Дата документу Справа № 243/3885/14

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/240/15 Головуючий у 1-й інстанції - Хаустова Т.А.

Єдиний унікальний № 243/3838/14 Доповідач у 2-й інстанції - Дутов О.М.

Категорія - п.6, п.12, п.13 ч.2 ст.115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дутова О.М.

суддів Шаповал О.С., Гончара О.С.

при секретарі Торбач Ю.О.

за участю прокурора Мотренко М.В.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянула в м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у провадженні, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов’янська, Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працює, неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, місце проживання: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 30 січня 2006 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки;

- 26 січня 2009 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років і шість місяців. Звільнився умовно - достроково 07 лютого 2013 року. Невідбутий строк покарання один рік і три місяці,

засуджено:

- за ст. 185 ч 3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки;

- за ст. 289 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 187 ч.4 у вигляді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за цим вироком призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі.

За сукупністю вироків, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинання невідбутої частини покарання, призначеного на підставі вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2009 року - позбавлення волі на строк один рік і три місяці, покарання у вигляді довічного позбавленням волі, призначеним за цим вироком - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 із заліком досудового ув'язнення обчислюється з 05 квітня 2013 року.

Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_7 до набрання вироком чинності залишений без змін - «тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області».

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Слов’янська, Донецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працює, неодружений, місце проживання: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 18 липня 2003 року Слов'янським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк три роки;

- 09 листопада 2007 року Чутовським районним судом Полтавської області за ст. 122 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк два роки з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік;

- 05 жовтня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч. 2 КК України до обмеження волі на строк один рік;

- 27 листопада 2012 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки, з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на три роки,

засуджено:

- за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді арешту на строк три місяці;

- за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк два роки;

- за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки;

- за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 187 ч. 4 у вигляді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України у вигляді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією всього приналежного йому майна.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за цим вироком призначено шляхом часткового складання призначених покарань - у вигляді позбавлення волі на строк чотирнадцять років і шість місяців з конфіскацією всього приналежного йому майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі.

За сукупністю вироків, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 призначено шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком невідбутої частини покарання, призначеного на підставі вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2012 року - у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього приналежного йому майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 із заліком досудового ув'язнення обчислюється з 05 квітня 2013 року.

Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком чинності залишений без змін - «тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області».

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працює, не одружений, місце проживання: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 05 квітня 1979 року Калінінським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст. ст. 81 ч. 2, 142 ч. 1, 206 ч. 2, 42, 43 КК України (в ред. 1960 року) до позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна;

- 26 травня 1986 року Калінінським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст. 188-1 ч. 2 КК України (в ред. 1960 року) до виправних робіт на строк два роки з утриманням 20% заробітку щомісячно на користь держави;

- 17 липня 1987 року Центрально-міським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст. 140 ч. 3, ст. 142 ч. 3, 42 КК України (в ред. 1960 року) до позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією майна;

- 19 серпня 1998 року Центрально-міським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст. ст. 196-1 ч. 2, ст. 140 ч. 3, ст. 142 ч. 2, 26-1, 42 КК України (в ред. 1960 року) до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна. Згідно із Постановою Єнакієвського міського суду Донецької області від 01 січня 2002 року, у відповідності до КК України від 2001 року, з вироку виключено ст. 26-1, та перекваліфіковано ст. 196-1 ч. 2 на ст. 395 КК України, звільнився умовно-достроково 18 вересня 2003 року невідбутий строк два роки шість місяців 24 дні;

- 16 березня 2009 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 162 ч. 1, ст. 15 ст. 186 ч. 3, ст. 187 ч. 3, ст.ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 07 березня 2013 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,

засуджено:

- за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна;

- за ст. 396 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк один рік.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчий установі.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 із заліком досудового ув'язнення обчислюється з 05 квітня 2013 року.

Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_9 до набрання вироком чинності залишений без змін - «тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області».

Згідно вироку суду, 05 березня 2013 року приблизно о 16 годині 00 хвилин у ОСОБА_8, який проходив біля будинку АДРЕСА_4, виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме сітки - рабиці, яка огороджує території будинку АДРЕСА_5, про що ОСОБА_8 повідомив осіб, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, вступивши з ними в злочину змову на реалізацію даного умислу.

