підвищення за період з 01.01.2007 р. по 09.07.07 р. є такими, що суперечать чинному на той час законодавству.

Щодо виплати вказаного підвищення з 09.07.07 по 01.01.08, то відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 (далі Закон №1058) розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 цього Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів трудових пенсій” від 15.04.2003 року № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення  трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Пункт 9 Положення "Про пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Пунктом 1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до якого дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним Судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства).

Про розмір пенсії позивачці було відомо з 01.01.2006 р., а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопії пенсійного посвідчення, ксерокопії паспорту (а.с.6, 7, 8) та не заперечується відповідачем.

Згідно з ст. 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області та наданої ним довідки вбачається, що у 2007 році позивачка взагалі не отримувала підвищення до пенсії, а у 2008 році та в січні 2009 року включно позивачка отримувала таке підвищення тільки розмірі що відповідав 10% мінімальної пенсії за віком.(а.с. 13, 14, 15).

В період, за який пред’явлено позовні вимоги діяло слідуюче законодавство:

- на 2007 рік дію ст. 6 зазначеного Закону було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та внесенням змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої діти війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України.

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України і ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч. 3 ст. 152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року УПФУ у Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.04 р.), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до зазначених дат є безпідставними, оскільки дії суб’єкта владних повноважень, відповідача по справі, відповідали чинному на той час законодавству. При цьому, відповідач повинен був також провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком за січень 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення за цей період.

Щодо розмірів підвищення, які встановлені в п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р., то вони суперечать ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і тому не можуть бути застосовані за нормою ч. 4 ст. 9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначається, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні даної справи, судом також приймаються до уваги положення п. 4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону «Про Державний бюджет України» містяться в ч. 2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом «Про Державний бюджет України», є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом "Про Державний бюджет України» не може встановлюватись розмір гарантій, визначених відповідними законами.

Аналізуючи позиції УПФУ у Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст. 7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону №1058 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п. 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період визначений судом, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р.по 31 грудня 2008 рік та за січень 2009 року ,  оскільки, відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст. 8 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, так як відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до п. 1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 4 ст. 8 та ч. 7 ст. 9 КАС України, посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону України №2195-ІV саме управління Пенсійного фонду України в м. Кролевець проводило з 01 січня 2008 р. нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 9 липня 2007 року по 31грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання відповідача щодо нарахування та виплати конкретно обрахованої позивачкою суми підвищення до пенсії (саме в частині визначення судом конкретного розміру стягнення) не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Тому, є достатні підстави для задоволення позовних вимог саме в частині зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за 2007 рік з 09 липня 2007р .  по 31 грудня 2007 р., за 2008рік з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року та за січень 2009 року включно  у розмірі 30% (з урахуванням отриманих позивачкою сум).

 Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Кролевецькому районі Сумської області, по невиконанню з 09 липня 2007р .  по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року та за січень 2009 року включно положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, що призвело до порушень прав позивачки на своєчасне нарахування та виплату їй вказаного підвищення до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007 р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 11, 94, 99-100, 122, 160-163 КАС України,-

п о с т а н о в и в:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за січень 2009 року включно дитині війни ОСОБА_1.

3. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за січень 2009 року включно з урахуванням виплат, проведених за вказані періоди.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн.70 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з одночасним надісланням  її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

СУДДЯ          

Постанова у повному обсязі складена та підписана 7 квітня 2009 року.