В цей же день, 05 березня 2013 року, приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, разом з особами, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, прийшли до огорожі будинку АДРЕСА_5, де особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, за допомогою кусачок почав обрізати дріт, на який була прикріплена сітка рабиця, а ОСОБА_8 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, згортали її.

ОСОБА_8 разом з особами, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, обрізавши сітку рабицю, висотою 1,5 метрів, довжиною 5 метрів, вартістю 170 гривень, яка належить ОСОБА_11, спробували перекинути її через паркан, але в них не вийшло, так як вона була дуже важка. В цей момент з будинку АДРЕСА_5, вийшла ОСОБА_11 та ОСОБА_12, побачивши яких ОСОБА_8 та особи, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, залишили сітку - рабицю та почали тікати.

Таким чином, ОСОБА_8 та особи, матеріали кримінального провадження відносно яких виділені в окреме провадження, виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від їх волі.

28 березня 2013 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_7, ОСОБА_8, та особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись біля будинку АДРЕСА_6, вступивши у попередню змову між собою, направлену на таємне викрадення чужого майна. Після чого ОСОБА_7, ОСОБА_8, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, діючи за попередньою домовленістю між собою, умисно, з корисних мотивів, повторно, через хвіртку проникли на територію вищевказаного будинку, де ОСОБА_8 за допомогою металевого прута, шляхом злому замку дверей господарської будівлі (сараю), проник до приміщення вищевказаної будівлі, звідки ОСОБА_7 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, та ОСОБА_8 таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_13

Після чого з місця злочину зникли, а викраденим розпорядились на свій розсуд, заподіявши ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 гривень.

31 березня 2013 року, точного часу в ході судового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_7 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на автомобілі марки «CHEVROLET AVEO SF69Y ЗНГ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_14, приїхали за місцем проживання ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_3.

В указаному місті в зазначений час особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, запропонував ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заволодіти майном ОСОБА_15 на що останні погодилися. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8, ОСОБА_7, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, на вказаному вище автомобілі під керуванням ОСОБА_14, який був присутній при змові вказаних вище осіб, направилися за місцем проживання потерпілого ОСОБА_15, за адресою АДРЕСА_7.

Цього ж дня приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_7, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, доїхали до АДРЕСА_7, не доїзжаючи до будинку АДРЕСА_7, де ОСОБА_7, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_8 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_14 відповідно домовленості, від'їхав та залишився чекати в автомобілі. Тим часом, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, направилися до будинку, де ОСОБА_7, перестрибнув через паркан, проник до двору будинку та відчинив хвіртку ОСОБА_8 та особі, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження.

Зайшовши у двір, останні були помічені володільцем домоволодіння ОСОБА_15, який почав роботи їм зауваження, та вимагав залишити територію двора. Однак, ігноруючи законні вимоги власника ОСОБА_15, розуміючи відкритий характер своїх протиправних дій, ОСОБА_7 умисно разом з ОСОБА_8 та особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, проникли до будинку ОСОБА_15

Знаходячись в будинку АДРЕСА_7, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з метою заволодіння грошима ОСОБА_15, продовжуючи свої протиправні дії, діючи за попередньою змовою та спільно, вийшовши за межі домовленості із особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, на вчинення відкритого викрадення майна із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя потерпілого, маючи корисний намір, знаходячись в залі будинку напали на ОСОБА_15

Під час нападу ОСОБА_7 ударив кулаком правої руки в груди ОСОБА_15 поваливши його на підлогу. В цей час у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на вбивство потерпілого ОСОБА_15 З цією метою вони разом стали спільно наносити удари ногами по різним частинам тіла лежачого на підлозі ОСОБА_15 Після чого ОСОБА_8 взяв сокиру, лезом якої став наносити різані рани в область ключиці та шиї ОСОБА_15, при цьому виказуючи останньому вимогу передачі грошових коштів.

ОСОБА_15 відмовився виконати вимогу ОСОБА_8, через що останній завдав йому удар лезом сокири по пальцям правої руки. В загальній кількості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нанесли ОСОБА_15 37 ударів, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: різану рану підборіддя зліва, області лівого плечового суглоба, нігтьової фаланги п'ятого пальця правої кисті, різані рани поверхневого характеру потиличної області зліва, в проекції гілки нижньої щелепи зліва, області рукоятки грудини, п'ятого пальця правої кисті, садни тім'яної області ліворуч і праворуч, лобової області ліворуч, зовнішнього краю брів, області гілки нижньої щелепи справа, тильної поверхні кисті, і синці лобової області справа, тім'яної області справа, навколо правого ока, подряпини в надключичній області ліворуч, у проекції лівої ключиці і тильної поверхні четвертого пальця правої кисті, закриті множинні переломи ребер, забій правої легені, що ускладнилися тяжкою жировою емболією легенів, а також різані рани шиї зліва з пошкодженням вени, що ускладнилися загальним недокрів'ям внутрішніх органів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_15 помер на місці, причиною смерті стала сукупна травма тіла - закрита тупа травма грудної клітини з множинними переломами ребер, різана рана шиї зліва, що ускладнилася розвитком тяжкої жирової емболії легенів і загальним недокрів'ям внутрішніх органів.

В той час як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричиняли тілесні ушкодження ОСОБА_15 в залі будинку, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, знаходячись у кухні, діючи навмисно, повторно, реалізуючи свій злочинний намір відкрито викрав майно ОСОБА_15 - чотири алюмінієві каструлі, а саме: каструлю об'ємом три літри, вартістю 14 гривень 60 копійок, каструлю об'ємом п'ять літрів, вартістю 29 гривень 75 копійок, каструлю об'ємом сім літрів, вартістю 29 гривень, та каструлю об'ємом десять літрів, вартістю 43 гривні 75 копійок, алюмінієвий бідон об'ємом 20 літрів, вартістю 180 гривень. Зазначене майно особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, виніс за двір будинку, та поставив біля хвіртки.

Тим часом ОСОБА_7 заволодів телевізором марки «Start», вартістю 500 гривень, що належав ОСОБА_15, а ОСОБА_8 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний намір, викрали розкладну телескопічну драбину із алюмінію вартістю 250 гривень. Після вчиненого, ОСОБА_7, ОСОБА_8, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, залишили територію домоволодіння АДРЕСА_7, та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 1047 грн. 10 коп.

01 квітня 2013 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_8 разом ОСОБА_9 на автомобілі марки «CHEVROLET AVEO SF69Y ЗНГ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_14 приїхали до будинку АДРЕСА_8, де знаходились ОСОБА_7 та особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження.

Після спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, на вищевказаному автомобілі під керування ОСОБА_14 направились за місцем мешкання особи, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, за адресою АДРЕСА_9. В цей день приблизно в 16 годині 00 хвилин ОСОБА_7, ОСОБА_8, особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_9, ОСОБА_14 приїхали за вказаною адресою.

Залишивши автомобіль по АДРЕСА_9 між будинком АДРЕСА_9 та берегом ріки Казений Торець, останні стали підніматись по сходах в квартиру №3 вищевказаного дому. В цей же час у ОСОБА_7 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_14 з метою заволодіння автомобілем марки «CHEVROLET AVEO SF69Y ЗНГ», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_16, та на той час знаходився у користуванні ОСОБА_14

ОСОБА_7 повідомив про свій злочинний намір ОСОБА_8 і вступив з ним в злочину змову направлену на реалізацію даного умислу. Після чого, діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вбивство ОСОБА_14 з метою заволодіння автомобілем ОСОБА_16. знаходячись в залі квартири АДРЕСА_9, діючи спільно із ОСОБА_8, ОСОБА_7 наніс один удар молотком в потиличну область голови ОСОБА_14, а ОСОБА_8 наніс чотири удари гострим предметом в область грудної клітини ОСОБА_14, від чого останній присів на диван.

В цей час особа, матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, вийшов із квартири, а ОСОБА_9 направився до кухні, де і знаходився весь час. Далі ОСОБА_8 ножицями наніс удар в область шиї ОСОБА_14, а ОСОБА_7 обухом сокири наніс удари по голові ОСОБА_14 Від чого ОСОБА_14 впав на підлогу біля дивану. Продовжуючи свої дії ОСОБА_7 взяв із кухні кухонний ніж і наніс удар в область серця ОСОБА_14 Навмисними протиправними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинили потерпілому ОСОБА_14 забиті рани волосистої частини голови, крововиливи у м'які покрови голови з боку - її внутрішньої поверхні в проекції ран, відкриту черепно-мозкову травму у виді осколкового множинного характеру перелом кісток склепіння черепа, субдурального крововиливу, субарахноїдального травматичного крововиливу, колото-різані поранення лівої половини грудної клітини, проникаюче в ліву плевральну порожнину, з пошкодженням лівої легені та гемотораксом, колото-різані рани задньої поверхні шиї та грудної клітини, садно грудної клітини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджені потерпілий ОСОБА_14 помер на місті, причиною смерті стала відкрита черепно-мозкова травма: осколковий множинного характеру перелом кісток склепіння черепа, субдуральний крововилив, субарахноїдальний травматичний крововилив.

Після чого, 01 квітня 2013 року близько 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 із корисливих мотивів, повторно, вступив в попередню змову з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, направлену на незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_16 В цей час, з метою досягнення злочинного наміру, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 прийшли до автомобілю марки «CHEVROLET AVEO SF69Y ЗНГ», державний номер НОМЕР_1, вартістю 44355 гривень, який знаходився по АДРЕСА_9 між будинком АДРЕСА_9 та берегом ріки Казений Торець, та скориставшись тим, що двері автомобіля не замкнені, проникли до салону, де ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 на пасажирські сидіння. Однак запустити двигун ОСОБА_7 не зміг, після чого ОСОБА_8 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом разом із ОСОБА_9 почали штовхати транспортний засіб, за кермом якого сидів ОСОБА_7 Проштовхавши автомобіль близько 5-10 м, та не запустивши двигуна, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 залишили автомобіль та з місця злочину зникли.

В цей же час, 01 квітня 2013 року, близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_9, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7, ОСОБА_14 в квартирі АДРЕСА_9, де став свідком навмисного вбивства ОСОБА_14, яке вчинили ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 При цьому достовірно усвідомлюючи, що скоєно особливо тяжкий злочин, ОСОБА_9, заздалегідь не обіцяючи переховувати сліди злочину, навмисно допоміг ОСОБА_8 та ОСОБА_7 позбавитись трупа ОСОБА_14 Так, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винесли труп ОСОБА_14 з квартири АДРЕСА_9, та намагаючись приховати його, перенесли до річки Казений Торець, де втопили у воді і тим самим знищили сліди злочину.

Також, 01 квітня 2013 року, близько 21 години 00 хвилин у ОСОБА_8, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та знаходився біля автомобілю марки «CHEVROLET AVEO SF69Y, ЗНГ», державний номер НОМЕР_1, який був розташований по АДРЕСА_9 між будинком АДРЕСА_9 та берегом ріки Казений Торець, виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Після чого ОСОБА_8 діючи умисно, з корисних мотивів, повторно, скориставшись тим, що двері вищевказаного автомобіля не замкнені, проник в салон вищевказаного автомобіля, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_14, а саме, навігатор «Pioneer» вартістю 384 грн. 00 грн., після чого з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на свій розсуд, заподіявши ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 384 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у провадженні вважає призначене вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2014 року ОСОБА_8 покарання не є необхідним та достатнім для попередження скоєння ним нових злочинів, не буде сприяти його виправленню, оскільки не відповідає тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень та його особистості.

У зв'язку з чим, просить вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2014 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк два роки;

- за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки;

- за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 187 ч. 4 у вигляді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього приналежного йому майна;

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому майна.

В іншій частині прокурор просить вирок залишити без змін.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2014 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

Вказує, що його покази на досудовому слідстві та в судовому засіданні не були взяті до уваги, що кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_15 не скоював, на місці подій не знаходився.

При проведенні слідчого експерименту застосовувалась відеозйомка, але в матеріалах провадження запис відсутній.

Вважає, що судом в основу вироку були покладені покази ОСОБА_8, який його обмовив.

Крім того, вказує, що судово-медичною експертизою не встановлено кількість нанесених ударів потерпілому ОСОБА_14, а також зброя, якою йому були спричинені ушкодження, й проміжок часу настання смерті.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційні скарги потерпілих, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили задовольнити їх та прокурора апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ОСОБА_8, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши кримінальне провадження, колегія судів приходить до наступного.

Згідно ст. 409 ч. 1 п. 4 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст. 412 ч. 1 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим рішенням є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 не визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень передбачених ст.187 ч.4, ст.289 ч.2, п.п.6,12 ч.2 ст.115, п.п.6, 12,13 ч.2 ст. 115 КК України та зазначив, що 31 березня 2013 року він із ОСОБА_17 та ОСОБА_8 зустрілися на Черевківці. Під час розмови, він спитав ОСОБА_17, чи є в тому домоволодінні, про яке вони із ОСОБА_8 кажуть, що вкрасти, на що ОСОБА_17 відповів ствердно.

У нього не було роботи та грошей, тому він погодився на вчинення крадіжки. Потім вони поїхали на вулицю, її назву він не пам'ятає, яка також знаходиться на Черевківці. Їх на цю вулицю відвіз ОСОБА_14. Вони підішли до домоволодіння, він переліз через паркан, відкрив іншим хвіртку. Всі зайшли. Вони розраховували, що нікого в будинку не буде, оскільки ОСОБА_8 сказав, що в цьому домоволодінні нікого не повинно бути. Коли вони зайшли на подвір'я, їм назустріч вийшов чоловік та запитав, чому вони прийшли. Та обставина, що в домоволодінні, як з'ясувалось знаходився господар, їх не зупинила. Господар, він та ОСОБА_8 зайшли в будинок.

ОСОБА_8 став вимагати у господаря гроші, а потім вдарив його. Він став показувати ОСОБА_17 металеві вироби, які треба виносити, а ОСОБА_8 сказав, щоб той залишив господаря, оскільки він літня людина, він йому нічого не повідомить. У нього із собою був рюкзак, в якому знаходилась монтировка та сокира, він їх витягнув з рюкзака та поклав у коридорі для того, щоб звільнити рюкзак та заповнити його викраденим майном. Потім сокира та монтировка знаходились у ОСОБА_8 Він із ОСОБА_17 винесли всі речі, погрузили їх в автомобіль ОСОБА_14, і він поїхав з ОСОБА_14 в м. Краматорськ, щоб здати викрадене майно на металобрухт. В Краматорську у них закінчилося пальне, вони змушені були штовхати машину.

Потім заправили пальним машину та поїхали назад. Коли приїхали, то ОСОБА_8 та ОСОБА_17 знаходились в метрах 50-ти від домоволодіння, у них були металеві сходи. Вони їх порубали, а потім здали на металобрухт. За викрадене майно вони отримали загалом 170 грн., при цьому 120 грн. він віддав водію, оскільки останній заправив пальним автомобіль. Він не бив потерпілого ОСОБА_15, не бачив, чи бив його ОСОБА_8, оскільки його в цей час в будинку не було. Про те, що ОСОБА_15 було вбито, він дізнався лише на наступний день, коли ОСОБА_14 віз його, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_9 до будинку на АДРЕСА_9. Вони заїхали на Черевківку, де ОСОБА_14 повідомив, що за цією адресою, де вони вчора були, було вбито чоловіка. Почувши це, він обурився, при цьому ОСОБА_8 лише промовчав. 01 квітня 2013 року він, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14 поїхали на квартиру ОСОБА_17- АДРЕСА_9. Поїхали на машині ОСОБА_14. Коли приїхали, машину залишили між будинком та річкою. Всі піднялися до квартири, у ОСОБА_14 був пакет з речами.

Коли зайшли, то ОСОБА_14 покликав його в іншу кімнату, де попросив кошти, однак він йому відмовив, оскільки вже неодноразово йому позичав. У них стався невеликий конфлікт. Потім вони зайшли в зал, де ОСОБА_14 висловився нецензурною лайкою на його адресу, після чого він взяв металевий молоток та вдарив його молотком по голові, щоб ОСОБА_14 припинив його ображати. Він його вдарив, оскільки ОСОБА_14 принизив його гідність. Потім ОСОБА_8 взяв молоток та вдарив ОСОБА_14 другий раз по голові. В цей час він пішов до виходу кімнати, і побачив, що в квартиру зайшов ОСОБА_17. Він йому сказав, щоб той уходив, і останній вийшов. За ним з кімнати вийшов ОСОБА_9 Потім він повернувся та побачив, що ОСОБА_8 три-чотири рази вдарив ОСОБА_14 сокирою в область грудної клітини. Потім ОСОБА_8 сказав, що треба зв'язати ОСОБА_14. Тоді він вийшов на кухню, де в цей час знаходився ОСОБА_9, взяв там ніж і приніс його в кімнату. ОСОБА_8 взяв цей ніж та забив його в область грудей ОСОБА_14

Після того, як він вдарив ОСОБА_14 молотком, він не просив ОСОБА_8 бити ОСОБА_14, він не знає, навіщо останній це зробив, вони з ним майже не знайомі. Він не став зупиняти ОСОБА_8, оскільки він побоювався за своє життя, у ОСОБА_8 була у руках сокира. Після того, що сталося, він запропонував відігнати автомобіль ОСОБА_14, оскільки той заважав би іншим транспортним засобам. Вони втрьох пішли до автомобіля, де він сів за кермо, спробував завести двигун, однак йому це не вдалось. Вони лише скотили автомобіль з гірки. Потім він викликав свого знайомого ОСОБА_19, щоб останній їм допоміг, оскільки декілька днів тому, він вже її заводив. Однак у знайомого також нічого не вийшло. ОСОБА_8 також витягнув всі речі з відділення в автомобілі. Він не передавав ОСОБА_8 навігатор. ОСОБА_8 також викинув у річку сокиру. Потім вони повернулись у квартиру, де завернули труп ОСОБА_14 у ковдру, винесли його, а потім викинули у воду в річку Казений Торець. Він роздягнувся, зайшов у воду, де відштовхнув труп ОСОБА_14 від берега метрів на десять, і той поплив по річці.

У вироку суд перелічив досліджені докази, але, всупереч вимогам ст.94 КПК України, фактично не оцінив ці докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Вирок не містить аналізу досліджених доказів та відповідей на всі доводи обвинуваченого ОСОБА_7. Суд не вказав у вироку, чому приймає одні докази та відкидає інші, що не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Після задоволення заяви про самовідвід судді Мірошніченко Л.Є., новий склад суду розглянув справу по суті обмежившись лише допитом обвинувачених, одного потерпілого та чотирьох свідків, інші докази по справі не досліджувались, що видно з журналу судового засідання від 15.10.2014 року та при прослуховуванні технічного носія.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції грубо порушив право обвинувачених на захист, формально перерахувавши у вироку докази, які були добуті в ході досудового слідства.

На думку колегії суддів, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок суду не може бути визнаний законним і обґрунтованим та на підставі ст.412,415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані порушення, всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини провадження, перевірити всі доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

У випадку підтвердження обвинувачення відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у тому ж обсягу, то призначене покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 буде необґрунтовано м'яким, відповідно до ухвали Апеляційного суду Донецької області від 17.03.2014 року.

Відповідно до вимог, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Оскільки порушень при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегією суддів не встановлено, обставини, які стали підставою для застосування вказаного заходу на цей час не змінились, клопотань з зазначеного питання від сторін не надходило, колегія суддів, залишає застосований до обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 січня 2016 року.

При новому розгляді питання щодо запобіжного заходу має вирішуватись в порядку, передбаченому ст.331 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2014 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 скасувати, провадження направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, залишити без змін, встановивши строк його дії до 09 січня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Дутов О.М.Шаповал О.С. Гончар О.С.